У суботу 6 лютого Голова Керівної ради CENSS Вадим Черниш в ефірі Телеканал “Прямий” разом з Пітером Залмаєвим і Тарасом Березовцем говорили про головні міжнародні події.
Чому Україна досі не в НАТО?
На думку Вадима Черниша, це питання до самої України. Він зазначає, що на 2021 рік досі влада не затвердила річну програму співпраці з НАТО. “Відкрите питання чому немає руху по партнерству з НАТО щодо розширених можливостей – по імплементації раніше досягнутих домовленостей? Чому ми не адаптуємо законодавство щодо всіх демократичних інститутів, в т.ч. цивільного контролю за сектором безпеки, взаємовідносин між військовими і цивільними, не реформуємо наші спецслужби? Це питання перш за все до України і до діючої влади, яка призупинила імплементаційні зусилля майже на 2 роки”.
Як затверджує Вадим Черниш, причина цього: відсутність розуміння того, що варто робити як на технічному, так і на політичному рівнях, оскільки просто заявляти прагнення недостатньо. “Питання взаємодії з НАТО і рівень цієї взаємодії навіть без формального членства може бути значно більшим, ніж зараз. Наприклад: обмін розвідувальною інформацією, підвищення здатності бойових українських підрозділів в місцях, де НАТО веде операції, бо ми ж надаємо миротворчий контингент; пропозиції щодо змін до законодавства, які б теоретично дозволяли за особливої процедури розміщення воєнних баз на території України або постійного перебування відповідних країн-друзів, партнерів,союзників на нашій території”.
“В інтерв’ю краще було б нашому президенту запитати президента Байдена чи готовий він почати союзницькі відносини напряму з Україною, як це є в деяких інших країнах. Це був би додатковий інструмент гарантій з боку безпеки,” – зазначив Вадим Черниш.
Про імпічмент Дональду Трампу та опублікування розмови президентів щодо компанії Burisma, у наглядовій раді якої працював Хантер Байден – син нинішнього президента США Джо Байдена (липень/вересень 2019)
На думку Вадима Черниша, деякі дії, які тоді відбувалися в Україні – або з мовчазної згоди, або за принципом “навмисної сліпоти”, коли тут відбувались прес-конференції, звинувачення американських діячів тощо, – більше свідчать про наміри і впливи в Україні, ніж сама розмова, яку було оприлюднено. “Нинішня ж активність дій багато в чому пояснюється тим, що можливо хтось не хоче, щоб думали, що була саме “навмисна сліпота”. Тому що в той момент якраз ніяких активних дій не було”.
“Показовим в цій ситуації є те, що відновились офіційні контакти по лінії “Держсекретар США – Міністр закордонних справ України”. Це якраз відмінність неформальної комунікації, яка вибудовувалась за часів адміністрації президента Трампа. Мені здається, це саме і є сигналом того, як буде відбуватись спілкування і є поверненням до більш традиційних підходів у веденні зовнішньої політики: з зафіксованими, а не якимись “підкилимними” рухами. І мені здається, що це є позитивним”.
Чому застосування санкцій до трьох українських телеканалів сталося саме зараз?
“Імовірно це був слушний момент, пов’язаний в РФ з подіями навколо засудження Олексія Навального, через фактично кальку від дій Google, Twitter щодо блокування аккаунтів політичних діячів і організацій. Політично цей рух був правильний, але є питання щодо його імплементації. Загалом це часта проблем а нинішньої влади: вона навіть якщо і хоче зробити щось класно, але не завжди це належно реалізує. Вважаю, що треба було навпаки зібрати РНБО, а не підписувати окремо членам рішення (якщо це правда), провести обговорення, надати аргументацію, надати низку доказів, які могли б бути використані далі у кримінальних справах. От тоді це було б більш професійно”.
В яку суму можна оцінити збитки України від агресії РФ?
“Щоб оцінити збитки треба мати доступ до території. Можна порахувати втрати по країні по показниках ВВП, макроекономічних показниках. Зараз ми бачимо кілька припущень щодо збитків, один з варіантів – $120 млрд. Але я думаю,що ця сума навіть більша. Вона стосується як втрат економіки України в цілому як держави через руйнування економічних ланцюгів, так і безпосередньо шкоди через руйнування інфраструктури, об’єктів приватної власності, промисловості”.
“Якщо проводити паралелі між досвідом репарацій від Німеччини після Другої світової війни і відшкодуванням РФ збитків за агресію на Сході України, то у Росії нічого “репарувати”: там немає такого високоякісного обладнання чи технологій. Вважаю, що репарації мають бути у грошовій формі, оскільки внаслідок агресії всі галузі мають бути перебудовані. Якщо говорити про відновлення лише східної частини України і Криму, то там має бути змінена вся структура економічних відносин. Наприклад, у Луганську був м’ясокомбінат, який виробляв чудову продукцію, а худобу туди привозили з території, яка зараз під українським контролем, але тепер ці ланцюги розірвані, люди мали переорієнтувати збут, деякі підприємці закрили бізнес. Так само і з вугільною і іншими галуззями. Тому з метою належного відновлення треба багато речей продумувати наперед, щоб не повторювалась така ситуація”.
Дивіться більше за посиланням: https://youtu.be/xhcaRbD7Q6c