Вадим Черниш ефірі телеканалу «Україна-24»: ефективного контролю за порушенням домовленостей про припинення вогню поки немає.

Чи дотримуватимуться обидві сторони домовленостей про повне припинення вогню на Сході України? Хто і як це контролюватиме? Хто контролюватиме зону розмежування після розведення військ? Чи допоможе міжнародний миротворчий контингент врегулювати ситуацію на лінії розмежування? Про це Вадим Черниш, ексміністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, голова Керівної Ради Центру “СЕНСС” говорив в ефірі програми «Реальна політика з Євгеном Кисельовим» на каналі Україна-24.

Чи вдасться реально забезпечити припинення вогню?

По-перше ще не створено той механізм реагування на порушення режиму припинення вогню, про який зазначає у своїй заяві спецпредставник ОБСЄ у Тристоронній контактній групі. На цей момент такі питання контролюються Спільним центром з координації та контролю (СЦКК). Цей Спільний центр раніше функціонував за участі російської сторони. Тоді було зрозуміло: на горі цієї піраміди командного ланцюжка є військові РФ, які у випадку порушень чітко впливали можливість дисциплінарної відповідальності тих, хто там у їх підпорядкуванні знаходився. В публічній заяві за результатами засідання ТКГ записано, що буде створено певний механізм контролю. Той механізм, що існує зараз працює у повідомленнях, дзвінках, електронних листах тощо. Проте ефективного контролю за механізмом порушення домовленостей все ще немає і невідомо чи буде такий механізм побудовано.

Можна стверджувати, що домовленість про припинення вогню знизить інтенсивність бойових дій, але повністю говорити про їх припинення не можна, оскільки механізм контролю для мене не зрозумілий і взагалі не зрозуміло як він буде працювати. Це перше. Друге, чому я скептично до цього ставлюсь, тому що насправді навіть розуміння того, що це – припинення вогню чи мир, про який говорять політики – оцінюється усіма людьми по-різному. Наприклад, просто відсутність стрільби – це добре, бо відсутні смерті, поранені, страждання мирного населення, але це не є політичним врегулюванням конфлікту. Такий стан іноді є просто заморожуванням конфлікту. Тобто, наприклад, політично конфлікт не вирішується тривалий час, при цьому немає стрілянини і європейські партнери заспокоюються зазвичай, як свідчить практика інших заморожених конфліктів. Потім конфлікт через деякий час може загостритись, як у випадку Вірменії та Азербайджану, або залишитись в тому ж стані – як у випадку Придністров’я. Наступним етапом може бути нормалізація економічних відносин, зведення до нуля усіх обмежувальних заходів, якщо такі є. І далі – відсутність політичного врегулювання взагалі.

У разі імплементації домовленостей про припинення вогню повністю, не будуть гинути люди, менше буде страждати мирне населення – і це добре, в цьому, безперечно, Україна зацікавлена. Однак це не говорить про те, що у широкому сенсі конфлікт буде вирішено.

Хто контролюватиме 4-кілометрову зону після розведення військ?

Нинішні домовленості ідуть у «пакеті» з так званим «розведенням військ», яке обговорюється і має бути імплементовано за результатами Нормандської зустрічі у грудні минулого року. Про що йде мова? Про те, що на два кілометри від лінії зіткнення будуть відведені військові підрозділи. Таким чином, виходить чотирикілометрова зона впродовж лінії, це площа майже Києва, де можуть знаходитись лише представники Спільного Центру координації і контролю (СЦКК). Але у цьому центрі вже немає російських військових, однак є представники ОРДО і ОРЛО. СЦКК – це військові, які разом з ОБСЄ мають моніторити ситуацію і єдині матимуть доступ у цю чотирикілометрову зону, якщо таке розведення військ буде по всій лінії. Таким чином, це підштовхує до того сценарію, про який Росія раніше заявляла: запровадження патрулів чи-то розміщення військ ООН, миротворців, спостерігачів, військової поліції, контингента ОБСЄ тощо саме вздовж лінії розмежування. Якщо ми хочемо досягнути політичної мети, а не лише припинення вогню, то важливо домогтися виведення усіх озброєних підрозділів з території окремих районів Донецької і Луганської областей. А це якраз глухий кут.

Щодо розміщення миротворчого контингенту: це глухий кут чи вихід?

На думку Вадима Черниша, в цьому напрямку треба було діяти активно і продовжувати темп, який був взятий раніше. Влада на рік від цієї теми відійшла, тепер намагається до неї повернутись, а це майже починати все з початку. Іноді не зрозуміла тактика: різні заяви роблять представники влади і потім з’ясовується, що про таку позицію України не знають наші міжнародні партнери. І це дуже погано, тому що я думаю, якщо мова йде про перегляд Мінських угод, такі заяви мають бути підтримані усіма партнерами, плюс не варто забувати, що для цього потрібне рішення ООН, оскільки чинний Комплекс заходів з їх виконання схвалений Радбезом ООН і Росія має там право вето.

Як домогтися перегляду Мінських угод?

Весь світ зараз каже, що Мінські угоди усі мають імплементувати, про це заявляють міжнародні партнери, ООН, а Україна заявляє: треба їх переглянути. Так, їх треба переглянути, але для цього необхідна велика дипломатична робота, щоб Росія не блокувала це рішення. І з цим пов’язане друге питання щодо Мінських угод – а чи будуть сторонами наступних угод між Росія і Україна? Чи наступні будуть такі ж, які є по Грузії, Придністров’ю, між урядом Молдови та невизнаними лідерами Придністров’я, між Грузією та лідерами територій, які від Грузії від’єднанні силовим шляхом. Як має бути? Має бути «дорожня карта», про яку говорили півтора роки. Миротворчий контингент ООН, військовий і не тільки, має йти, треба вводити тимчасові адміністрації.

Про склад тимчасових адміністрацій

Тимчасові адміністрації – питання дуже важливе в цивільному управлінні окупованими територіями. Вони мають перейняти функції усіх цих «пушиліних», «державних рад» і подібних квазідержавних органів.

Тимчасові адміністрації формує ООН, звичайно під час їх формування є певна можливість блокувати представників окремих країн, оскільки за загальним принципом це мають бути нейтральні люди, а не представники зацікавлених сторін.

Місцеві вибори в Україні як ще одна можливість отримати контроль над Україною

По-перше, тактична можливість впливати на Україну відкривається у зв’язку з місцевими виборами. Я думаю зараз буде зроблено усе, щоб на місцевих виборах, які відбудуться восени, проросійські сили отримали контроль в найбільш вразливих регіонах Півдня та Сходу України. Це буде розглядатися як тактичний шанс знову впливати на політику в Україні – тепер через певні механізми місцевого самоврядування.

По-друге, Донбас потрібен РФ як важіль впливу, адже мета –  впливати на всю Україну. Якщо мета Росії – не врегулювання ситуації на Сході України, а вплив на всю Україну та ще й на міжнародних партнерів через цей механізм, – то з точки зору логіки російської еліти неправильно цей важіль зараз відпускати. Плюс ці важелі можуть бути різними. Наприклад з аналогічною метою у Молдові намагалися побудувати асиметричну федерацію, де один маленький регіон може блокувати усі рішення усієї Молдов. Або може бути використано чимало механізмів для того, щоб аналогічна «чорна діра», якою довго було Придністров’я, утворилась і на Донбасі. Власне, з різних джерел надходить інформація, що там і так зараз економічна «чорна діра», доволі багато європейських злочинних угруповань задіяні на схеми сірійські, кримські та східні. І плюс, від реваншистських настроїв повернення впливу Росії у межах колишнього СРСР ніхто у Росії не відмовився, навіть потенційні наступники Путіна. Вони дотримуються тієї ж ідеології, тих же цілей.

Щодо санкцій проти Росії

Тиск санкційний працює, але не достатньо. Його треба збільшувати,  і якщо не виконала Росія щось, то такий тиск треба посилювати. Однак деякі європейські політики дотримуються позиції щодо послаблення тиску, якщо РФ щось виконала. Таку ситуацію наша дипломатія має змінити у ставленні Європи, навіть є документи Єврокомісії щодо принципів стосунків з Росією, задекларовані спеціально. Ось це має працювати. Для цього потрібні дипломатичні зусилля.

Плюс ми бачимо, що політика у Чорноморському регіоні дуже нестабільна. І тут Крим і Донбас, мілітаризація, посилення позицій військових у цьому регіоні точно має викликати занепокоєння у США та союзників по НАТО. Баланс сил в цьому регіоні може бути досягнуто з використанням потенціалу України. І ми бачимо зараз і допомогу в посиленні катерами, засобами берегової оборони України з допомогою наших союзників. Тобто це велика геополітична гра і звичайно у ній Путін не збирається на сьогоднішній момент поступатись.

Зараз світ зіштовхнувся з ситуацією, коли один з постійних членів Радбезу ООН через певні механізми дестабілізує ситуацію, допускає акти агресії, веде гібридну війну з країною, яка намагається знайти захист правовими методами. В даному випадку виходить, що у владі в Росії зараз люди, з якими правова війна не ефективна. Росія «розпалила багаття» по всьому світу, і всюди це зачіпає союзників – Сирія, Лівія, Венесуела, Афганістан, країни Кавказу та в інших держав. Хоча можна об’єднати зусилля по всебічній  протидії РФ для цього можна використати час, тиск, питання нафти і газу, я маю на увазі ціновий і не ціновий вплив.

Взагалі для вирішення конфлікту необхідно діяти за принципом чотирьох «Т» – Trust, Talk, Time Truсе (довіра, переговори, час, перемирие) – це все треба робити у певній послідовності та їх комбінаціях. Я вважаю, що перемовини потрібні, перемир’я потрібне підтримка союзників потрібна. Ось довіра найбільш проблемне питання зараз. Довіри немає, тому ні один експерт, ні один політик зараз не вірить в те, що будуть ефективними і угоди про припинення вогню, і взагалі урегулювання політичне.

Ми колись  проводили невелике опитування тих, хто перетинає лінію розмежування. Це більше схоже на фокус групи певні, то багато хто, якщо не боялися, то казали що так, ми готові жити у демократичній українській державі.

Вадим Черниш: Загроза з боку Росії не зменшилась

Загроза з боку Росії не зменшилась, а українцям треба обережніше їздити до дружніх до РФ країн. Про це Вадим Черниш, ексміністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, голова Керівної Ради Центру “СЕНСС” сказав в ефірі телеканалу «Прямий».

Про те, чи зменшилась загроза з боку Росії?

Багато політиків кажуть: то загроза зменшується, то збільшується. Насправді жодного дня загроза від Росії для нас не змінювалась. Форми можуть бути різні: військова, невійськова, спеціальні операції, втручання у виборчий процес, роздування квазі-конфліктів у суспільстві тощо. Що стосується військового компонента в Чорному морі, то до окупації Криму був певний баланс сил в Чорноморському регіоні. Росія його змінила, і це не тільки проблема України. У Чорноморському регіоні зазвичай була інфраструктура Туреччини, яка мала нормальні відносини зі Сполученими Штатами, і така інфраструктура теоретично могла використовуватись НАТО. Зараз Україна, попри те, що втратила контроль над Кримом, що звичайно є величезною проблемою, може відбудовувати військову інфраструктуру на узбережжі Чорного моря за рахунок допомоги і підтримки союзників, наприклад, США: це можуть бути і катери, і інфраструктура берегова тощо. Нам треба продовжувати цю інфраструктуру будувати і для нас, і для наших союзників, щоб забезпечити баланс сил в цьому регіоні. Тому що те, що заявив Олексій Неїжпапа (командувач ВМС України) про демонстрацію Росією постійної готовності до застосування сили в Чорному та Азовському морях – це правильно. Це політичний посил для того, щоб продовжували допомагати балансувати в Чорному морі, адже Росія круто змінила цей баланс на свою користь.

Про співпрацю України із західними союзниками

В наступному році нас чекають нові проблеми. Закінчується договір, який обмежує стратегічні озброєння. Коли цей договорі перезапускався, Україна ще була частиною радянського простору. А тепер все змінюється – розташування озброєнь тощо. Україна тут один із ключових гравців через географічне положення. І нам не варто забувати, що стратегічна мета зараз – бути корисними союзникам у практичній площині. І ми можемо, і від слів треба переходити до діла, пропонувати інфраструктуру, спільні заходи – те, що б збалансувало Росію, допомогло б не лише Україні, а ще й союзникам. Я думаю, що це є шанс, який треба використати.

До яких країн українцям варто їздити з обережністю?

Нові зміни до Конституції Росії «консервують» систему, яку створив Путін і його невеличка умовна «група підтримки». Які практичні наслідки для українців? Треба з обережністю відвідувати країни, дружні до Росії. Тому що по запиту російських правоохоронних органів РФ дружні їм спеціальні правоохоронними органами з інших країн можуть вчинити різні дії, тому треба з обережністю їздити в деякі країни. Вже у нас були випадки, коли на запит росіян затримували людей, правда потім суди відпускали, але хто знає як ситуація може змінитись в майбутньому. Це перше. Друге – що стосується зброї. Лідер Чечні Кадиров, позуючи зі зброєю в руках, вписується в загальну логіку дій РФ, серед яких, до речі, і будування Росією вертольотоносців, підводних атомних човнів. Тобто Росія всьому світу зараз дає посил, починаючи з виступу Путіна: «ми вам відверто заявляємо, що покладаємось на зброю. Ви покладаєтесь на міжнародне право, а ми на зброю». І це має спонукати НАТО до відновлення військового балансу.

З приводу вертольотоносців, які Росія збирається будувати в анексованому Криму, це теж демонстрація сили: ви нас позбавили тих «Містралей», що Франція будувала, нам вони не дісталися, але ми все одно зробимо. На тому вони будують їх самі на заводі, де танкери будувались і не мають жодного досвіду будування таких кораблів, але це символ, це такий посил: ви нам ніяк не зашкодите. Хоча насправді те, що РФ вимушена використовувати тільки внутрішні потужності і намагання показати що «ми і самі с усамі», це наслідок санкцій, які насправді нормально працюють.

Вадим Черниш: Загроза з боку Росії не зменшилась

❗Вадим Черниш: Загроза з боку Росії не зменшиласьЗагроза з боку Росії не зменшилась, а українцям треба обережніше їздити до дружніх до РФ країн. Про це Вадим Черниш, ексміністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, голова Керівної Ради Центру "СЕНСС" сказав в ефірі телеканалу «Прямий».✅Про те, чи зменшилась загроза з боку Росії?Багато політиків кажуть: то загроза зменшується, то збільшується. Насправді жодного дня загроза від Росії для нас не змінювалась. Форми можуть бути різні: військова, невійськова, спеціальні операції, втручання у виборчий процес, роздування квазі-конфліктів у суспільстві тощо. Що стосується військового компонента в Чорному морі, то до окупації Криму був певний баланс сил в Чорноморському регіоні. Росія його змінила, і це не тільки проблема України. У Чорноморському регіоні зазвичай була інфраструктура Туреччини, яка мала нормальні відносини зі Сполученими Штатами, і така інфраструктура теоретично могла використовуватись НАТО. Зараз Україна, попри те, що втратила контроль над Кримом, що звичайно є величезною проблемою, може відбудовувати військову інфраструктуру на узбережжі Чорного моря за рахунок допомоги і підтримки союзників, наприклад, США: це можуть бути і катери, і інфраструктура берегова тощо. Нам треба продовжувати цю інфраструктуру будувати і для нас, і для наших союзників, щоб забезпечити баланс сил в цьому регіоні. Тому що те, що заявив Олексій Неїжпапа (командувач ВМС України) про демонстрацію Росією постійної готовності до застосування сили в Чорному та Азовському морях – це правильно. Це політичний посил для того, щоб продовжували допомагати балансувати в Чорному морі, адже Росія круто змінила цей баланс на свою користь. ✅Про співпрацю України із західними союзникамиВ наступному році нас чекають нові проблеми. Закінчується договір, який обмежує стратегічні озброєння. Коли цей договорі перезапускався, Україна ще була частиною радянського простору. А тепер все змінюється – розташування озброєнь тощо. Україна тут один із ключових гравців через географічне положення. І нам не варто забувати, що стратегічна мета зараз – бути корисними союзникам у практичній площині. І ми можемо, і від слів треба переходити до діла, пропонувати інфраструктуру, спільні заходи – те, що б збалансувало Росію, допомогло б не лише Україні, а ще й союзникам. Я думаю, що це є шанс, який треба використати. ✅До яких країн українцям варто їздити з обережністю?Нові зміни до Конституції Росії «консервують» систему, яку створив Путін і його невеличка умовна «група підтримки». Які практичні наслідки для українців? Треба з обережністю відвідувати країни, дружні до Росії. Тому що по запиту російських правоохоронних органів РФ дружні їм спеціальні правоохоронними органами з інших країн можуть вчинити різні дії, тому треба з обережністю їздити в деякі країни. Вже у нас були випадки, коли на запит росіян затримували людей, правда потім суди відпускали, але хто знає як ситуація може змінитись в майбутньому. Це перше. Друге – що стосується зброї. Лідер Чечні Кадиров, позуючи зі зброєю в руках, вписується в загальну логіку дій РФ, серед яких, до речі, і будування Росією вертольотоносців, підводних атомних човнів. Тобто Росія всьому світу зараз дає посил, починаючи з виступу Путіна: «ми вам відверто заявляємо, що покладаємось на зброю. Ви покладаєтесь на міжнародне право, а ми на зброю». І це має спонукати НАТО до відновлення військового балансу. З приводу вертольотоносців, які Росія збирається будувати в анексованому Криму, це теж демонстрація сили: ви нас позбавили тих «Містралей», що Франція будувала, нам вони не дісталися, але ми все одно зробимо. На тому вони будують їх самі на заводі, де танкери будувались і не мають жодного досвіду будування таких кораблів, але це символ, це такий посил: ви нам ніяк не зашкодите. Хоча насправді те, що РФ вимушена використовувати тільки внутрішні потужності і намагання показати що «ми і самі с усамі», це наслідок санкцій, які насправді нормально працюють.

Опубліковано Center for Security Studies CENSS Середа, 22 липня 2020 р.

Вадим Черниш пояснив, чому США не надають дані з супутнику про збиття РФ літака рейсу МН17

Ексміністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, голова Керівної Ради Центру “СЕНСС” Вадим Черниш в ефірі телеканалу «Прямий» пояснив, чому США відмовились розсекречувати і надавати супутникові дані про запуск ракети по літаку MH17.

“Це так званий raw inteligence, тобто це сира інформація, яка дає можливість, в тому числі і для Росії, зрозуміти методи збору інформації, методи відстежування, моделювання і т.д. Щоб не розкрити ці технічні можливості і потім їх використовувати, американці роблять такий відступ. Тобто дають більш коротку інформацію з описом подій та певною технічною інформацією, яка не дасть можливості розкрити методи її джерела”, – сказав Черниш.

Він також додав, що Російська Федерація буде створювати і в подальшому багато шуму з альтернативними версіями, насамперед на заході, для того щоб не просто переломити хід процесу, а створити багато правдоподібних версій, щоб посіяти сумнів в справедливості будь-якого рішення, яке б там не було.

Також, на думку Вадима Черниша, Україна мала б розпочати свій національний процес розслідування цієї авіакатастрофи.

“Україна б виграла, якби теж почала свій національний процес розслідування загибелі людей через цю катастрофу. Так само з потужними методами, зі свідками. Національне розслідування також має бути. Тут питання в тому, що весь світ дивиться. Якщо б ми зайняли лідерство, це б дало нам можливість впливати на громадську думку щодо російської агресії загалом”, – вважає експерт.

Щодо заяв про передання до Гааги «флешок» з інтерв’ю з особами, причетними до окупації Криму та частини Донбасу, Вадим Черниш висловив сумнів щодо цінності отриманої від них інформації.

«Мені здається тут треба бути дуже обережним, а не ловити хайп на таких процесах. Ми не говоримо про цензуру чи про переслідування журналістів, але говоримо про саморегулювання. Тобто має бути створена така система в окремому ЗМІ, щоб його не використовували терористи в своїх цілях. Щодо історій з “флешками”, то на мою думку, по-перше, це не так вже й цінно, по-друге, це своєрідна глорифікація», – сказав Вадим Черниш.

Також відповідаючи на питання щодо місцевих виборів на тимчасово окупованій частині Донецької і Луганської областей та прогнозованих строків їх проведення, колишній міністр зазначив: «Місцеві вибори на окупованих територіях восени політично і юридично неможливі. Наприклад, одна з умов виборів – це партійність. А від яких партій будуть кандидати в ОРДЛО? Ми також не знаємо чи є там доступ для ЗМІ? Виборча інфраструктура в ОРДЛО не створена фактично. І взагалі лише для організації цих процесів треба не менше одного року.»

Вадим Черниш про українську мову в ОРДЛО, російські паспорти та постачання води у Крим

Єдина державна російська мова в ОРДЛО, відсутність мита для отримання російського паспорту та спрощений режим видачі таких паспортів мешканцям окупованих територій, номери на машинах з реєстрацією з ОРДЛО – усе це стратегія дій Росії задля відмежування цих територій від України. Про це Вадим Черниш говорив в ефірі ток-шоу “Ехо України” Матвія Ганапольського на телеканалі «Прямий».

Як Україна має протидіяти видачі на окупованих територіях російських паспортів.

«РФ мотивує видачу паспортів нібито гуманітарними потребами, про що навіть було вказано у відповідному указі президента РФ щодо спрощеної процедури видачі російських паспортів. Але насправді цей механізм більше політичний: вибори, захист, інтеграція в інформаційний простір, робоча сила, сервіси. В 2019 році була ініціатива МінТОТ, ще коли я очолював це міністерство, щодо невизнання паспортів, виданих РФ мешканцям окупованих територій Донбасу, як всередині України, так і закордоном. Це була принципова позиція України і дипломатія мала відпрацьовувати з кожною країною відповідні заходи з невизнання таких паспортів. Була заява деяких Балтійських країн про те що вони на такий крок пристануть, була заява ЄС що вони цю можливість розглянуть. Треба допрацьовувати це питання щоб цей паспорт не означав нічого. Починаючи від внутрішнього, закінчуючи закордонним», – заявив Вадим Черниш.

Щодо санкцій для організаторів видачі російських паспортів.

«Також ми пропонували ввести персональні санкції щодо тих, хто організовував процес видачі паспортів на окупованому Донбасі. Щоб ці люди, які дотичні до паспортизації населення територій, які ми через окупацію не контролюємо, мали би потрапити під міжнародні санкції. Серед цих персоналій, які ми пропонували, міністр внутрішніх справ Російської Федерації та посадовці органів влади РФ по всій вертикалі, які персонально відповідають за видачу російських паспортів, включаючи навіть тих, хто сидить в паспортних відділах у Ростовській області».

Щодо російських паспортів керівництва так званих республік

«Останнім часом говорять, що російські паспорти є у представників російських окупаційних адміністрацій. Але давайте згадаємо, що у Бородая був паспорт громадянина Росії, так званий прем’єр-міністр «ДНР» – це громадянин Росії, він же віце-губернатор Іркутської області. Міністр держбезпеки у Луганській області взагалі співробітник ФСБ штатний. Він просто під іншим прізвищем зараз працює на території окупованої частини Луганської області. Усе це є свідченням того, що усі процеси в ОРДЛО керуються і організовуються безпосередньо з Росії її громадянами».

Щодо постачання води у Крим.

«Є кілька речей, які для мене не зрозумілі. Наприклад, виходить один або кілька депутатів від депутатської партії «Слуга народу» і говорять: ми зараз можливо подумаємо над тим, щоб подавати воду в Крим. А я запитую: а хто вас просив про це? Не було ж запиту офіційного. Ніхто ж не звертався. Звідки ви зробили висновок, що туди потрібна вода?» – запитує Вадим Черниш.

«За нашими розрахунками не потрібна там для гуманітарних потреб вода. Лише для технічних, економічних. Питна є, цього достатньо. На гуманітарні потреби там вистачає. У мене ще питання: а яку воду зараз використовують? З українських надр захоплених! А газ чий вони використовують? З узбережжя Чорного моря. А ось, наприклад, на Північний Кіпр, Туреччина (яка свого часу здійснила туди військове вторгнення) побудувала трубопровід під водою, довжиною. Взагалі в Криму зараз окупаційна влада використовує багато води замість забезпечення населення питною водою на потреби хімічної промисловості, на хімічні виробництва, які самим кримчанам шкодять, відбувається нераціональне використання водних ресурсів».

 

Щодо стратегії по поверненню Донбасу і Криму

Я чув, що стратегія має бути розроблена до кінця року. Має бути затверджений офіційний документ, де ми цю стратегію маємо побачити – його до цих пір немає. Наголошую на тому, що відповідно до законодавства Стратегія нацбезпеки мала бути прийнята ще в листопаді 2019 року, її досі теж немає, але це є базовий документ. Як не можу зрозуміти як три стратегії – Нацбезпеки, щодо повернення Криму та Донбасу – можуть існувати окремо одна від одної.

Переглянути повну версію розмови можна тут: 

«Гуманітарна допомога» Росії, або що роблять російські військові в Європі

На початок травня 2020 року Російська Федерація знаходиться на шостій позиції серед країн світу за кількістю інфікованих на COVID-19, що налічує 155 тисяч. Щоденно кількість хворих в РФ збільшується на 10,5 тисяч осіб, проте в цей складний для країни період замість того, щоб спрямувати всі ресурси на допомогу власному населенню, російська влада вирішує взяти на себе роль «рятівниці Європи».

Російська Федерація організовує та проводить на території європейських країн так звані «гуманітарні операції» силами та засобами підрозділів її збройних сил, метою яких, нібито є боротьба із коронавірусною інфекцією. Справжня ж мета таких операцій, насправді, полягає в іншому. Детальніше