Досить поширеною є думка, що Південна Африканська Республіка має одну з найсуворіших систем регулювання приватних військових компаній [1]. Також, можна зустріти позиції, за якими ця регулятивна система є моделлю для інших африканських країн [2].
Ототожнення приватних військових компаній із найманцями – типова помилка
Нерідко приватні військові компанії (ПВК) помилково ототожнюють із формою організації найманців – не лише в медійних повідомленнях, а і серед державних та міжнародних експертів. Таке ототожнення є некоректним і може призвести до хибних політичних і юридичних рішень.
Зважування переваг та недоліків приватних військових компаній як політична дилема
Держави, які розглядають можливість дозволити, обмежити чи активно використовувати приватні військові компанії (фірми), стикаються зі складним аналізом співвідношення можливих переваг та недоліків. Дискусія виходить за межі суто безпекових питань і охоплює економічні, політичні та стратегічні аспекти державної політики.
Багатополярність міжнародної політичної системи: що має враховувати державний діяч в сфері національної безпеки
У сучасних умовах трансформації міжнародної політичної системи питання
багатополярності набувають критичного значення для розуміння поведінки держав та формування ефективних стратегій національної безпеки. Багатополярність існує тоді, коли в міжнародній системі присутні три або більше великих держав (полюсів) з приблизно рівною могутністю. Кеннет Волтц зазначав: “Якщо великих держав більше двох, система буде багатополярною; якщо їх дві, вона буде біполярною, тоді як системи з лише однією великою державою будуть однополярними”[1].
Про важливість розвідки у сучасному протистоянні між державами на прикладі Косово і Сербії
У сучасному світі, де безпекові загрози швидко трансформуються, розвідка стає не просто допоміжним елементом, а самостійним інструментом національної сили. Цей висновок проходить червоною ниткою через аналітичну статтю Голови Керівної Ради СЕНСС Вадима Черниша, опубліковану у Journal of Strategic Security у 2025 році.