"СЕНСС" 23 Жовтня, 2019 Коментарів немає

Питання звільнення від покарання, в тому числі амністія та помилування, для ув’язнених осіб завжди підіймається у випадку збройних  конфліктів. Широка дискусія в українському суспільстві та експертне обговорення скоріше приводять до суперечок аніж до конкретних пропозицій про те, який механізм звільнення від покарання має бути прописаний у законі та за якою процедурою він має проходити. Однак питання амністії є одним із ключових елементів процесу врегулювання конфлікту на Донбасі. Також в українському суспільстві досить часто  ототожнюють амністію та помилування, однак це різні поняття, які мають різні визначення та різні процедури проходження. Так само звільнення від покарання не є тотожним припиненню кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини, пов’язані зі збройним конфліктом

Навіщо Україні дискусії про звільнення від покарання (амністію чи помилування)?

Перш за все така процедура передбачена Комплексом заходів щодо виконання Мінських угод, зокрема у 5 пункті зазначено, що сторони мають забезпечити помилування і амністію шляхом введення в силу Закону, що забороняє переслідування і покарання осіб у зв’язку з подіями, які мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей. Це обов’язкова умова комплексу заходів щодо виконання Мінських угод, що затверджене Рішенням (Резолюцією) Ради Безпеки ООН 2202 (2015) від 17 лютого 2015 року і є міжнародно-правовим документом,  та обов’язковим для виконання.

В українському законодавстві дефініція амністії визначена як повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили[1]. Загалом звільнення від покарання здійснюється за рішенням глави держави (у випадку українського законодавства – помилування) або вищого представницького органу влади (амністія).

Якщо відійти від українського законодавчого визначення і проаналізувати міжнародно-правові документи, то амністія може мати декілька правових наслідків для осіб, які під неї потрапляють, по відношенню до  попередньо визначених злочинів та може включати наступне:

  • запобігання проведенню нових кримінальних розслідувань;
  • припинення проведення кримінальних розслідувань та судових розглядів;
  • скорочення тюремного строку;
  • звільнення ув’язнених;
  • помилування;
  • зняття судимості;
  • звільнення від цивільної відповідальності.

Історія конфліктів знає кілька підходів до звільнення від покарання осіб, винних у вчиненні злочинів під час конфліктів – від звільнення всіх осіб (як наприклад, в Хорватії) до виокремлення відповідних категорій, що вчинили злочини різного ступеня тяжкості.

Для прикладу наведемо кейс Північної Ірландії.

Зародження конфлікту у Північній Ірландії сягає своїм корінням в часи 19 століття. Землі Ірландії, яка довгий час знаходилася у складі Сполученого королівства Великобританії та Ірландії, надавались англійцям, що в свою чергу породило не мало суперечок та недовольства. У 20-х роках 20 століття Ірландія отримала незалежність, однак північна її частина, яка була представлена шістьма графствами, залишилася у складі Великої Британії. У середині 20 століття на території Північної Ірландії починаються протистояння католиків (місцевого населення) і протестантів (англійців, британської влади), пікового загострення конфлікт набув в 60-70-х роках ХХ століття. Події, які відбулись 30 січня 1972 року, стали визначальними для цього конфлікту та отримали назву Кривава неділя.

Того дня, під час мирної акції розпочалися сутички між демонстрантами та солдатами 1-го батальйону парашутного полку Великої Британії. Внаслідок сутичок, 13 демонстрантів, включно з шістьма неповнолітніми та одним священиком, були вбиті. Ще 14 людей було поранено, один з них згодом помер. Ця подія призвела до хвилі протистояння парамілітарного утворення Ірландської республіканської армії (ІРА) та Збройних сил Великої Британії.

Белфастська угода укладена між урядами Великої Британії та Ірландії у 1998 зупинила кровопролиття та надала шанс на стабілізацію ситуації  в державі. Впорядковуючи представницькі інститути, умови співпраці і законодавчі реформи, вона створила відповідну інституційну базу для розвитку процесу мирного врегулювання ситуації, сприяючи співпраці між північною і південною частинами Ірландії, між Великою Британією та Ірландією.

Один із важливих пунктів цієї угоди стосувався звільнення в’язнів. У Північній Ірландії був використаний диференційований підхід до звільнення ув’язнених: до деяких категорій осіб був застосований механізм звільнення з ув’язнення, іншим скорочували строк відбування покарання на певних умовах. Рішення про звільнення ув’язнених було прописано окремим параграфом як обов’язкова умова у Белфастській угоді. Зокрема, мова йшла про наступне.

  • Урядами Ірландії та Великої Британії запроваджувався механізм, який дозволив забезпечити прискорену програму звільнення в’язнів,  включаючи переведених в’язнів, за сплановані злочини в Північній Ірландії, а також тих осіб, які були засуджені за межами Північної Ірландії за аналогічні злочини.
  • Окрема увага приділяється тим ув’язненим, які пов’язані з організаціями, що не підтримали повного припинення вогню. На цю категорію осіб не поширювався механізм зі звільнення, однак Белфастська угода передбачала можливість перегляду підходів щодо цієї категорії злочинців.
  • В рамках реалізації зазначеного механізму Уряди Ірландії та Великої Британії по завершенню перевірки усіх справ встановили попередні дати звільнення в’язнів, які відповідали вимогам для їх звільнення. Звісно, на процес звільнення впливав рівень тяжкості злочину, який вчинила ув’язнена особа, та необхідність забезпечення безпеки в громадах після звільнення такого ув’язненого.
  • Особлива процедура була застосована до осіб, які після запровадження зазначеного механізму відбували покарання протягом 2 років – такі особи, якщо це дозволяли обставини, підлягали звільненню.
  • Розуміючи необхідність стабілізувати життя колишніх ув’язнених, Уряди Ірландії та Великої Британії домовилися про імплементацію ряду заходів, які змогли реінтегрувати таких осіб в громади. Таким особам допомагали працевлаштовуватися, здобувати освіту та  можливість отримати нову професію шляхом перекваліфікації.

Ну і насамкінець, варто зазначити, що для ефективної імплементації Белфастської угоди в частині звільнення ув’язнених, уряди обох країн зобов’язались прийняти відповідні законодавчі акти, а весь процес амністії супроводжувався постійною комунікацією посадовців з сім’ями постраждалих про необхідність цього процесу як однієї з умов зупинення насильства.

Досвід амністії у Північній Ірландії, його недоліки та переваги Україна має вивчати вже сьогодні, і широка дискусія у суспільстві із залученням компетентних органів, міжнародних експертів та практиків – це лише початок довгого та складного шляху до примирення.


[1] //zakon.rada.gov.ua/laws/term/922