Після розпаду СРСР зникла перешкода для розширення НАТО на країни Центральної Європи. У 1999 році до Альянсу приєдналися Польща, Чехія та Угорщина, а в 2004 році – Болгарія, Румунія, Словаччина, Словенія, Литва, Латвія та Естонія.
Час показав, що рішення про вступ до Північноатлантичного альянсу було вигідним для цих країн. Коли конфлікти спалахували в інших частинах пострадянського простору (наприклад, в Україні, Грузії, Вірменії), у країнах-членах НАТО завжди був мир. Через початок війни в Україні 24 лютого 2022 року Швеція та Фінляндія вирішили приєднатися до Альянсу. У новій геополітичній ситуації Польща виявилася ключовою країною, яка забезпечувала східний фланг.
Під час другого дня 32-го Економічного форуму в Карпачі (5-7 вересня 2023 р.) запрошені гості Безпекового форуму обговорили питання розширення Північноатлантичного альянсу. Дискусію вів журналіст TVP World Дональд Арлет. До складу панелі увійшли учасники дискусії, які представляли «старі» країни НАТО – німецький експерт з Німецького фонду Маршалла США Джессіка Берлін, нових членів представляли фінський аналітик безпеки з Security Analysis Ltd, бригадний генерал у відставці Юха Пюйконен та головний аналітик Ради словацьких експортерів і засновник Analytica Danubiana Йозеф Грабіна. Країни-учасниці вступу до Альянсу представляла виконавчий директор Центру безпекових досліджень “СЕНСС” Вікторія Вороніна.
Ведучий розпочав дискусію із запитання про можливий вступ Грузії та Вірменії до НАТО та як на такий крок відреагує Москва. Юха Пюйконен зазначив, що після війни з Грузією в 2008 році Росія свідомо дестабілізує регіон, роблячи все, щоб відмовити західних політиків від ідеї прийняти кавказькі країни в альянс. Це свідома тактика Путіна, яка перешкоджає вступу нових країн. Однак ця тактика зламалася з наступом на Україну. Однак, як підкреслив він, спочатку потрібно вирішити питання членства України, а потім запрошувати Грузію чи Вірменію.
Йозеф Грабіна підкреслив, що такі країни, як Україна та Грузія, вже обрали НАТО. У Грузії понад 70% населення виступають за приєднання до Альянсу, і будь-яке зволікання процесу інтеграції лише зміцнює Росію. Приєднання цих двох країн є питанням безпеки, і Москва тут не має права голосу. Ще одним кандидатом на членство є Казахстан – і це теж слід мати на увазі.
Джессіка Берлін, говорячи про приєднання дуету Україна-Грузія, зазначила, що Альянс нічого не зробив, коли Росія напала на Грузію, і лише зараз, під час нападу на Україну, НАТО почало діяти. Наразі треба подумати, як посилити країни-кандидати. Вона назвала відсутність реакції на війну 2008 року помилкою і дуже поганою тактикою НАТО. Найважливішим питанням є те, як зміцнити країни, щоб вони були готові приєднатися.
Вікторія Вороніна підкреслила важливість синхронності дій, які можуть здійснювати країни НАТО. Має змінитися стратегічний підхід альянсу до кандидатів. Українці мають великий досвід війни, яким вони готові і готові поділитися для обопільної вигоди.
Які дії має вжити НАТО, щоб зберегти свою позицію стратегічного гегемона?
Джессіка Берлін наголосила на необхідності виділяти узгоджений відсоток ВВП на армію, чого не робить більшість країн НАТО. Але окрім збільшення видатків на оборону, потрібно зміцнювати демократичні стандарти серед кандидатів – для цього потрібно багато працювати.
Гість зі Словаччини погодився з Джессікою Берлін щодо здійснення країнами-членами обов’язкових військових витрат. Він наголосив, що ми маємо вирішити, якого типу НАТО ми хочемо мати в майбутньому – чи буде воно відкритим для нових членів (яких він, очевидно, підтримує), чи обмежене США та членами ЄС.
Юха Пюйконен додав, що Альянс слід спочатку консолідувати та зміцнити внутрішньо, використовуючи механізми ЄС.
Вікторія Вороніна зазначила, що найважливішим питанням є те, що в кінцевому рахунку НАТО хоче зробити з Росією – зупинити агресора, знищити його чи обмежити його вплив. Вона додала, що Україна добре співпрацює з НАТО, наприклад, обмінюючись розвідданими, але досі не знає, які плани пакту щодо Москви. Усі погоджуються, що Росію треба перемогти, додала вона, але як? Тут немає простої відповіді.
Гість із Фінляндії зазначив, що НАТО має зосередитись на захисті Європи, для чого вона створена, а вже потім думати про прийняття до Альянсу неєвропейських країн.
Аналітик з Німеччини з цим не погодився.
Джессіка Берлін зазначила, що Альянс також має бути відкритим для неєвропейських країн, з якими він уже співпрацює, – таких як Корея чи Японія. Розширення до тихоокеанських країн є природним кроком для НАТО. Нам потрібно взяти під контроль ситуацію в Європі і водночас відкритися для демократичних країн, які відповідають умовам вступу до НАТО. Поразка Росії була б, додала вона, чітким сигналом Китаю; відсутність рішучої реакції дає Китаю зелене світло для анексії Тайваню в найближчому майбутньому.
Представник Словаччини, у свою чергу, наголосив на способі мислення російських еліт, для яких падіння їхньої влади буде рівнозначне падінню Росії – чого не можна допустити. Він зазначив, що існує ймовірність переростання українського конфлікту в ядерну війну Росія-НАТО.
Вікторія Вороніна підсумувала, що найважливіше для перемоги над Росією – це співпраця – не лише з країнами, асоційованими в Альянсі, а з усіма країнами регіону. Але наразі немає послідовної стратегії чи ідеї, як перемогти Росію. І в цьому, на її думку, полягає основна проблема Північноатлантичного альянсу.
Джерело публікації: Wschodnia flanka i perspektywy dalszego rozszerzenia NATO