Центр безпекових досліджень “СЕНСС” публікує основні результати аналітичного дослідження, що було проведене у вересні 2019 – січні 2020 року з метою виявлення основних тенденцій та ознак, що вказують на стан сфери незаконного обігу зброї та її застосування.
Ситуація з обігом зброї в державі є каталізатором багатьох важливих факторів. Передусім це показник державної, громадської та військової безпеки. Для України всі три сфери є критично важливими, на тлі збройного конфлікту [1], що триває шість років поспіль та окупації частини території.
Аналіз стану обігу зброї дозволяє розуміти важливі процеси, які відбуваються і в соціальній, і в політичній площині країни. Зокрема, якою є ефективність державних інституцій, наприклад, правоохоронних органів. Чи є дієвими соціальні програми по роботі з молоддю та ветеранами АТО? Чи реалізовуються в державі заходи з попередження насильницьких конфліктів – політичних, побутових, групових, чи індивідуальних? Чи почуваються люди в громадах безпечно і наскільки довіряють державним інституціям в цьому питанні?
Центр безпекових досліджень «СЕНСС» проаналізував випадки застосування нелегальної вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухівки в різних регіонах України протягом вересня-грудня 2019 року. За цей час було виявлено 548 подій, пов’язаних з незаконним використанням, зберіганням та збутом зброї[2]
Для прикладу, у вересні, У Миколаївській області 48-річний чоловік розстріляв відразу трьох колег по роботі через неприязні стосунки.
Резонансною подією стала перестрілка в Харкові 25 жовтня біля супермаркету «Восторг». Двоє невідомих осіб стріляли у двох чоловіків, один з яких помер по дорозі у лікарню. 5 жовтня, у Києві іноземні громадяни відкрили вогонь по перехожим, 17 жовтня, у Дніпрі четверо невідомих обстріляли автомобіль водій якого від отриманого поранення загинув на місці.
У листопаді У Харкові 14-річний підліток запросив в супермаркет мати та брата своєї дівчини, з якою напередодні у них був конфлікт, та розстріляв жінку з сином в супермаркеті, вистріливши жертвам у голови. Цього ж місяця на Донеччині під час перевірки посилок у відділенні експрес-доставки поліцейські виявили 9 гранат з запалами, 5 підривників та понад 200 патронів. Власником боєприпасів виявився житель Полтавської області.
У грудні на Рівненщині поліцейські вилучили понад 10,2 тисяч одиниць зброї та боєприпасів, які чоловік тримав у гаражі. А в Київській області затримано чотирьох осіб, які під час нападу на будинок підприємця відкрили стрільбу по поліцейських та намагались застосувати світлошумові гранати.
Результати моніторингу показали, що найбільше з 548 «збройних» подій у вересні-грудні 2019 року зафіксовано у Дніпропетровській, Київській, Донецькій областях та в місті Києві.
У Хмельницькій, Чернігівській та Тернопільській областях за чотири місяці таких випадків зафіксовано найменше.
Найчастіше правоохоронці фіксували випадки зберігання та використання зброї.
Портрет умовно-небезпечних скласти непросто, адже в основному це групи осіб, що пов’язані з незаконним обігом зброї, насильницькими злочинами, розповсюдженням наркотиків.
Найчисельніші випадки незаконного використання чи зберігання зброї зафіксовано серед молоді, віком від 18 до 25 років.
В групі ризику іноземці – громадяни РФ, країн Кавказького регіону, Молдови (Придністров’я). На жаль, є окрема категорія в цьому переліку – учасники АТО. Інформація про випадки незаконного обігу та використання зброї серед військовослужбовців та учасників АТО/ООС міститься у тисячах судових рішень, в тому числі вироках у кримінальних справах, в Єдиному державному реєстрі судових рішень. За результатами аналізу таких рішень попередньо виявлені типові випадки незаконного обігу та застосування зброї вказаною категорією осіб: вивезення зброї з місць проходження військової служби [3][4], uвикористання закріпленої за військовослужбовцями зброї для вирішення побутових конфліктів [5], в тому числі сімейних [6], незаконне придбання зброї з походженням з зони АТО/ООС [7], в тому числі з використанням службового становища [8].
Сьогодні придбати зброю можна і через інтернет, а діапазон її застосування справді вражає. Вогнепали та вибухівки використовують в побутових конфліктах та політичних суперечках, і дедалі частіше підкидають гранати у місця масового перебування людей. Відтак, недостатньо контрольований обіг зброї в країні лякає непередбачуваністю наслідків. Особливо, якщо взяти до уваги факт, що зброю знаходять і в аеропортах, на мостах, об’єктах водозабезпечення. Тобто, на території критичної інфраструктури міст.
Аналіз 548 випадків незаконного використання зброї засвідчив, що найбільша кількість припадає на категорію вибухонебезпечних предметів – міни, гранати, тротилові шашки та детонатори – було вилучено щонайменше 623 одиниці.
Також вилучено велику кількість комплектуючих деталей. Далі йде стрілецька зброя: пістолети, рушниці, гвинтівки, автомати – 445 одиниць. 69 гранатометів виявили у схронах, помешканнях та автівках. Зафіксовано мисливські рушниці, кулемети, травматичну та пневматичну зброю. За даними аналізу Центру, українці «надають перевагу» гранатам та пістолетам – 439 та 255 одиниць, відповідно. Найпоширеніші – РГД-5 та Ф-1 та пістолет Макарова.
Результати моніторингу виявили та зафіксували і обставини застосування вибухових речовин та легкої зброї.
Дані моніторингу за вересень-грудень 2019 року вказують на те, що найчастіше зброя вилучалася у випадках вчинення кримінальних правопорушень з обтяжуючими обставинами (як це передбачено статтею 67 Кримінального кодексу України).
Так, у 33% випадків, що були виявлені під час моніторингу правопорушення було вчинено:
- групами осіб, в тому числі злочинними організаціями – 90 випадків (17% від загальної кількості випадків)
- раніше судимими особами – 55 випадків ( 10% від загальної кількості випадків)
- особами в стані алкогольного сп’яніння – 38 випадків (7% від загальної кількості випадків)
Щодо інших обставин вчинення кримінальних правопорушень з використанням зброї встановлено закономірність її виявлення у осіб, що вживають наркотичні та психотропні речовини або займають їх збутом. Всього таких випадків у вересні – грудні 2019 року – 73, що складає 14% від загальної кількості.
Окрім цього, за результатами моніторингу виявлена тенденція широкого використання зброї в побутових конфліктах (50 випадків, або кожен 10 випадок) – по відношенню до родичів, членів сім’ї, відвідувачів закладів громадського харчування тощо. При цьому під час побутових конфліктів використовується як зареєстрована зброя, на яку її власник має дозвіл, так і нелегальна зброя.
Результатами моніторингу також виявлено нові обставини застосування вибухових речовин та легкої зброї. Так, в вересні – грудні 2019 року зафіксовано обстріли в публічних місцях, обстріли або підкладення вибухівки на території домогосподарств, обстріли або підкладення вибухівки в автомобілі, а також обстріли торгівельних приміщень. Найчастіше до таких дій вдаються у разі бізнес-конфліктів, конфліктів за професійною ознакою, помсти, суб’єктами таких протиправних дій виступають представники злочинних угруповань, нерідко серед них є і молодь. Всього виявлено 57 таких випадків, що складає 11% від загальної кількості проаналізованих повідомлень.
Новою та стійкою тенденцією використання зброї та вибухових речовин стало застосування вибухових речовин під час пограбування фінансових установ, зокрема, банків. Протягом вересня-грудня 2019 року було щонайменше 16 випадків підривів банкоматів.
Небезпека від незаконного використання зброї в країні зростає, що підтверджують як дані моніторингу, так і офіційні цифри ГПУ та Національної поліції. За даними Генеральної прокуратури у 2019 році 6204 кримінальних правопорушень було кваліфіковано як незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Ще один вражаючий фактор зі статистики ГПУ – у 2019 році кількість вилучених вибухових речовин збільшилася в 6 разів, у порівнянні з 2015 роком. Звертають на себе увагу дані Нацполіції щодо збільшення в 4 рази кількості власників зареєстрованої зброї, які зловживають алкоголем, наркотиками і порушують громадський порядок (з 1065 до 4399 осіб).
Незаконний збут, переміщення зброї регіонами країни також процвітає. Недостатній рівень контролю за цими процесами, а також відсутність ефективної виховної роботи серед персоналу в силових відомствах, відсутність соціальної та психологічної підтримки ветеранів АТО/ООС призводить до поглиблення проблеми. Адже моніторинг показує зміну характеру злочинів на більш небезпечний: збройні пограбування та дедалі активніше використання зброї в побутових суперечках.
Окреслена ситуація, звісно, визначальною мірою впливає на рівень відчуття безпеки в громадах. За даними SCORE Index у 2019 році українці оцінили рівень особистої безпеки в середньому на 4,2-4,9 за десятибальною шкалою. Причому, у 2018 році цей показник сягав 5,5 балів з 10. Крім того, як показують соціологічні дослідження, рівень довіри населення до державних інституцій, в тому числі правоохоронних органів, залишається низьким.
Нелегальний обіг зброї несе прямі загрози для особистої громадської безпеки. Доступ до зброї організованих злочинних угрупувань, радикальних організацій, кидає виклик монополії держави на застосування сили. За таких умов можуть створюватися неформальні центри впливу на господарські, політичні та інші суспільно-важливі процеси. Поширеність та порівняно легкий доступ до нелегальної зброї за великої кількості протестних та публічних заходів, що мали місце наприкінці 2019 року, мають враховуватися як органами влади, так і організаторами протестів, як суттєві фактори ризику.
Крім того, великий обсяг нелегальної зброї в Україні та легкість доступу до неї можуть активізувати стійкі злочинні угрупування, у тому числі, транснаціональні. В тому числі в питаннях незаконного постачання зброї в Україну, або з України.
Відсутність належної законодавчої бази, що регулювала би обіг зброї в Україні, є чи не основним негативним чинником, що підсумовує вищенаведене.
На разі необхідно вносити зміни в цілий комплекс нормативно-правових актів для належного регулювання права власності на зброю та обігу зброї в Україні. Сучасні реалії не дозволяють нам жити за старими правилами і вносять значні корективи в підходи до державного устрою та безпеки.
[1] Термін вживається в значенні, наведеному в ст.2 Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що включає всі випадки оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше державами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, а також випадки часткової або цілковитої окупації держави, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
[2] Дослідження проведене шляхом аналізу інформації, отриманої в результаті спеціальної обробки відомостей отриманих із відкритих джерел (офіційних веб-сайтів органів державної та місцевої влади, підрозділів правоохоронних органів центрального та регіонального рівнів; їхніх профілів у соціальних мережах (twitter, facebook);українських електронних ЗМІ), державної статистичної звітності, єдиного державного реєстру судових рішень, даних соціологічних досліджень
[3] https://opendatabot.ua/court/84780422-9900d09c0b3582ab3de8bcd4d3b2dfd9
[4] https://opendatabot.ua/court/77487260-da1674a88d4695545fbf17fd31b960c5
[5] https://opendatabot.ua/court/85859832-643219ba17bb6b513f7471faa43bc032
[6] https://opendatabot.ua/court/85849335-74d5d81f856880771791de08daf50405
[7] https://opendatabot.ua/court/80546723-cda7b721a0715f47bbc641c236b39ba9
[8] https://opendatabot.ua/court/79617514-0f3e0d7280835142883296bc6ed7a68e