В продовження публікації студентських робіт в рамках вивчення навчальної дисципліни «Основи національної безпеки», викладачем якої є голова Керівної ради «СЕНСС» Вадим Черниш, ділимось роботою студентки 5-го курсу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» спеціальності публічне управління та адміністрування Олексенко Юлії*.
Демографічна ситуація як чинник національної безпеки
Вступ
Демографічна безпека як складова національної безпеки – це стан захищеності держави, суспільства та ринку праці від демографічних загроз, при якому забезпечується розвиток з урахуванням сукупності збалансованих демографічних інтересів держави, суспільства й особистості відповідно до конституційних прав громадян України. Демографічна безпека представляє із себе функціонування і розвиток популяції як такої в її вікових, статевих та етнічних параметрах, співвідношення з національними інтересами держави, які складаються з забезпечення цілісності, суверенності, незалежності та збереження геополітичного статусу.
Одним з найважливіших чинників розвитку країни є її демографічний стан, тобто якісні та кількісні характеристики населення. Економічні та демографічні процеси взаємозалежні, адже населення є категорією демоекономічною, а всі пов’язані з нею явища мають великий вплив на економічне становище країни. Населення країни – це основа, завдяки якій здійснюється суспільне відтворення; це джерело ресурсів для праці, споживач і носій економічних відносин. Розвиток трудового потенціалу, а отже і величина національного доходу залежить від зміни показників демографічних характеристик населення.
Тривале поглиблення демографічної кризи в Україні спонукає розглядати ситуацію з позицій демографічної безпеки. Адже негативні тенденції практично всіх складових демопроцесу – народжуваності, смертності, шлюбності, міграції, здоров’язбережувальній поведінці та ін. – ведуть до втрати здатності країни до самовідтворення населення у досягнутій якості й кількості. В інтересах держави і суспільства є формування такого типу відтворення, основні характерні риси якого – збереження кількісних і розвиток якісних характеристик населення, збільшення тривалості активного життя, прогресивна статево-вікова структура, оптимальні внутрішні і зовнішні міграційні процеси, зміцнення родинних цінностей та соціальної відповідальності за життя і здоров’я людей. Захист цих інтересів та створення умов для реалізації їх і складає сутність демографічної безпеки суспільства та держави. Збереження та зміцнення демографічного потенціалу країни, подолання кризових демографічних процесів заявлено у статті 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» серед основних напрямів державної політики. Важливість цієї проблеми засвідчує і розробка проекту закону «Про демографічну безпеку України».
Демографічна безпека – стан захищеності основних життєво важливих демовідновлювальних процесів від реальних та потенційних загроз.
Мета демографічної безпеки – створення умов, достатніх для попередження і нейтралізації демографічних загроз.
684 дні війни
Повномасштабне вторгнення рф в Україну погіршило і без того вкрай складну демографічну ситуацію в країні, створивши перспективу демографічної катастрофи. Протягом трьох десятиліть незалежності Україна пережила зменшення кількості населення через низьку народжуваність та високу міграційну динаміку. Незважаючи на те, що після здобуття незалежності в Україні проживало 51,5 мільйона осіб, у 2019 році її населення становило лише 37 мільйонів, а зараз це приблизно 32 мільйони (орієнтовні дані).
Війна, що триває, призвела до великої (хоча й нерозголошеної) кількості втрат як серед військових (переважно чоловіків у розквіті сил), так і серед цивільного населення, а також викликала хвилю біженців, чиї перспективи повернутися до колишніх місць проживання неясні. Вторгнення погіршило фізичне та психічне здоров’я громадян України та сприяло подальшим негативним тенденціям у рішеннях молодих поколінь про продовження роду через невизначеність щодо економічної ситуації в найближчому або середньостроковому майбутньому.
Хоча прогнози щодо чисельності населення України після закінчення бойових дій відрізняються, але всі вони вкрай песимістичні. Існує думка, що до 2030 року українське суспільство стане одним із найстаріших у Європі з високою часткою людей, які страждають на численні захворювання, інвалідність, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і депресію. Як наслідок, з країни, що була однією з найбільш густонаселених країн Європи, наразі Україна зіткнулася з демографічним розривом, масштаби якого перешкоджатимуть її динамічному розвитку та післявоєнній відбудові.
Аналіз демографічної ситуації в Україні, особливо в останнє десятиліття, був нелегким через відсутність офіційних і вичерпних даних на цю тему, а також через розбіжності в інформації, опублікованій різними установами, як українськими, так і міжнародними. За час незалежності України було проведено лише один перепис населення понад 20 років тому (у 2001 році). Згідно з цим переписом, на той час у країні проживало 48,5 млн осіб (тоді як попередній перепис, проведений у 1989 році, оцінював цю цифру в 51,5 млн осіб). Хоча планувалося провести ще один перепис у 2013 році, уряди, що змінювали один одного, відкладали його (посилаючись на різні причини, включаючи брак коштів): спочатку до 2016 року, потім до 2020 року, а потім до 2023 року (наразі війна, що триває, є найбільшою перешкодою для організація перепису).
Ще у 2021 році, до нинішнього етапу вторгнення , демографічна ситуація в Україні була настільки складною, що ООН визнала Україну однією з країн, яка найбільше постраждала від стрімких темпів скорочення населення. Основними причинами скорочення населення України після 1990 р. були багаторічна низька народжуваність (кількість померлих значно перевищувала кількість народжених) і дуже великі масштаби трудової міграції. У 1995 р. темп приросту населення України (різниця між кількістю народжених і померлих у пропорції до загальної чисельності населення ) становив – 5,8%, у 2000 р. -7,6%, у 2005 р. -7,6%, у 2010 р. -4,4% , у 2015 році -4,2%, та -6,6% у 2019 році (дані Державної служби статистики України). У 2021 році населення України скоротилося на 442 тис. осіб, а в січні 2022 року на 100 померлих припадало лише 39 народжених.
Діаграма 1. Динаміка зміни чисельності населення України
Зменшення населення України роками посилювалося трудовою міграцією, яка часто перетворювалася на постійну еміграцію. Після розпаду СРСР українці переважно мігрували в пошуках роботи до Росії, Польщі та країн ЄС. Тенденцію виїзду в Європу ще більше спонукало російське вторгнення, погіршення економічної ситуації в Україні, а також спрощений порядок в’їзду до Шенгенської зони (безвізовий режим діє з 2017 року). Крім того, освітня міграція демонструє стійку тенденцію до зростання.
Хоча частина цієї міграції була сезонною та циклічною, з часом все більша частка мігрантів вирішила оселитися у своїх приймаючих країнах. Незважаючи на те, що важко зробити вичерпні оцінки через відсутність загальноєвропейських статистичних даних про мігрантів, кількість посвідок на проживання, виданих громадянам України державами-членами ЄС, можна вважати показником динаміки активності українських поселень в ЄС і про географічний розподіл їх нових місць проживання. Згідно даним Євростату, станом на кінець 2021 року українцям було видано 1,57 млн посвідок на проживання в ЄС.
Повномасштабне вторгнення Росії лише прискорило депопуляцію України. Внаслідок цієї війни загинуло чимало військовослужбовців та цивільного населення. Згідно з інформацією, оприлюдненою Офісом Генерального прокурора України станом на 08.01.2024 року, на війні загинуло майже 11 тисяч мирних громадян України (з них 520 дітей) і близько 16 тисяч поранено (з них 1186 дітей). Звіти військової розвідки США, що просочилися, оцінюють кількість загиблих українських військових у 15 500–17 500 осіб і кількість поранених у 109 000–115 500 осіб (станом на лютий 2023 року). Військові дії призвели до збільшення кількості осіб з інвалідністю як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення, які зараз оцінюються в 500 000 і 2,7 мільйона відповідно.
Разом з цим, збройний конфлікт спровокував величезну хвилю кількох мільйонів біженців, які втекли з України та переселилися, переважно в країни-члени ЄС. За даними UNHCR, за перші місяці війни з України виїхало 8,2 мільйона осіб, близько 8 мільйонів були внутрішньо переміщеними особами. Що стосується країн поза ЄС, то Канада та США є найпопулярнішими місцями для українських біженців.
Демографи відзначають в подальшому зростання смертності в Україні та погіршення здоров’я українських громадян. Це пов’язано з низкою причин, включаючи дедалі складніші умови життя, постійне відчуття незахищеності та постійний стрес, а також втрату місця проживання, роботи чи доходу; незручності взимку через обстріли енергетичної інфраструктури Росією; обмежений доступ до медичних послуг і ліків; і проблеми з доступом до якісної їжі. У поєднанні зі шкодою для фізичного здоров’я ці фактори призвели до того, що молоде покоління змінило свої рішення щодо продовження роду.
В 1991 році Україна займала 22 місце в списку найбільш густонаселених країн світу, то зараз вона посідає 41 місце і незабаром може назавжди приєднатися до групи країн, які борються з дефіцитом населення до такого ступеня, що гальмує відбудову та всебічний розвиток країни. Розмір і якість людського капіталу є основою для розвитку будь-якої країни, як наголошують численні інституції (включно зі Світовим банком), які підкреслюють важливість цього фактора у створенні добробуту: він оцінюється в 70% у високорозвинених країнах і близько 40% у країнах, що розвиваються. Отже, динаміка післявоєнної відбудови України та її економічного, цивілізаційного та соціального розвитку залежатиме не лише від рівня витрат на відбудову, а й від чисельності населення країни, його вікової структури та загального рівня охорони здоров’я та освіти. Скорочення чисельності населення і того факту, що пенсіонери, інваліди, поранені, хворі та травмовані особи становитимуть основну частину українського суспільства, демографічна чинник обмежить перспективи розвитку країни. У довгостроковій перспективі, у контексті вступу України до ЄС, величезне скорочення чисельності населення зменшить важливість країни в інституціях ЄС, наприклад, під час голосування в Раді Європейського Союзу чи Європейському парламенті, де кількість місця, виділені конкретній країні, залежать від чисельності її населення.
Наслідки демографічних тенденцій для безпеки
Демографічні тенденції мають три види наслідків для безпеки:
- можуть призвести до зміни характеру конфлікту;
- можуть впливати на характер національної влади;
- можуть вплинути на джерела майбутнього конфлікту.
Зміни характеру конфлікту. Зміни в природі майбутніх конфліктів, ймовірно, випливають із зростання урбанізації, поширення іммігрантів і демографічного тиску на відновлювані ресурси, таких як вода. Майбутні конфлікти високої інтенсивності, швидше за все, відбуватимуться в містах.
Зміна джерел національної влади. Демографічні чинники змусять як країни з низьким, так і високим темпами розвитку розвивати різні джерела національної влади.
Зміна джерел конфлікту. Демографічні фактори можуть викликати конфлікти. Масова міграція населення, наприклад, сприяє нестабільності як у рідних, так і в приймаючих країнах. Нарешті, демографічні фактори можуть призвести до конфлікту в етнічно змішаних державах. Особливо це стосується територій, де етнічні групи інтегровані, а не розділені на чітко визначені території, де одна чи декілька груп мають націоналістичну історію, де групи мають різні темпи зростання та де центральний уряд є відносно слабким.
Людський капітал
Людський капітал – запорука майбутнього України.
Для його розвитку необхідно:
– створювати робочі місця в Україні;
– модернізувати систему дошкільної та повної загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, привести освітні стандарти до потреб суспільного розвитку та до найкращих світових зразків;
– створити умови, необхідні для культурного розвитку та збагачення громадян України, популяризації українського та світового мистецтва, музики, літератури;
– створити умови, зокрема інфраструктурні, для популяризації серед громадян масового спорту з метою покращення їх здоров’я та фізичного розвитку;
– забезпечити рівні можливості жінок і чоловіків для реалізації та розвитку їх здібностей та потенціалу, а також сприяти безбар’єрності у різних аспектах життя людини;
– забезпечити зростання добробуту населення та надання адресної соціальної допомоги, зокрема багатодітним сім’ям і малозабезпеченим громадянам;
– створити економічні та соціальні умови для підвищення рівня народжуваності та зниження рівня смертності шляхом впровадження ефективних соціальних механізмів підтримки дитини і сім’ї, розвитку сімейних форм виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, підтримки послуг раннього розвитку дитини, материнства;
– забезпечити право людини на охорону здоров’я, зокрема популяризацію здорового способу життя, попередження захворювань, раннє діагностування, якісне комплексне лікування, реабілітацію з перших днів захворювання, паліативні послуги, розвиток трансплантації, належне медикаментозне забезпечення, впровадити стандарти доступних і якісних медичних послуг, сформувати ефективну систему біобезпеки і біологічного захисту;
– удосконалити систему контролю якості, ефективності та безпеки лікарських засобів;
– забезпечити особам з інвалідністю повну інклюзію у суспільство, рівність прав і можливостей на доступ до сервісів і послуг, роботи, відпочинку та активного соціального життя.
Висновки
Демографічна безпека країни є однією із найголовніших складових економічної безпеки. Від формування демографічної ситуації, її кількісних та якісних характеристик залежать процеси суспільного відтворення, економічного зростання держави, майбутнє нації загалом.
Теперішня демографічна ситуація становить справжню загрозу демографічній та економічній безпекам; національним інтересам держави. Серед основних демографічних тенденцій варто відмітити щорічне скорочення чисельності населення та зростання частки населення похилого віку (спричинені переважно скороченням народжуваності), а також високі показники смертності населення. Старіння населення в подальшому зумовлює зростання показників демографічного навантаження, що несприятливо впливає на соціальну, економічну, культурну та інші сфери функціонування держави. Все це в майбутньому призводить до нестачі трудових ресурсів, зниження продуктивності праці, збільшення витрат на утримання людей похилого віку, депопуляції населення та інших негативних кризових демографічних явищ, які тягнуть за собою зниження національного доходу, втрату економічної незалежності та суверенності.
Демографічна безпека повинна займати центральне місце в системі національної безпеки. Демографічні проблеми повинні вирішуватись шляхом впровадження та реалізації відповідної демографічної політики, основними напрямами якої є застосування заходів підвищення народжуваності населення, а саме подолання кризи сім’ї, поліпшення матеріального становища громадян, боротьба із захворюваністю, поліпшення системи охорони здоров’я дітей та підтримка материнства; забезпечення виховання, освіти і розвитку дітей та інші.
Найголовніше – це закінчення війни та якісне повоєнне відновлення країни.
*У цій публікації відображено винятково точку зору автора.
Джерело фото: European Commission