"СЕНСС" 9 Лютого, 2023 Коментарів немає

В продовження публікації студентських робіт в рамках вивчення навчальної дисципліни «Основи національної безпеки», викладачем якої є голова Керівної ради «СЕНСС» Вадим Черниш, ділимось роботою студентки 5-го курсу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» спеціальності публічне управління та адміністрування Кременецької Марини*.

Стан взаємовідносин НАТО та України

Вступ

Національна безпека країни із вразливим геополітичним розташуванням, цінною територією, ресурсами та значними розмірами, може бути надійно забезпечена двома шляхами: за допомогою могутнього самостійного потенціалу стримування або за рахунок участі  у впливових і потужних воєнних блоках.

З ліквідацією ядерної зброї Україна втратила можливість самостійно ліквідовувати як загрози з використанням зброї масового знищення, так і потужні загрози із застосуванням звичайних озброєнь.

Визнаючи незалежність України, абсолютна більшість держав світу і Організації Об’єднаних Націй визнали нашу державу в її існуючих кордонах. Однак факт такого визнання не надає Україні жодних прямих гарантій безпеки.

Займаючи важливе місце на європейському континенті, цілком природно, що ще в Декларації про державний суверенітет 1990 року Україна заявила про наміри взяти участь в європейських структурах у контексті сприяння і зміцнення миру та безпеки.

За роки незалежності Україна значно наблизилася до вступу в Північноатлантичний Альянс (НАТО). Проте серед українського народу побутувала донедавна думка, що НАТО –– це агресивний воєнний блок, де вирішальний голос має США.

У Радянському Союзі «агресивний» блок НАТО розглядався як воєнно-політичне угруповання західних держав, створене з ініціативи США і спрямоване проти соціалістичних країн  і національно-визвольного руху Африки, Азії та Латинської Америки. Тому на противагу НАТО в 1955 році була створена Організація Варшавського Договору, яка проіснувала до розпаду СРСР.

Співробітництво України й НАТО має важливе значення для забезпечення національної безпеки й оборони нашої держави, особливо в умовах агресії російської федерації проти України.

НАТО – військово-політичний альянс

Організація Північноатлантичного договору, також північноатлантичний альянс, або НАТО (англійською мовою –– North Atlantic Treaty Organisation) –– це військово-політичний союз, створений для захисту країн євроатлантичного регіону (тобто Європи і Північної Америки), насамперед від зовнішніх загроз.

Безпека у нашому повсякденному житті є ключем до нашого благополуччя. Головною метою Альянсу є збереження миру та безпеки, забезпечення свободи країн-членів союзу. Найголовнішими цінностями є права людини та її особиста свобода, демократія та верховенство права.

НАТО утворилося в результаті укладення Північноатлантичного договору, який було підписано урядами 12 країн Північної Америки та Західної Європи у Вашингтоні 04 квітня 1949 року. Сьогодні НАТО –– це альянс 30 країн з Північної Америки та Європи.

Головна роль НАТО полягає у забезпеченні свободи і безпеки країн-членів за допомогою політичних і військових засобів. НАТО дотримується спільних для Альянсу цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв’язання суперечок і підтримує ці цінності в усьому євроатлантичному регіоні. Вона слугує форумом, на якому країни з Північної  Америки та Європи можуть консультуватись зі спільних питань безпеки та здійснювати спільні дії з їх розв’язання.

Альянс стоїть на захисті своїх країн-членів від загрози агресії, будь-який напад на членів НАТО у Європі чи Північній Америці розглядається як “напад на всіх”, і кожна з держав-членів зобов’язалася надавати допомогу союзникам.

НАТО є міжурядовою, а не наддержавною організацією. Усі рішення НАТО приймаються спільно на основі консенсусу. Жодній державі НАТО не може бути нав’язано рішення, що суперечить її волі. Союзники мають певний простір для індивідуальних підходів до спільних рішень та дій. Доки не досягнуто згоди, тривають консультації між державами-членами. Таким чином, членство в НАТО не обмежує національного суверенітету. Рівень участі членів в оборонних структурах НАТО є індивідуальним для кожної країни і може перебувати під впливом національних законодавств.

НАТО має в своєму розпорядженні як національні збройні сили своїх членів, так і інтегровані збройні сили під прямим управлінням НАТО. Держави НАТО визначають, які саме підрозділи національних збройних сил і за яких умов мають бути передані в розпорядження НАТО. Однак ці формування постійно знаходяться під національним контролем аж до прийняття спеціального рішення.

Під євроатлантичною інтеграцією розуміють розвиток зв’язку між державами Європи і Північної Америки у сфері безпеки, політики, економіки тощо.

Вступ до НАТО надає новому членові однозначні гарантії безпеки з боку найпотужнішого військово-політичного альянсу. Саме тому до НАТО вишикувалась черга з охочих вступити країн. За увесь час існування Північноатлантичного Альянсу з нього не вийшла жодна держава. Наразі Боснія і Герцеговина отримала План дій щодо членства в НАТО, а Грузію та Україну Альянс розглядає як кандидатів.

Співробітництво НАТО з Україною має вагоме значення для гарантування миру і стабільності на євроатлантичному просторі. Географічно Україна посідає ключове місце на перетині Східної та Західної Європи, має спільний кордон з чотирма країнами НАТО — Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією.

Еволюція взаємовідносин «Україна – НАТО»

Історія взаємовідносин «Україна – НАТО» розпочалась ще восени 1991 року і не втрачає актуальності впродовж усіх наступних років. До 2014 року питання про форми співробітництва (особливо вступу) з Альянсом викликали дискусії між політичними силами держави та неоднозначні оцінки в українському суспільстві. Це було пов’язано з рядом причин. По-перше, зближення України з НАТО дуже невигідне російській федерації, яка прагнула зберегти власні сфери впливу в Україні, тому проросійський політичний істеблішмент активно нейтралізував спроби пронатовських політиків поглибити взаємини нашої держави з Альянсом. По-друге, частина населення України, особливо на сході країни, виступала проти вступу до НАТО, діючи за гаслами «НАТО – ворог», «Україна – нейтральна держава», що було зумовлено негативним іміджем Північноатлантичної організації, який склався ще за часів СРСР і пропагувався деякими ЗМІ щонайменше до 2014 року. По-третє, лідери країн-членів НАТО та представники їх урядів (особливо західноєвропейських) неоднозначно реагували на заяви щодо вступу з боку України, адже їм не потрібні були будь-які ускладнення стосунків з російською федерацією – джерелом енергоносіїв, та, зрештою, з однією, на той час, з провідних країн світу.

Ситуація почала кардинально змінюватися з агресією росії проти України. Починаючи з 2014 року і до сьогодні у зв’язку з конфліктом між росією та Україною співпраця між Україною та НАТО зміцнилася в багатьох ключових сферах.

Політичне співробітництво між Україною та НАТО

Відносини Україна – НАТО було офіційно започатковано у 1991 році. Тоді Україна, яка щойно набула державної незалежності, вступила до Ради північноатлантичного співробітництва (РПАС) – форуму, у рамках якого здійснювалися діалог і співробітництво між країнами–членами НАТО і колишніми супротивниками, що раніше входили до Організації Варшавського договору. Кілька років потому, у 1994 році, Україна стала учасницею програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ) – ініціативи практичного двостороннього співробітництва між окремими державами-партнерами і НАТО. Україна також стала однією з країн-засновниць Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), створеної у травні 1997 року на заміну РПАС.

Хартія про особливе партнерство від 1997 року залишається основоположним документом, який регламентує відносини Україна – НАТО. Комісія Україна – НАТО (КУН) скеровує спільну діяльність і є форумом для проведення консультацій між державами – членами Альянсу і Україною з питань безпеки, що становлять взаємний інтерес. Засідання КУН можуть проходити на різних рівнях, зокрема, на рівні глав держав і урядів, міністрів закордонних справ або оборони, послів, а також у різних робочих форматах.

Ухвалена у 2009 році Декларація про доповнення до Хартії Україна – НАТО за підсумками рішень Бухарестського саміту НАТО 2008 року визначила провідну роль КУН щодо поглиблення політичного діалогу і просування співпраці з метою підкріплення процесу реформ, спрямованих на реалізацію Україною її євроатлантичних прагнень та курсу на вступ до НАТО. Основним інструментом на підтримку цього процесу є Річна національна програма (РНП), яка відображає цілі національної реформи в Україні і забезпечує Річні плани її реалізації. РНП складається з п’яти розділів, присвячених політичним та економічним питанням, військово-оборонним аспектам, ресурсному забезпеченню, безпековим проблемам і правовим питанням. Йдеться, з-поміж іншого, про реформи, націлені на забезпечення справедливого управління, боротьбу з корупцією, гарантування верховенства закону та прав людини, а також реформування національних структур безпеки і оборони відповідно до євроатлантичних принципів та стандартів. 

Держави–члени НАТО щорічно аналізують перебіг реалізації РНП. Основну відповідальність за її реалізацію покладено на Україну. Комісія з питань координації євроатлантичної інтеграції України під головуванням Віце-прем’єр-міністра з питань європейської і євроатлантичної інтеграції, забезпечує загальну координацію її імплементації відповідними органами державної влади.

Створене у вересні 2015 року, Представництво НАТО в Україні забезпечує розвиток партнерства безпосередньо в країні. До його складу входять Центр інформації та документації НАТО і Офіс зв’язку НАТО в Україні:

  • Центр інформації та документації НАТО було відкрито у Києві в 1997 році з метою забезпечення зусиль, спрямованих на інформування української громадськості щодо діяльності НАТО і переваг співробітництва між Україною і НАТО. Центр інформації та документації НАТО структурно входить до складу Управління громадської дипломатії штаб-квартири НАТО і є першим інформаційним представництвом Альянсу в країні-партнері з вільним доступом для усіх громадян. Трьома основними напрямами діяльності Центру інформації та документації НАТО є такі: підвищення обізнаності і розуміння Альянсу серед української громадськості; інформування громадян України щодо основних заходів співробітництва між Україною і НАТО; а також надання офіційним установам України рекомендацій і підтримки з питань розбудови потенціалу у галузі стратегічних комунікацій. Центр інформації та документації НАТО проводить різні заходи у галузі громадської дипломатії і комунікаційні проекти, покликані сприяти реалізації основних завдань і заходів НАТО в Україні, а саме: круглі столи, семінари, конференції і мультимедійні проекти.
  • Офіс зв’язку НАТО в Україні створено у Києві в 1999 році. Він відіграє чільну роль у розвиткові відносин Україна – НАТО. Офіс зв’язку НАТО в Україні здійснює регулярні контакти з Міністерствами внутрішніх справ, закордонних справ і оборони, Офісом Президента України, Радою національної безпеки і оборони, Верховною Радою України і деякими іншими державними відомствами. Основні пріоритети діяльності Офісу зв’язку НАТО в Україні включають такі: сприяння запровадженню Україною широкомасштабних євроатлантичних реформ; розбудова політичного і практичного діалогу між Україною і НАТО; підтримка процесу трансформації і демократичного управління структурами безпеки і оборони; а також підвищення оперативної сумісності між збройними силами Альянсу і України для протистояння спільним викликам.

Під егідою Представництва НАТО в Україні також надається дорадча допомога стратегічного рівня у рамках Комплексної програми допомоги Україні.

Політичний діалог України з Альянсом забезпечується шляхом двосторонніх контактів на всіх рівнях, включно з міжпарламентським виміром.

Парламентський вимір співробітництва України з НАТО складається з трьох елементів – це співпраця Верховної Ради України (ВРУ) з Парламентською асамблеєю НАТО (далі – ПА НАТО), законодавче забезпечення питань, пов’язаних з відносинами між Україною та НАТО, а також парламентський контроль за реалізацією законодавчих рішень щодо інтеграції України в євроатлантичний безпековий простір, досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства в НАТО.

У Парламентській асамблеї НАТО Україна представлена Постійною делегацією Верховної Ради України, яка з травня 1992 року має статус асоційованого члена.

Парламентський контроль за реалізацією стратегії євроатлантичної інтеграції здійснюється Верховною Радою України як самостійно, так і спільно з ПА НАТО. На двосторонньому рівні такий контроль забезпечувався створеною в листопаді 2000 року відповідно до положень Хартії Спільною моніторинговою групою ВРУ і ПА НАТО. У березні 2003 р. ця група була реорганізована у Міжпарламентську Раду Україна-НАТО.

Україна визначила співпрацю з НАТО та членство в НАТО як перспективу свого зовнішньополітичного розвитку. У червні 2017 року Верховна Рада України ухвалила закон, яким членство в Альянсі визнано стратегічним пріоритетом національної зовнішньої і безпекової політики держави. У 2019 році відповідна поправка до Конституції України набула чинності. Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»  визначено, що основними засадами зовнішньої політики є поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою набуття членства у цій організації. Фундаментальними національними інтересами, згідно Закону України «Про національну безпеку України» є інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.

У вересні 2020 року Президент України ухвалив нову Стратегію національної безпеки України, яка забезпечує основу для поглиблення особливого партнерства між Україною і НАТО з метою набуття країною членства в Альянсі.

Для зміцнення особливого партнерства з НАТО та набуття повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору Україна планує:

  • досягти у максимально стислі строки достатньої взаємосумісності Збройних Сил України та інших складових сектору безпеки і оборони з відповідними структурами держав Альянсу;
  • суттєво активізувати реформи, які необхідно впровадити з метою досягнення відповідності критеріям членства в НАТО у рамках імплементації річних національних програм під егідою Комісії Україна – НАТО;
  • отримати запрошення та приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО.

Практичне співробітництво між Україною та НАТО

 Поряд із політичною підтримкою, було також істотно збільшено практичну допомогу Україні з боку НАТО. Практичну допомогу Україні з боку НАТО було істотно збільшено внаслідок незаконної та нелегітимної анексії Криму росією, після чого негайно міністри закордонних справ держав–членів НАТО узгодили низку заходів, спрямованих на підвищення здатності України гарантувати власну безпеку. Вони також ухвалили рішення про подальше розширення практичної допомоги Україні з боку НАТО завдяки істотному зміцненню поточних програм співробітництва, а також запровадженню нових вагомих ініціатив.

На Варшавському саміті НАТО у 2016 році заходи Альянсу на підтримку України було оформлено у вигляді Комплексної програми допомоги Україні (КПД), яка має на меті сприяти розбудові здатності України гарантувати власну безпеку та запроваджувати у життя широкомасштабні реформи відповідно до стандартів НАТО, євроатлантичних принципів та передової практики.

Протягом багатьох років у рамках КПД НАТО допомагала Україні здійснювати трансформацію національних структур безпеки і оборони, надаючи через Представництво НАТО в Україні дорадчу допомогу на стратегічному рівні, а також забезпечуючи практичну підтримку за допомогою різноманітних програм й ініціатив у галузі розбудови потенціалу. Завдяки цим програмам й індивідуально розробленим рекомендаціям НАТО істотно сприяла вдосконаленню потенціалу і підвищенню стійкості структур безпеки і оборони України, а також поліпшенню здатності цих структур протистояти гібридним загрозам. НАТО і держави–члени Альянсу також забезпечили широкомасштабну підтримку зусиль у галузі розбудови спроможностей, зокрема, шляхом здійснення підготовки і освіти, а також надання обладнання і техніки.

У 2014 році, на додаток до КПД, було запроваджено низку проєктів Цільових фондів. У рамках таких Цільових фондів виділялися ресурси для забезпечення розвитку спроможностей і сталої розбудови потенціалу у ключових галузях. Поточні проєкти Цільових фондів є такими:

  • Командування, управління, зв’язок і комп’ютеризація («C4»), у рамках якого Україні надається допомога щодо реорганізації і модернізації структур і потенціалу у галузі командування, управління, зв’язку й комп’ютеризації;
  • Медична реабілітація – ініціатива, покликана допомогти Україні вдосконалити систему медичної реабілітації з метою забезпечення сталого довготермінового медичного обслуговування пацієнтів з категорії діючих та звільнених військовослужбовців й цивільних службовців структур безпеки і оборони;
  • Програма професійного розвитку, яка сприяє формуванню цивільних кадрів в українських структурах безпеки і оборони.

Завдяки проєктам Цільових фондів Україні було надано сприяння у таких галузях, як перехід до цивільної кар’єри; утилізація вибухових боєприпасів і боротьба з саморобними вибуховими пристроями; утилізація стрілецької зброї і легкого озброєння, звичайних озброєнь і протипіхотних мін; організація безпечного зберігання боєприпасів; безпечна утилізація радіоактивних відходів і рекультивація земель; кіберзахист; а також логістика і стандартизація.

Розширення Комплексної програми допомоги

На Мадридському саміті НАТО у 2022 році держави–члени Альянсу ухвалили рішення щодо розширення Комплексної програми допомоги (КПД) і подальше збільшення підтримки України. До розширеної КПД увійшли ініціативи, покликані істотно зміцнити підтримку України з боку НАТО у довгостроковій перспективі і забезпечити надання країні невідкладної, короткотермінової, нелетальної військової допомоги. Починаючи з березня 2022 року, у рамках Цільового фонду Комплексної програми допомоги Україні, Альянсом було реалізовано низку проєктів, за якими надано сприяння у різноманітних галузях таких, як бойові пайки, паливні матеріали (включаючи авіаційне пальне), армійське взуття, предмети медичного призначення (включаючи аптечки і фармацевтичні препарати), військове навчальне обладнання й обладнання для знешкодження вибухонебезпечних предметів. Інші проєкти, включаючи надання Україні додаткової підтримки у галузі «С4» (командування, управління, зв’язок і комп’ютеризація), нині знаходяться на різних стадіях розробки і виконання.

У довгостроковій перспективі Альянс вивчає можливості долучення до прийдешніх зусиль України у галузі повоєнної відбудови і реформ. Отже, розширена КПД включає ініціативи, покликані сприяти подальшому вдосконаленню і модернізації структур безпеки і оборони України. Держави–члени Альянсу також вирішили підтримати Україну у здійсненні переходу від обладнання і техніки радянського зразка до сучасних обладнання і техніки НАТО, що сприятиме підвищенню оперативної сумісності зі збройними силами Альянсу.

Водночас держави–члени НАТО істотно збільшили двосторонню підтримку і надають ще більше зброї і техніки, щоб Україна була в змозі реалізувати своє право на самооборону, закріплене у Статуті Організації Об’єднаних Націй. Держави–члени Альянсу також виділяють вагому фінансову допомогу і забезпечують гуманітарну підтримку, зокрема, приймаючи мільйони українських біженців в усіх країнах Альянсу. Вони вирішили активізувати і продовжувати надання допомоги Україні – скільки це буде необхідно для забезпечення її перемоги.

Розширене співробітництво

Починаючи з 2014 року, на тлі незаконної анексії Криму Росією, співпрацю між Україною і НАТО у критично важливих галузях було активізовано. А відколи у лютому 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, НАТО і держави–члени Альянсу забезпечують безпрецедентний рівень підтримки України. 27 квітня 2022 р. на німецькій військовій базі «Рамштайн» були прийняті історичні рішення про перехід Збройних сил України на стандарти НАТО.

Втім підтримка України з боку НАТО і заходи партнерства з країною тривали ще до 2014 або 2022 року: практичне співробітництво Україна – НАТО не переривалося з 1990-х рр. За час, що сплинув, співпраця між Україною і НАТО була взаємно корисною і охоплювала широке коло заходів, починаючи від розбудови спроможностей України й розвитку оперативної сумісності зі збройними силами Альянсу до просування реформ українських оборонних і пов’язаних з безпекою структур і розвитку невійськового співробітництва, наприклад, у галузі спільних наукових досліджень і громадської дипломатії. 

Окрім наведених вище проєктів Цільових фондів у рамках Комплексної програми допомоги Україні, також реалізовувалися такі програми й ініціативи співробітництва між Україною і НАТО:

  • Платформа Україна – НАТО із протидії гібридній війні,
  • Група дорадчої підтримки у галузі стійкості,
  • Процес планування та огляду сил ПЗМ,
  • Процес НАТО сприяння доброчесності (ПД) і щорічна індивідуальна програма із виховання доброчесності,
  • Програма НАТО із вдосконалення військової освіти (ПВВО),
  • Програма обміну даними про повітряну обстановку,
  • Робочий план Військового комітету з Україною,
  • Програма оцінювання і зворотного зв’язку у рамках Концепції оперативних можливостей,
  • Програма «Наука заради миру і безпеки» (НМБ),
  • а також чимало інших ініціатив за сприяння дорадчої місії Представництва НАТО у Києві.

До того ж заходи співробітництва відбувалися у форматі кількох робочих груп під егідою Комісії Україна – НАТО, зокрема, таких:

  • Спільна Робоча група Україна – НАТО з питань оборонної реформи (СРГОР),
  • Спільна Робоча група Україна – НАТО з питань оборонно-технічного співробітництва.

Україна також долучалася до операцій і місій під проводом НАТО, завдяки чому вдосконалювалася оперативна сумісність між арміями України і НАТО.

Платформа Україна – НАТО із протидії гібридній війні

На тлі агресивних дій росії проти України, застосування кібернападів, дезінформації та інших гібридних заходів, у липні 2016 року на Варшавському саміті НАТО було запроваджено Платформу Україна – НАТО із протидії гібридній війні, яка забезпечує механізм більш ефективного виявлення гібридних загроз і розвитку здатності визначати вразливості та зміцнювати стійкість держави і суспільства. Нині тривають проєкти на підтримку досліджень, підготовки та експертних консультацій, насамперед приділяючи увагу аналізу набутого досвіду, протидії дезінформації і підвищенню стійкості.

Дорадча група з питань стійкості

Відколи Росія здійснила незаконну анексію Криму і дестабілізувала ситуацію на сході України у 2014 році, фахівці надавали Україні дорадчу допомогу стосовно того, як їй краще підготуватися до можливих непередбачуваних ситуацій та яких заходів слід вжити для реагування на кризи, що можуть загрожувати життєво важливій енергетичній інфраструктурі, а також у галузі захисту цивільного населення. Нині співпрацю зосереджено на вдосконаленні спроможності забезпечувати захист цивільного населення і стійкості. У 2019 році Дорадча група з питань стійкості видала рекомендації українським установам щодо шляхів підвищення стійкості на національному рівні. На прохання України на початку 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення росії, відбулися подальші консультації Дорадчої групи на рівні експертів, у рамках яких було сформульовано технічні рекомендації з метою забезпечення державних заходів у галузі стійкості і готовності цивільного населення у довготерміновій перспективі. Україна також регулярно бере участь у заходах Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи і неодноразово приймала на своїй території навчання із ліквідації наслідків катастроф.

Процес планування і огляду сил «Партнерства заради миру» (ПЗМ)

Участь у Процесі планування і огляду сил ПЗМ (ППОС) сприяє Україні у визначенні і реалізації амбітних, але досяжних цілей реформування структур безпеки і оборони, їх трансформації та розбудови потенціалу; підвищення спроможності національних збройних сил взаємодіяти з військами Альянсу і держав-партнерів під час проведення операцій з врегулювання криз і підтримання миру; а також бути краще здатною приймати на своїй території військові формування Альянсу і держав-партнерів для проведення навчань і тренувань.

Процес сприяння доброчесності (ПД)

Починаючи з 2007 року, Україна бере участь в Ініціативі НАТО із сприяння доброчесності  (ПД), у рамках якої надається практична і дорадча допомога з метою виховання доброчесності, підвищення прозорості й підзвітності в національних структурах оборони і безпеки. У жовтні 2019 року дев’ять оборонних та безпекових установ України завершили цикл самооцінки й експертного оцінювання ПД, завдяки чому вироблено всебічний аналіз їхніх потреб та вразливостей і викладено низку галузевих рекомендацій для управлінців щодо шляхів поліпшення справедливого управління і продовження сталих реформ з метою викорінення корупції в оборонних і пов’язаних з безпекою структурах. Виходячи з цього, продовжується запровадження індивідуально розробленої дворівневої програми заходів допомоги із розвитку спроможностей, а саме: обмін практичним досвідом з українськими інституціями з питань забезпечення справедливого управління й використання оборонних ресурсів (фінансових, кадрових і матеріально-технічних) і заходи освіти й підготовки для розвитку особистих навичок і просування доброчесності як організаційної культури.

Програма вдосконалення військової освіти (ПВВО)

Програма вдосконалення військової освіти (ПВВО) сприяла вдосконаленню і реструктуризації системи військової освіти і професійної підготовки України, охоплюючи вісім закладів вищої військової освіти і п’ять центрів підготовки сержантського і старшинського складу. До того ж у рамках ПВВО НАТО надає дорадчу підтримку з питань управління закладами військової освіти, допомагаючи викладацькому складу з питань методики викладання й розробки курсів із розвитку навичок лідерства і процесів ухвалення рішень.

Україна приєдналася до програми Обміну даними про повітряну обстановку у липні 2006 року. Дана програма має на меті підвищити обізнаність і авіаційну безпеку шляхом взаємного обміну даними про повітряний рух, що сприяє кращій оперативній ефективності протиповітряної оборони за допомогою ідентифікації, класифікації і запобігання потенційним інцидентам між повітряними суднами. Ця спроможність набула особливої оперативної значущості і забезпечила істотні переваги після вторгнення росії в Україну у лютому 2022 року. Відтоді НАТО тісно співпрацює з Україною з метою забезпечення якомога більш точної інформації в цьому сенсі.

Робочий план Військового комітету з Україною

Участь у широкому спектрі військових заходів і навчань у рамках Робочого плану Військового комітету з Україною має на меті сприяти підвищенню рівня оперативної сумісності й вдосконаленню оперативного потенціалу Збройних Сил України, водночас істотно просуваючи поточний процес національної оборонної і безпекової реформи.

Програма оцінювання і зворотного зв’язку у рамках Концепції оперативних можливостей НАТО

Активна участь України у Програмі оцінювання і зворотного зв’язку у рамках Концепції оперативних можливостей НАТО сприяє подальшій розбудові її збройних сил, водночас даючи змогу Альянсу ефективніше формувати контингенти, що можуть залучатися до майбутніх операцій і місій під проводом НАТО.

Програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» (НМБ)

Україна почала брати активну участь у проєктах програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» (НМБ) у 1991 році. Спільна робоча група з питань науки і довкілля сприяє визначенню пріоритетних галузей практичного наукового співробітництва у рамках програми НМБ. Починаючи з 2014 року, внаслідок української кризи було активізовано співпрацю з Україною у галузі пов’язаної з безпекою цивільної науки і технологій, і відтоді вона є найбільшим отримувачем грантів НАТО за програмою НМБ. Пріоритетними галузями наукового співробітництва з Україною у рамках програми НМБ є такі: передові технології, боротьба з тероризмом, захист від хімічних, біологічних, радіоактивних та ядерних (ХБРЯ) речовин, а також енергетична безпека і безпека довкілля. Варто особливо відзначити внесок України до програми «DEXTER» під егідою НМБ, спрямованої на розробку інтегрованої системи виявлення вибухівки і вогнепальної зброї у громадських місцях.

Інші ініціативи

Окрім наведених вище програм, Україна також бере участь в інших чисельних ініціативах за сприяння дорадчої місії Представництва НАТО в Україні, а саме:

  • НАТО сприяє виконанню Україною Резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 з питань жінок, миру і безпеки.
  • Для забезпечення подальшого розвитку оперативного співробітництва між Україною і НАТО вироблено правову базу, яка включає Угоду «Партнерства заради миру» (ПЗМ) про статус збройних сил на території іноземної країни, що набула чинності у травні 2000 року, Угоду про надання підтримки з боку країни дислокації військ, ратифіковану у березні 2004 року, і Угоду про стратегічні авіаперевезення,ратифіковану у жовтні 2006 року.
  • У червні 2020 року Україна стала партнером НАТО із розширеними можливостями. Цей статус надається учасникам Ініціативи оперативної сумісності партнерства за особливо вагомий внесок до операцій під проводом НАТО й інших завдань Альянсу. Статус партнера із розширеними можливостями сприяє співробітництву, гарантуючи Україні пріоритетний доступ до набору інструментів оперативної сумісності НАТО, таких як навчання, тренування, обмін інформацією і спільна обізнаність з ситуацією. Окрім України, партнерами НАТО з розширеними можливостями є Австралія, Фінляндія, Грузія, Йорданія і Швеція.
  • Україна також працювала над розбудовою потенціалу і вдосконаленням оперативної сумісності з НАТО, беручи участь у Силах реагування НАТО.

Спільна робоча група Україна – НАТО з оборонної реформи (СРГОР)

Співробітництво між Україною і НАТО у галузі реформування структур безпеки і оборони є найбільш масштабним порівняно з будь-якою іншою країною-партнером. Спільна робоча група Україна – НАТО з оборонної реформи (СРГОР) є центральним органом у цій галузі співробітництва.

Започаткована у 1998 році під егідою Комісії Україна – НАТО, СРГОР запроваджує ініціативи у галузі цивільно-військових відносин, демократичного контролю і цивільного управління Збройними силами й іншими структурами безпеки, оборонного планування, вироблення політики, стратегії і концепцій національної безпеки.

Завдяки діяльності СРГОР Україна має змогу скористатися істотним досвідом і фаховими знаннями держав–членів Альянсу. СРГОР також є каналом передачі допомоги Україні з боку країн–членів НАТО. До того ж вона забезпечує інституційну основу для реалізації співробітництва між НАТО і відповідними міністерствами й установами, залученими до процесу безпекової і оборонної реформи в Україні. Йдеться, зокрема, про Раду національної безпеки і оборони України, Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Службу безпеки України, Верховну Раду України тощо.

У засіданнях СРГОР беруть участь представники усіх держав–членів Альянсу і України, а за конкретних обставин до засідань СРГОР можуть долучатися представники зацікавлених країн-партнерів і громадськості.

Спільна робоча група Україна – НАТО з оборонно-технічного співробітництва 

Починаючи з 2004 року, Спільна робоча група Україна – НАТО з оборонно-технічного співробітництва забезпечує розвиток співробітництва з таких аспектів, як розбудова спроможностей, процеси закупівлі військового обладнання і техніки й вироблення технічних стандартів. Йдеться, зокрема, про стандартизацію, кодифікацію, логістику і управління життєвим циклом, а також співпрацю під егідою Наради національних керівників НАТО у галузі озброєнь й Організації НАТО з питань науки та технологій. До того ж ця Спільна робоча група є форумом для обговорення зусиль у галузі реформування оборонно-промислового комплексу України.

Внесок до операцій під проводом НАТО

Україна була учасницею операцій з підтримання миру під проводом НАТО у Боснії і Герцеговині. Вона також брала участь у діяльності Сил для Косова (КФОР), зокрема, шляхом виділення інженерно-саперного підрозділу з важким обладнанням, здатного вести боротьбу із саморобними вибуховими пристроями.

На підтримку Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) в Афганістані Україна санкціонувала проліт над її територією і транзит предметів постачання для військ, дислокованих на території Афганістану, а також відрядила медичний персонал для роботи у складі Груп з відбудови провінцій (ГВП) в Афганістані й інструкторів до складу навчальної місії НАТО в Афганістані. Після завершення діяльності МССБ наприкінці 2014 року, Україна долучилася до подальшої місії НАТО «Рішуча підтримка» (2015 – 2021 рр.), яка мала на меті забезпечити підготовку й надання дорадчої і практичної допомоги Афганським силам безпеки.

З березня 2005 року Україна виділяла офіцерський склад для участі у Навчальній місії НАТО в Іраку, яка завершилася у грудні 2011 року.

У період з 2007 до 2010 року Україна шість разів відряджала кораблі ВМС до складу операції Альянсу «Активні зусилля» – антитерористичної місії військово-морського спостереження НАТО у Середземному морі. У 2013 році Україна також долучилася до операції НАТО із боротьби з піратством «Океанський щит» . Відколи у 2016 році розпочалася військово-морська операція «Морський охоронець», Україна надавала інформацію з метою сприяння обізнаності НАТО із ситуацією на морі у чорноморському регіоні і навколо.

Висновок

Із перших років незалежності Україна розпочала активно розбудовувати свої відносини з європейськими та євроатлантичними структурами. У сфері зовнішньополітичної діяльності пріоритетним національним інтересом стало формування стабільних відносин, співпраці й партнерства з Організацією Північноатлантичного договору, що залишається найпотужнішою світовою системою колективної оборони як основи збереження миру й ґарантування безпеки та стабільності.

Сучасний цивілізаційний розвиток характеризується посиленням конкуренції між різними геополітичними та геоекономічними системами. Україна знаходиться між двома потужними геополітичними системами, зокрема, на заході та півдні від нашої держави – євроатлантична співдружність (НАТО і Європейський Союз), а на півночі та сході – євразійська співдружність. Перебуваючи між двома величезними системами і постійна загроза від російської агресії та усвідомлення відсутності надійних зовнішніх гарантій безпеки є головними раціональними факторами підтримки стратегічного курсу нашої держави в напрямі євроатлантичної інтеграції.

Відносини України з НАТО вже мають власну історію, їх трансформація відбувається відповідно до викликів і запитів становлення сучасної системи міжнародного облаштування та вироблення механізмів їх постійної модернізації з урахуванням внутрішньо- та зовнішньополітичних умов. Відносини НАТО з Україною пройшли довгий і непростий шлях у рамках програм «Партнерство заради миру», рад північноатлантичного співробітництва та євроатлантичного партнерства, Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, що стало важливою й органічною складовою новітньої архітектури загальноєвропейської безпеки та стабільності. Нині співробітництво нашої держави з НАТО є ширшим, різноплановим, активним, набуває більш практичних та ефективних ознак у політичній, військовій, військово-технічній, інших сферах. Особливого значення взаємодія з Північноатлантичним альянсом набуває в контексті збройної агресії росії проти України й, відповідно, посилення підтримки з боку НАТО безпекових спроможностей України. Партнерство довело свою об’єктивну обґрунтованість та історичну перспективу, сформувалося в багатопланову програму практичного співробітництва. Характерним для нього є процес структурного оформлення, створення нормативно-правової бази й активізації політичного діалогу в політичній і військовій сферах. Усе це сприяло зміцненню національної безпеки, реформуванню збройних сил за стандартами НАТО, демократичному розвитку України.

НАТО здійснює підтримку України та робить все можливе для припинення війни та встановлення миру та стабільності в нашій країні. Проте, укладання договорів про стратегічне партнерство, не гарантує безпеку, оскільки на відміну від союзницьких відносин, стратегічне партнерство не передбачає юридично жорсткої системи зобов’язань безпекового характеру. Єдиною гарантією для України може бути її участь, як повноправного партнера в системі колективної безпеки Альянсу. Досвід країн Центральної та Східної Європи довів, що євроатлантична інтеграція – це найшвидший шлях до демократії та процвітання. Такий вибір для України відкриває нові перспективи співробітництва із розвинутими країнами, надає можливості безпекового та економічного розвитку, зміцнення позицій України у світовій системі міжнародних відносин.

У 10-й статті Північноатлантичного договору йдеться про те, що до Альянсу може вступити кожна «європейська держава, яка в змозі просувати принципи цього Договору і здійснювати внесок у підтримання безпеки у Північноатлантичному регіоні».

Після дев’яти місяців повномасштабної війни з асиметричним супротивником ні в кого немає сумнівів щодо спроможностей та потуги української армії. Якби єдиним мірилом для вступу в Альянс було геополітичне – реальний вклад країни в безпеку євроатлантичного простору, Україна вже давно була би членом НАТО. 

Президентом України  30 вересня 2022 року було оголошено про подачу Україною заявки на пришвидшений вступ до Північноатлантичного альянсу. Вступ до НАТО – це найкращий спосіб реалізації наших національних інтересів. Залишилося лише увійти до НАТО де-юре.

__

*У цій публікації відображено винятково точку зору автора.

Джерело фото: North Atlantic Treaty Organization