Про газові питання, гру РФ з Європою, “байрактари” та комунікацію з мешканцями окупованих територій в часи переходу “в онлайн”. Інтерв’ю Вадима Черниша в Програмі “Анатомія тижня” на телеканалі “Прямий”.
Головні цитати:
1. У Російської Федерації є дві мети на газовому ринку Європи.
Перша мета – це, на мою думку, повернення до довгострокових газових контрактів на відміну від моделі споту, який домінує зараз як модель, застосована Європою, яка багато років дає нібито вигідну ціну на газ. Тобто спот – це такий гнучкий механізм, де ти можеш з кількох джерел брати газ, і ціна буде більш вигідною.
Росія ж зацікавлена зараз в довгострокових контрактах, оскільки перебуває в умовах відтоку інвестицій, неможливості довгострокового планування в газовидобувній та інших суміжних, залежних від цієї, сферах економіки. Згадаємо, що “угорський” контракт був укладений на 15 років в обхід України. Тобто, контракти на 20, 15, 10 років для Росії більш вигідні, тому її кінцева зацікавленість не лише у роботі “Nord Stream – 2” (що є очевидним), але друга мета – це зруйнувати цей спотовий ринок і перевести низку країн на двосторонні довгострокові контракти.
Але коли з Україною укладали меморандум і контракт на 5 років, нам на транзит потрібен був довгий контракт, але нам його не дали. Тобто тепер бачимо, як нам на транзит дають короткий конракт, а на споживання газу в європейські країни – довгий. Тому мета Росії – прив’язати Німеччину, Угорщину та інші країни. І, звичайно, “Північний потік – 2” – це також елемент і тиску. Довго таким тиском Європу тримати не можна. Треба вгадати, де максимально вижати все, що потрібно й політично, й економічно, а потім можна давати керувати ситуацією: десь послабляти, десь знову натискати. Це улюблена гра Путіна і російської еліти. Це додає козирів на переговорах, тому використовується Путіним і всією його елітою, яка займається газом, в тому числі, й європейською елітою, яка дотична і є фактично продовженням вже російської машини. Щупальця РФ присутні в бізнесі Європи.
2. Колись ми вже обговорювали подібну тему щодо різних стосунків Росії та ЄС. Головна мета режиму, який контролюється безпосередньо президентом Путіним, полягає в роз’єднанні європейців і позиції “не мати справу з Євросоюзом як з інституцією”. Тому й довгі контракти з кожною країною окремо, тому якусь з країн підсилити за рахунок газових схем, якусь обмежити. завдяки цьому створюється напруга серед європейських країн всередині, і це завдає шкоди іміджу, і організаційно “торпедує” Євросоюз як інституцію.
На початку року була заява пана Лаврова про те, що Росія більше не буде мати справ з Євросоюзом, а буде мати справу з окремими країнами.
Я хочу сказати, що нещодавно президент Путін виступав на Валдайському форумі, де він зробив заяву стосовно двох організацій – Ради Європи та ОБСЄ. Він сказав, якщо вони будуть займатися лише Східною Європою – а фактично він сказав “зоною наших інтересів” – майбутнє цих двох організацій під питанням. Тому без сумнівів є докази, прямі свідчення того, що газ та економічні стосунки використовуються для роз’єднання європейських країн, для впливу на європейські країни, і, звичайно, що це елемент впливу на Європу. Зрозуміло, що безпосередньо Росія не створила цю газову кризу, тому що сама Європа, на мою думку, винна, але вона вміло прогнозувала, на відміну від нас, розвиток подій на найближчі 6 місяців, готувалась до таких подій, стимулювала настання таких подій і використовує результати дуже ефективно, на мою думку.
Більше про це, а також про “байрактари” та комунікацію з мешканцями окупованих територій в часи переходу “в онлайн” за посиланням
Фото з відкритих джерел