"СЕНСС" 23 Березня, 2020 Коментарів немає

Поза всяким сумнівом питання раннього виявлення загрози розповсюдження коронавірусу SARS-CoV-2 (надалі – “коронавірус”) та швидкого реагування на неї є питаннями національної безпеки.

За повідомленням видання The South China Morning Post перший випадок захворювання на хворобу COVID-19, що спричиняється коронавірусом, відносить нас до 17 листопада 2019 року, згідно з даними уряду КНР, зафіксованими цим виданням. Вже в грудні про коронавірус та відповідну хворобу стало широко відомо по всьому світу.

Для раннього виявлення загрози розповсюдження коронавірусу на території України мали б бути задіяні можливості розвідувальних органів України та дипломатичних підрозділів Міністерства закордонних справ.  Важливим джерелом інформації були відповідні відкриті джерела КНР. Попри встановлені в цій країні обмеження, існуючі засоби моніторингу та спеціальної обробки інформації з відкритих джерел (традиційні медіа та соціальні мережі) дозволяють збирати та обробляти необхідну інформацію з метою подальшого аналізу. Після поширення COVID-19 на територіях інших країн відповідну інформацію слід було би збирати із відповідних джерел.

Відсутність власних можливостей для збору інформації може бути компенсована за рахунок тісної взаємодії із розвідувальними службами та зовнішньополітичними відомствами дружніх нам держав.

Своєчасно та в достатньому обсязі отримана інформація мала би бути проаналізована для виявлення ступеня ризику від розповсюдження коронавіруса та оцінки рівня та невідкладності загрози. За результатами аналізу зібраної інформації можна було би встановити темпи розповсюдження хвороби та спрогнозувати не тільки рівень загрози, але й оцінити найкращі практики, що застосовувалися іншими державами, їхні помилкові дії для того, щоб уникнути повторення таких дій.

Результатом збору та аналізу відповідної інформації мало би бути прогнозування та моделювання розвитку ситуації на території України та планування підготовчих заходів для швидкого реагування на загрозу, що несе коронавірус.

Варто зазначити, що у жовтні 2019 року The Global Health Security Index1 (Глобальний індекс безпеки в сфері охорони здоров’я) виявив цілу низку проблем України, що впливають на її здатність попереджати, виявляти та боротися із епідеміями та пандеміями. Індекс охоплює 195 країн, в нашому контексті особливо важливими є такі компоненти (показники):

  • здатність раннього виявлення та звітності щодо епідемій потенційного міжнародного занепокоєння (Україна –109 місце, 36,5 бала);
  • здатність до швидкого реагування і пом’якшення поширення епідемій (Україна –100 місце, 34,8 бала);
  • достатність та надійність системи охорони здоров’я для лікування хворих і захисту медичних працівників (Україна –97 місце, 23.0 бали);
  • загальна сфера ризику та вразливість країни до біологічних загроз (Україна –146 місце, 43,3 бала).

В компоненті “Швидке реагування і пом’якшення поширення епідемій” є “провальні” показники, що мають такі значення:

Показник Україна, кількість балів Середній бал в Індексі
Підготовка до надзвичайних ситуацій та планування реагування 0 16.9
Здійснення планів реагування 0 16,2
Операції з реагування в надзвичайних ситуаціях 0 23.6
Зв’язок між органами охорони здоров’я та органами, що  забезпечують безпеку 0 22,6

В компоненті “Достатність та надійність системи охорони здоров’я для лікування хворих і захисту медичних працівників ” викликають занепокоєння наступні показники:

Показник Україна, кількість балів Середній бал в Індексі
Медичні контрзаходи і розгортання персоналу 0 21.2
Комунікації з медичними працівниками під час надзвичайних ситуацій у сфері громадського здоров’я 0 15.1
Практика боротьби з інфекціями та наявність обладнання 0 20.8

В компоненті “Загальна сфера ризику та вразливість країни до біологічних загроз” варто звернути увагу на оцінку політичних та безпекових ризиків. Цей показник для України оцінений в 14.3 бали, тоді як середній по Індексу – 60.4 бали.

Недооцінка ризиків від реальної загрози, якою є розповсюдження коронавірусу, неповний збір та аналіз інформації, в тому числі із відкритих джерел, вже призвів до пізнього реагування на цю загрозу.

Вийти з ситуації, що склалася можна шляхом активізації збору та обміну інформацією про найкращі практики і помилкові дії та рішення, що вже мали місце в інших країнах. А також, нарешті, підготувати й оприлюднити стратегічні документи щодо протидії загрозам розповсюдження коронавірусу та комплексного плану заходів щодо подолання епідемії, її наслідків та допомоги тим, хто зазнав шкоди чи втрат через неї.

Очевидно, що Стратегія національної безпеки, прийнята Радою Національної Безпеки та Оборони України, але ще не підписана Президентом України, має бути змінена з урахуванням нових загроз як у сфері охорони здоров’я, так і в інших сферах, зокрема в економічній, політичній, соціальній, воєнній тощо.

 

 

 

Вадим Черниш, PhD, Голова Керівної Ради Центру безпекових досліджень “СЕНСС”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1The GHS Index (Глобальний індекс безпеки в сфері охорони здоров’я) – проект Nuclear Threat Initiative та The Johns Hopkins Center for Health Security, що був розброблений разом з The Economist Intelligence Unit .

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.