Публікуємо ще одну з найкращих робіт, що була виконана в рамках вивчення навчальної дисципліни «Основи національної безпеки», викладачем якої є голова Керівної ради «СЕНСС» Вадим Черниш. Автором роботи є Собкалова Наталія, студентка 5-го курсу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» спеціальності публічне управління та адміністрування*.
Загроза використання масової міграції та внутрішнього переміщення з метою поглиблення розколів в суспільстві та зменшення його стійкості до інших загроз
Вступ
Відповідно до Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
З 24 лютого 2022 року, від початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, в країні спостерігаються руйнівні наслідки, включаючи масове переміщення людей та жертви серед цивільного населення.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців станом на 21 листопада 2023 року кількість осіб, які виїхали з України від початку повномасштабного російського вторгнення, становить понад 6 млн. Хвиля мігрантів з України до сусідніх держав стала найбільшою міграційною кризою з часів Другої світової війни.
За оцінками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців ООН, майже 2,9 мільйони громадян насильно вивезені до російської федерації та республіки білорусь й утримуються там без права виїзду.
Велика кількість громадян України, які потрапили під окупацію, було примусово вивезено до російської федерації, де вони постійно стикаються з порушенням своїх прав, а ряд цивільних осіб Україна визволяє з місць позбавлення волі, підконтрольних російській федерації, шляхом обміну на російських військовополонених.
Повномасштабна військова агресія російської федерації проти України спричинила масові вимушені переміщення населення в середині країни, руйнування соціальної та виробничої інфраструктури, дестабілізацію ринків праці і зайнятості, що об’єктивно розвинуло цілу низки критичних соціально-гуманітарних викликів та загроз рівня національної безпеки країни
Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО), відповідальним за забезпечення формування та ведення якої є Міністерство соціальної політики України, на кінець 2022 року містить інформацію про більш як 4,8 млн осіб, що є більше ніж чисельність населення багатьох країн Європи, зокрема таких як Республіка Албанія (2,9 млн осіб), Боснія і Герцеговина (3,5 млн осіб), Республіка Хорватія (4,1 млн осіб).
З різних причин не всі ВПО стають на облік після зміни свого місця проживання, що значно ускладнює збір інформації щодо їх кількості.
На теперішній час здійснити точну оцінку людських втрат, спричинених військовими діями, неможливо, однак уже зараз очевидно, що зазначені втрати можуть призвести до масштабної демографічної кризи.
Верховна Рада України постановою від 14.04.2022 № 2188-IX визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом проти України, геноцидом Українського народу та звернулася до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав щодо міжнародного визнання вчинення російською федерацією геноциду Українського народу, а також злочинів проти людяності та воєнних злочинів на території України.
Широкомасштабна військова агресія російської федерації проти України завдає великої шкоди людському капіталу України. Вона спричинила масовий відтік населення за кордон, яке за експертними оцінками у своїй більшості складається з жінок і дітей.
Унаслідок бойових дій щодня гинуть українські воїни, а через ракетні обстріли всієї території України гине мирне населення, зокрема й діти.
Така ситуація ставить під загрозу соціальний та економічний розвиток держави, адже для відбудови знищених міст, відновлення зруйнованої війною інфраструктури i забезпечення економічного зростання країна потребуватиме значного людського потенціалу, а тому повернення всіх своїх громадян, які перебувають за кордоном, є основним завданням держави.
У контексті цього важливим є забезпечення моніторингу вимушеної мiгpaції, вивчення найбільш гострих потреб українських громадян, ïx інтересів та намірів, i в подальшому розробки ефективних програм та механізмів заохочення ïx до повернення
Кожна категорія мігрантів має свої особливості і проблеми різного плану, які необхідно вирішувати як у найближчий час, так на довгострокову перспективу.
Не меншої шкоди від міграційних процесів зазнає і економіки України, відновлення якої потребує значних трудових ресурсів, в той час, як більше 75% українців, які перебувають за кордоном, є висококваліфікованими спеціалістами з вищою освітою.
Масові хвилі міграції стали дестабілізуючим фактором у межах спільної внутрішньої політики Європейського Союзу та політики міграції у декількох аспектах. Держави-члени Європейського Союзу не були готові до масштабної міграційної кризи і, як наслідок, відчули негативні впливи цього процесу у таких важливих системах соціального реагування на надзвичайні ситуації, як житло, освіта та охорона здоров’я.
Внаслідок неконтрольованого потоку біженців держави змушені спрямовувати фінансові та програмні пріоритети соціальної інтеграції на тимчасове утримання мігрантів з можливим скороченням соціальних гарантій для громадян європейського резидентства через брак коштів у бюджеті країни.
Звичайно війна вплинула на всі без винятку сфери суспільного життя, міграція – активна демографічна проблема, яку потрібно вирішення. Суспільство має поставити перед собою задачу-покращити нашу країну та підняти її на новий рівень.
Стратегія національної безпеки України
Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020, затверджено Стратегію національної безпеки України, якою передбачається, що сучасна модель глобалізації уможливила поширення міжнародного тероризму та міжнародної злочинності, зокрема у кіберпросторі, наркоторгівлі, торгівлі людьми, релігійного та ідеологічного фундаменталізму та екстремізму, підживлюваного з-за кордону сепаратизму, нелегальної міграції, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, розповсюдження зброї масового ураження тощо.
Також у вказаній Стратегії зазначено, що дедалі загрозливішою стає демографічна ситуація. Скорочення народжуваності, високий рівень смертності, зокрема дитячої, проблеми репродуктивного здоров’я населення, системні проблеми у сфері охорони здоров’я, еміграція, насамперед фахівців і молоді, підривають національну стійкість, людський, економічний і воєнний потенціал, загрожують майбутньому України.
Зростає кількість порушень міграційного законодавства України іноземцями та особами без громадянства, зокрема вихідцями з держав міграційного ризику, а також залучення цих осіб до протиправної діяльності.
Погіршення соціально-економічного становища може спричинити посилення еміграції, що призведе до посилення «відтоку» з України досвідчених кваліфікованих спеціалістів та молодих талановитих кадрів.
Стратегія національної безпеки України — документ довгострокового планування, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних інтересів України та є основою для планування і реалізації державної політики у сфері національної безпеки.
Погіршення соціально-економічного становища може спричинити посилення еміграції, що призведе до посилення «відтоку» з України досвідчених кваліфікованих спеціалістів та молодих талановитих кадрів.
Вимушена міграцію громадян України за кордон у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України
Починаючи з 2014 року Україна перебуває в стані неоголошеної війни. Частина території нашої держави незаконно анексована та тимчасово окупована російською федерацією, на частині ведуться бойові дії.
Початок активних бойових дій після 24 лютого 2022 року, запровадження воєнного стану в Україні спричинили масове переміщення – громадяни лишають свої домівки в пошуках безпеки та захисту.
В умовах надзвичайних викликів, що постали під час війни, значне навантаження на держбюджет, виникнення у громадян цілого спектру нових потреб, які потребують своєчасного й ефективного реагування з боку держави та органів місцевого самоврядування.
4 березня 2022 року Рада Європейського Союзу своєю Резолюцією визнала наявність обставин для надання тимчасового захисту особам, що постраждали від російської воєнної агресії в Україні, і таким чином активувала дію Директиви «Про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків».
Ця Директива Ради ЄС визначає, що переміщені особи мають право на працевлаштування, можливості для освіти та професійної перепідготовки, а також доступ до системи соціального захисту в країні перебування, наряду з громадянами цієї країни та Європейського Союзу.
Країни-учасниці повинні забезпечити переміщених осіб доступом до відповідного житла або, у разі потреби, надати кошти для отримання житла, та надати необхідну фінансову допомогу та медичне обслуговування (принаймні невідкладну допомогу та невідкладне лікування), зокрема щодо осіб з особливими потребами.
Для неповнолітніх осіб, які не досягли 18-річного віку, держави-учасниці надають можливість бути включеними в державний навчальний процес та отримувати освіту разом з власними громадянами.
Однак варто зважати, що деякі українці можуть перебувати за кордоном на загальних підставах, не використовуючи інструментів міжнародно-правового статусу — як туристи або маючи візу для інших цілей.
Вимушена міграцію громадян України за кордон може призвести до масштабної демографічної кризи. Міграційна криза ставить під загрозу соціальний та економічний розвиток держави, її існування на загал. Адже для відбудови знищених міст, відновлення зруйнованої війною інфраструктури і забезпечення економічного зростання країна потребуватиме значного людського потенціалу, у тому числі усіх своїх громадян, які рятувалися за кордоном. Це актуалізує необхідність проведення моніторингу міграційних процесів, вивчення найбільш гострих потреб біженців, їх інтересів та намірів і в подальшому розробки ефективних механізмів їх повернення.
Вимушена внутрішня міграція в Україні у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України
Не менш загрозливі наслідки російського вторгнення пов’язані зі внутрішньою вимушеною міграцією, яка охопила майже 20% населення України. За даними Міністерства соціальної політики України, наразі кількість офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб в країні досягає 4,9 млн осіб.
Незважаючи на складність реалізації політики соціального захисту в умовах війни, обов’язком держави є підтримка внутрішньо переміщених осіб з недопущенням гуманітарної катастрофи, підвищення соціальної напруги і дестабілізації соціально-економічної ситуації приймаючих територій.
Карпатський регіон став прихистком для значної кількості ВПО – за різними оцінками від 6 до 18 % усіх переселенців країни. Окрім того, регіон виконує функцію транзиту переселенців до держав Європи. Така ситуація загострила низку проблем, вирішення яких є необхідним уже сьогодні на шляху до спільної перемоги та єднання українського народу.
Новітні виклики та загрози, які сформувалася унаслідок агресії російської федерації, призвели до порушення стійкості соціально-економічної системи країни, припинення чи істотного погіршення ефективності виробничо-господарської діяльності, зниження конкурентоспроможності підприємств та економічного комплексу країни в цілому.
Забезпечення соціально-економічної стабілізації є фундаментальною передумовою не лише гарантування належної якості життя населення в умовах війни, але й мінімізації конфліктного середовища в суспільстві, зниження соціальної напруги та зростання рівня задоволеності інтересів громадян.
Нова хвиля вимушеної української міграції, зумовлена повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, суттєво вплинула на функціонування ринків праці та сфери зайнятості.
Функціонування ринку праці в умовах війни та воєнного стану супроводжується низкою загроз, зокрема щодо зростання безробіття, погіршення матеріального стану населення та зниження його купівельної спроможності, звуження внутрішнього ринку; посилення навантаження на соціальну інфраструктуру у зв’язку з необхідністю соціальної підтримки незайнятих внутрішньо переміщених осіб; зростання навантаження на внутрішній ринок праці та загострення конкуренції за робочі місця у приймаючих регіонах; послаблення кадрового ресурсу суб’єктів господарювання та виникнення дефіциту окремих фахівців; наявності тенденції до подальшої релокації бізнесу та міграції висококваліфікованих фахівців зі західних областей України за кордон (тенденції релокації бізнесу, відкриття нових програм стажування, працевлаштування, обміну для українських науковців, медиків та інших фахівців).
Збитки, завдані російською федерацією економіці та інфраструктурі України, оцінюються в сотні мільярдів доларів США. Україна вже зараз зіштовхується з критичною нестачею трудового потенціалу, зокрема висококваліфікованих спеціалістів, багато з яких виїхало за кордон. З огляду на наявність в України спільного кордону з Європейським Союзом основним місцем призначення вимушених українських мігрантів стали держави-члени Європейського Союзу.
Українська економіка у довоєнний період потерпала від дефіциту робочої сили. Українці впродовж тривалого часу отримували найбільшу кількість вперше виданих дозволів на проживання з причини працевлаштування в державах-членах Європейського Союзу.
За експертними підрахунками, Україна у довоєнний період щорічно втрачала майже 30 млрд дол. США внаслідок відтоку громадян за кордон. Таким чином, вирішення проблеми з трудовим потенціалом, необхідним для швидкої відбудови економіки України.
Ризики та загрози, пов’язані з внутрішніми вимушеними переміщеннями можуть містити загрозу дестабілізуючого характеру, а саме:
- Зниження довіри населення і бізнесу до органів державної влади – якщо держава не забезпечить мінімальний пакет соціальних стандартів та справедливий розподіл міжнародної допомоги, «ейфорія» національного єднання може змінитись зневірою, зниженням волонтерської активності та сприятиме зовнішнім спекуляціям.
- Зубожіння населення зі зниженням купівельної спроможності, наслідком чого буде падіння попиту та прибутковості бізнесу, підвищення соціальної напруги та загостреної реакції на соціально-економічну неоднорідність суспільства.
- Необґрунтоване підвищення вартості житла (оренди і купівлі) в місцях високої концентрації ВПО.
- Зниження якості послуг соціальної інфраструктури, особливо для постійного населення, в умовах нерегульованого додаткового навантаження ВПО.
- Поглиблення «розколу» українського суспільства за територіальними, мовними, політичними ознаками.
- Поширення тривожності, невпевненості, що матиме пряме відображення на подальшій поведінці населення.
Проблема документування громадян України за кордоном
Шукаючи порятунку, громадяни України перетинали кордон, не маючи при собі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України або із документами, строк дії яких уже закінчився.
Уже в країні перебування ці особи потребували допомоги держави щодо оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
До закордонних дипломатичних установ України надходять численні запити від громадян України на оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон та звернень із клопотанням про оформлення посвідчення на повернення в Україну.
Варто зазначити, що кількість заявників значно перевищує можливості закордонних дипломатичних установ з огляду на їх актуальні штатні розклади.
Частково цю ситуацію нині вирішує урядовий експериментальний проєкт щодо оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, які перебувають за межами України, завдяки якому в ряді європейських держав відкрито відокремлені представництва державного підприємства «Документ», які входить до сфери управління Державної міграційної служби України.
Чисельність громадян, які залишилися за кордоном, обчислюється мільйонами. Основну частину вимушених мігрантів з України становлять жінки та діти, які є вразливими об’єктами для злочинних організацій і ризикують постраждати від різних форм торгівлі людьми (у тому числі сексуальної, трудової та інших форм експлуатації).
Примусове вивезення громадян України країною-агресором
Збройні дії російської федерації є грубим та безпрецедентним порушенням міжнародного права та замахом на цінності демократичного та цивілізованого суспільства. Військова агресія спрямована проти цивільного населення, є порушенням норм міжнародного права.
До початку, а також впродовж широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну відбувається примусове вивезення наших громадян з тимчасово окупованих територій України на територію російської федерації та до тимчасово окупованих нею Автономної Республіки Крим та так званих ДНР та ЛНР.
Примусове переміщення українських громадян на територію російської федерації є порушенням, статті 49 та 147 IV Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, статті 85 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій про захист жертв війни від 8 червня 1977 року та може бути кваліфіковано, як злочин проти людяності згідно зі статтею 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду або, як воєнний злочин згідно зі статтею 8, прав та свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України.
Не менш важливим, як з точки зору захисту прав людини, так і для національної безпеки, є питання ідентифікації населення на деокупованих територіях України, адже держава-агресор не лише вивозила громадян України на свою територію, а й активно заселяла окуповані території України громадянами російської федерації.
Громадяни України, які перебувають на території держави-агресора, не можуть отримати належного захисту своїх прав та інтересів через відсутність дипломатичних відносин з російською федерацією.
Громадяни України, мешканці тимчасово окупованих російською федерацією територій, піддаються постійному тиску примусової паспортизації як громадяни російської федерації. Однією з цілей таких дій є бажання поповнення мобілізаційних потреб армії держави-агресора за рахунок громадян України.
Таким чином, російська федерація здійснює обхід заборон на використання населення окупованих територій у військових діях, передбачених Конвенцією про захист цивільного населення під час війни (укладеною 12.08.1949 в м. Женева).
Нормами міжнародного гуманітарного права забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні. Такі дії є черговим доказом поводження російської федерації як держави-агресора.
Особливо потерпають від злочинних дій російських військових мешканці Донецької області, а також люди, які проживають на території Луганської, Харківської та Херсонської областей. Окупанти не погоджують гуманітарні коридори та не дозволяють українцям виїхати в більш безпечні місця на території України.
Під час моніторингу засобів масової інформації, було з’ясовано, що представники окупованої так званої «влади» шляхом обману, а частіше примусово вивозять українців з тимчасово окупованих територій України до російської федерації, як свого часу це робили нацисти під час Другої світової війни. Громадян України змушують пройти фільтраційні табори, відбирають гроші та всі документи, потім відправляють до депресивних районів росії, таких як Чувашія, Таганрог, Сахалін, Тульська та Псковська області та інших, з розпорядженнями, що забороняють виїзд із цих регіонів протягом наступних двох років.
Тобто, українцям «пропонують» офіційне працевлаштування через центри зайнятості, та виплату «підйомних» 10 тис. рублів. Ті, хто погоджується, віддають українські документи та отримують папірці, які забороняють виїзд з російських регіонів протягом двох років.
Примусове переміщення українських громадян на територію російської федерації це спроба таким чином отримати дармовий людський ресурс для рабської примусової праці та інших форм торгівлі людьми (жінками та дітьми), мілітаризації чоловічого населення віком 18 – 65 років.
Використання громадян України у збройному конфлікті на боці окупанта є однією з форм торгівлі людьми, що передбачає залучення або вербування особи для участі в діях, спрямованих на повалення законної влади в будь-якій державі, підрив конституційного ладу або порушення її територіальної цілісності та суверенітету.
Зухвало нехтуючи принципами Загальної декларації прав людини, російські окупанти проводять масову примусову мобілізацію серед чоловічого населення, в тому числі під призов підпадають й особи з інвалідністю, в так званих ДНР та ЛНР.
Вплив міграційних процесів на поширення тероризму
Міграційні процеси також впливають на активність терористичних організацій. Пошук прихильників серед мігрантів, вербування найманців з числа безробітної молоді, залучення жінок і дітей.
Для України проблема протидії тероризму набула особливої актуальності з початком агресії з боку російської федерації, яка порушила територіальну цілісність нашої держави та загрожує її незалежності. Силами і засобами розвідувальних органів і спеціальних служб країна-агресор спровокувала численні терористичні акти на території Донецької та Луганської та інших областей України, а також збройні виступи сепаратистів.
Незаконні збройні формування, що діють на тимчасово непідконтрольній території України, широко використовують терористичну тактику, яка мало чим відрізняється від дій організацій, визнаних терористичними на міжнародному рівні (як то Аль-Каїда або «Ісламська держава»).
Бойовики, що діють в Україні, користуються постійною підтримкою з території російської федерації, яка здійснює масштабні поставки озброєння, військової техніки, боєприпасів, надає значні матеріальні та фінансові ресурси, а також проводить їх підготовку на своїх військових полігонах. У нинішніх умовах діяльність міжнародних терористичних організацій не лише негативно позначається на безпековому середовищі держави, а й становить безпосередню загрозу для національної безпеки України.
Можливість використання міжнародними терористами території нашої держави для транзиту, відпочинку й оздоровлення, незаконного перевезення зброї, людей, наркотичних речовин в умовах збройного конфлікту на Донбасі та відсутності контролю за ділянкою державного кордону в районі проведення антитерористичної операції може бути використана російською федерацією як для виправдання можливих агресивних дій, під виглядом боротьби з тероризмом, так і в ході інформаційної кампанії проти нашої держави.
З іншого боку, ці процеси є об’єктом пильної уваги спеціальних служб і правоохоронних органів, що ускладнює (проте не виключає повністю) проникнення бойовиків під виглядом біженців до країн можливих терористичних атак.
В умовах військової агресії російської федерації проти України діяльність терористичних організацій не лише негативно позначається на безпековому середовищі, а й становить безпосередню загрозу для національної безпеки України.
Посилення міграційних процесів створює додаткові можливості для активізації діяльності міжнародних терористичних організацій. Потребує вжиття заходів щодо посилення прикордонного контролю, впровадження ефективних систем спостереження за іноземцями, як елемент системи попередження вчинення терористичних актів.
Підвищення стійкості держави і суспільства до терористичної загрози є важливим елементом забезпечення національної безпеки в цілому.
Підвищення стійкості України до терористичної загрози потребує певного удосконалення антитерористичного законодавства України, оновлення моделі взаємодії спеціальних служб і правоохоронних органів з населенням з питань запобігання і протидії тероризму, а також мінімізації наслідків вчинення терактів.
Висновки
Державна безпека – це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України».
Національними інтересами України визначаються життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян
Міграція населення це один із найбільш серйозних викликів міжнародній і національній безпеці, адже вона впливає на важливі економічні, політичні, соціальні, культурні та інші процеси як всередині окремих держав, так і на картину цих процесів у світовому масштабі.
Вплив наслідків міграції на національну безпеку має здебільшого деструктивний характер і призводять до дестабілізації безпекового простору тієї чи іншої країни, особливо у період воєнного стану.
Негативні наслідки найчастіше спостерігаються у економічній, соціальній, політичній та культурній сферах.
Військова агресія російської федерації проти України та масове переміщення людей в середині країни та за кордон призводить до руйнівних наслідків в суспільстві.
По-перше, масове переміщення громадян України може призвести до демографічної кризи. По-друге, міграція ставить під загрозу соціальний та економічний розвиток країни, а саме зростає безробіття, погіршується матеріальний стан населення та знижується купівельна спроможность, звужується внутрішній ринок, посилюється навантаження на соціальну сферу у зв’язку з необхідністю соціальної підтримки незахищених верств населення, відтік кадрового потенціалу за кордон.
Російська агресія проти України може бути причиною виникнення загрози внутрішній стабільності держави і, як наслідок, перетворитися в загрозу особистій безпеці людей.
Починаючи з 2014 року Україна стикається з надзвичайно складною політичною та військовою ситуацією, спровокованою збройною агресією Російської Федерації. 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, ставши причиною вимушеного переміщення осіб як на території України так і за її межі. Відтак, вже сьогодні потрібно напрацьовувати підходи та впроваджувати заходи, що направлені на реінтеграцію вимушених переселенців в Україні.
Так, на сьогодні, Україна стикається з необхідністю розробки стратегії для повернення вимушених мігрантів, які внаслідок збройної агресії російської федерації проти України були вимушені тимчасово переміститися за межі території України.
Світовий досвід свідчить, що чим триваліша міграція, тим менше ймовірність повернення. З цього приводу, дуже важливо вживати заходів, спрямованих на створення умов для повернення наших громадян на Батьківщину.
Одним із ключових стимулів повернення є забезпечення безпеки наскільки це можливо, надання житла та можливості працевлаштування, підтримка психологічного здоров’я тощо. Для цього, необхідно розвивати економіку, створювати робочі місця, покращувати рівень освіти, медичної системи та забезпечити умови, за яких українці зможуть повернутися додому та мати перспективи для майбутнього. При цьому, надати підтримку особам, які та ресурси для успішної інтеграції у громадах після їх повернення.
Підтримка зв’язку з громадянами України, які вимушено виїхали за кордон, та сприяння їх поверненню додому після війни – це велика місія, яку Україна, як держава повинні взяти на себе, в тому числі і з метою забезпечення безпеки.
Спільними зусиллями та з великою наполегливістю необхідно напрацювати підходи, задля створення сприятливих умов для повернення наших співвітчизників та гарантувати їм перспективне майбутнє в незалежній та міцній Україні.
Необхідно виявити готовність до системних змін, створення умов для безпечного життя та праці, що впливатиме на рішення громадян повернутися на Батьківщину та взяти участь у процесі відродження країни після війни.
*У цій публікації відображено винятково точку зору автора.
Джерело фото: IOM Ukraine