"СЕНСС" 22 Листопада, 2024 Коментарів немає

Продовжуємо публікувати роботи переможців конкурсу студентських есе. Ця робота посіла третє місце, а її автором є Адаменко Олександр, студент магістратури за спеціальністю «Право» КНУ ім. Тараса Шевченка*.
Нагадаємо, з 11 жовтня по 8 листопада 2024 року проходив конкурс студентських есе на тему «Право на вільне володіння та носіння вогнепальної зброї: чи виграє українське суспільство?». Конкурс організований Центром безпекових досліджень «СЕНСС» та Навчально-науковим Інститутом права Київського національного університету імені Тараса Шевченка у рамках Проєкту «Підтримка України у протидії ризикам розповсюдження стрілецької зброї та легкого озброєння внаслідок агресивної війни Росії». Цей проект реалізується Центром безпекових досліджень “СЕНСС” та Small Arms Survey (Швейцарія) за фінансування Уряду Німеччини.

Обговорення можливого законодавчого закріплення та регулювання права на вільне володіння та носіння вогнепальної зброї є одним із найгостріших питань, що знаходяться в площині публічних дискусій та опрацювання законодавцями.

На мою думку, пропонуючи на перший погляд рішення для захисту громадян від злочинних загроз, така ініціатива може не лише не покращити ситуацію, а й погіршити її.

У першу чергу, варто звернути увагу на ситуації, коли в конфлікті між громадянами, що міг би обмежитися словесною суперечкою, одна зі сторін вирішує застосувати вогнепальну зброю. Цілком очевидно, що якщо у людини під впливом емоцій є вогнепальна зброя, вона може використати її для вирішення конфлікту. Якщо ж особи обмежені в можливості мати засоби завдання шкоди подібного рівня, це явно зменшує можливі негативні наслідки побутових конфліктів, які можуть вийти за допустимі та розумні межі.

Дослідження показують, що в країнах із вільним обігом зброї, зокрема в США, вищий рівень смертності від збройних нападів, включно з побутовими конфліктами, через доступ до зброї під час таких інцидентів. Більш позитивний приклад на тлі ситуації в США можна побачити в Німеччині, де правила суворіші, а сама процедура отримання доступу до зброї забезпечує належну фільтрацію громадян для уникнення можливих негативних наслідків.

У нашій країні протягом останніх років суспільство переживає значні потрясіння, пов’язані з війною, економічними труднощами, проявами корупції та нестабільністю у багатьох сферах. Комплекс таких факторів викликає у населення почуття розчарування, несправедливості та недовіри до державних інституцій.

Таке становище та висока роль інформаційних ресурсів у сучасному суспільстві зумовлюють ситуацію, коли великі групи населення можуть піддаватися інформаційному впливу ворожих ресурсів і провокаторів, що здійснюють свою діяльність з метою погіршення стабільності державних інституцій та створення реальної загрози для відповідних суб’єктів.

У таких умовах люди, які мають зброю, можуть стати не просто жертвами подібних маніпуляцій, а й озброєною та небезпечною загрозою суспільному порядку та безпеці. Це вимагатиме значних ресурсів з боку держави та правоохоронних органів для боротьби з такими загрозами. Саме тому, на мою думку, наявність зброї в умовах війни та загроз стабільності є додатковим фактором ризику.

Легалізація вільного володіння вогнепальної зброї може мати серйозні негативні наслідки, оскільки фактично перекладає частину відповідальності за охорону правопорядку з державних органів на громадян.

Такий підхід створює ризики для функціонування правової системи й підриває принцип верховенства права, який вимагає, щоб держава була єдиним гарантом безпеки та правопорядку. Коли держава дозволяє громадянам самостійно забезпечувати свою безпеку, це може бути сприйнято як визнання неспроможності правоохоронних органів ефективно виконувати свої функції. У свою чергу, це підриває легітимність цих органів, що особливо небезпечно в перехідні періоди, коли країна намагається відновити стабільність після війни або соціальних потрясінь.

Надання права на вільне володіння зброєю в Україні в умовах війни з Росією могло б суттєво погіршити ситуацію та збільшити кількість жертв.
У разі легалізації вільного носіння зброї багато цивільних громадян отримали б можливість використовувати її для самозахисту або участі у військових діях.

Однак більшість із них не має достатньої підготовки для правильного поводження зі зброєю у воєнних умовах, що може призвести до неправомірного чи неефективного застосування сили. Військові конфлікти вимагають специфічних навичок, тактики та координації, які важко швидко засвоїти цивільним без належного навчання.

Непідготовлені люди зі зброєю можуть стати легкою мішенню для навчених військових підрозділів ворога. Це особливо небезпечно у ситуаціях, коли цивільні без належного планування та координації намагаються обороняти свої домівки або вступають у бойові дії. Крім того, зброя в руках цивільних підвищує ризик випадкових поранень і загибелі від “дружнього вогню”, особливо в хаотичних умовах бойових дій.

Міжнародне гуманітарне право, зокрема Женевські конвенції, чітко визначає різницю між комбатантами та некомбатантами. Коли цивільні особи беруть до рук зброю та беруть участь у бойових діях, вони можуть втратити статус некомбатантів і, відповідно, захист, що їм гарантується міжнародним правом. Це означає, що цивільні можуть бути визнані легітимними цілями для ворога.

Існує низка досліджень, які показують, що надання права на вільне володіння зброєю не завжди знижує рівень злочинності і може навіть сприяти зростанню насильницьких злочинів.

Зокрема, RAND Corporation у 2020 році проводила систематичний аналіз впливу законів про зброю на рівень злочинності. Висновки вказували, що збільшення кількості легально озброєних громадян не знижує рівень злочинності і навіть може сприяти зростанню насильницьких злочинів. Особливо було підкреслено, що вільне володіння зброєю не стримує злочинців.

Рівень злочинності визначається різними чинниками. Ключовим з яких є соціально-економічні умови. Ефективність правоохоронних органів також відіграє важливу роль у стримуванні злочинності, оскільки професійна поліція забезпечує швидке реагування на правопорушення і формує довіру. Суворий контроль за обігом зброї зменшує ризики насильства, пов’язані з використанням вогнепальної зброї. Взаємодія цих чинників формує загальний рівень злочинності в суспільстві.

Таким чином, легалізація вільного володіння та носіння вогнепальної зброї в Україні може призвести до небажаних наслідків: підвищити ризик насильницьких інцидентів, погіршити ситуацію з громадською безпекою та підірвати довіру до правоохоронних органів. З огляду на наявні загрози, включно з війною та соціально-економічною нестабільністю, цей крок лише посилить небезпеки для суспільства. Важливо, щоб охорона правопорядку залишалася виключною функцією державних інституцій, а не перекладалася на громадян.


*У цій публікації відображено винятково точку зору автора.

Джерело фото: BBC NEWS УКРАЇНА