Продовжуємо ділитись результатами співпраці Центру безпекових досліджень «СЕНСС» та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Публікуємо роботу, що була виконана в рамках вивчення навчальної дисципліни «Основи національної безпеки», викладачем якої є голова Керівної ради «СЕНСС» Вадим Черниш. Автором є студентка 5-го курсу спеціальності публічне управління та адміністрування Сіренко Аліна*.

Незаконний обіг зброї як загроза національній безпеці. Цілі державної політики в сфері контролю за обігом зброї, повноваження держаних органів в цій сфері

Вступ 

Злочинність на сучасному етапі характеризується тенденціями до зростання таких її видів, як організована, групова, насильницька. Наявність озброєння є однією з умов формування та діяльності злочинних груп. Злочини, вчинені з використанням зброї, є підґрунтям для скоєння інших, більш тяжких злочинів, сприяють здійсненню злочинних намірів, які в більшості випадків призводять до особливо тяжких наслідків. Сучасний стан злочинності, за даними кримінологів, характеризується тенденціями до зростання

Отже, є всі підстави стверджувати, що проблеми протидії злочинам, що вчиняються з використанням зброї, належна увага з боку державних інституцій до неї та постійний науковий пошук є надзвичайно актуальним питанням. Сьогодні значно зро- стає роль і місце наукових досліджень у формуванні кримінологічних засад запобігання окремим видам злочинів і припинення окремих видів злочинів у межах розвитку сучасної кримінологічної політики України, в тому числі злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є вогнепальна зброя.

Метою й завданням статті є дослідження сучасного стану протидії незаконному обігу та розповсюдженню зброї, пошук шляхів подолання та запобігання цієї проблеми та аналіз факторів, що зумовлюють зростання незаконного обігу зброї в Україні.

1.Поточна ситуація з незаконним обігом зброї в Україні

Наразі в Україні є чимало проблем та питань, які потребують нагального вирішення та втручання на найвищому рівні, проте питання безпеки громадян завжди залишається на першому щаблі. Питання безпеки громадян України пов’язано з рівнем злочинності в країні. На даний момент злочинність становить реальну загрозу нацбезпеці країни, не дає змоги провести соціально-економічні реформи, тим самим дестабілізує атмосферу в суспільстві та вселяє страх громадян за безпеку своїх сімей та свою власну.

Наш інтерес до цих понять спричинений тим, що вже понад тридцять років вказані питання є дискусійними й неврегульованими в чільному законодавстві України. Звісно, що така ситуація породжує різного роду тлумачення в освітніх закладах, наукових установах і сфері практичної діяльності (Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України та Служби безпеки України тощо). Вважаємо, що оскільки на сьогоднішній день у нелегальному обігу, за різними даними, перебуває три — п’ять мільйонів вогнестрільної зброї, то очевидно, що це не приватна чи цивільна справа. Отже, відсутність чіткого врегулювання в чинному законодавстві України питань, які стосуються зброї, Закону України «Про зброю», є загрозою національній безпеці країни. А тому в даному рефераті пропонуються деякі положення, спрямовані на покращення поточної ситуації в Україні.

Сучасна криміногенна ситуація в Україні ускладнюється незаконним обігом зброї, боєприпасів і небезпечно-вибухових речовин.

Проведені кримінологічні дослідження по всій території нашої держави свідчать, що в Україні процвітає транснаціональна злочинна діяльність у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї. Суспільна небезпека незаконного обігу зброї полягає у створенні «сприятливих умов» для скоєння більш тяжких злочинів. Основну масу зареєстрованих в Україні злочинів, учинених із застосуванням вогнепальної зброї становлять убивства, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, розбійні напади, вимагання, навмисне знищення майна, тероризм, захоплення заручників, бандитизм, хуліганство.

Поширення незаконного обігу зброї поряд з торгівлею наркотиками, людьми, контрабандою та проституцією є одним з напрямів діяльності організованих злочинних угруповань. Звісно, що головною передумовою різкого зростання незаконного обіг зброї та боєприпасів є тривалий збройний конфлікт на Сході держави, що спричиняє поширення незаконного обігу зброї, боєприпасів та вибухових речовин вглиб країни.

У ситуації, що склалася, виникає необхідність у прийнятті швидкого, проте продуманого рішення стосовно превентивних заходів незаконному зброї та боєприпасів, у першу чергу, пов’язаних з посиленням контролю за його легальним обігом, запобіганням розкраданню.

2. Незаконне виготовлення та обіг вогнестрільної зброї — загроза національній безпеці України

Зважаючи на те, що згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, визнані частиною національного законодавства, а в частині другій статті 19 Закону «Про міжнародні договори України» закріплено примат правил міжнародних договорів над нормами національного законодавства, необхідно імплементувати в чільне законодавство України Протокол ООН проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї (далі — Протокол), ратифікований Законом України від 02.04.2013 № 159-VII. Адже невідповідність законів України нормам Протоколу призведе до незаконного обігу вогнестрільної зброї, її складових і компонентів (далі — вогнестрільна зброя) та боєприпасів до неї, а також невиконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань відповідно (статті 4-6 Протоколу).

Зазначене стосується:

1. Визначення термінів «вогнестрільна зброя», «складові частини і компоненти», «боєприпаси», «незаконне виготовлення», «незаконний обіг», «відстеження», «знешкодження» вогнестрільної зброї.
2. Зберігання інформації про вогнестрільну зброю, її складові, компоненти для відстеження та ідентифікації, у тому числі які були незаконно виготовлені або перебували у незаконному обігу для недопущення і виявлення такої діяльності, стосовно вогнестрільної зброї (стаття 8 — маркування, стаття 9 — знешкодження), власників вогнестрільної зброї (частини 1 та 4 ст. 12, чч. 3 та 4 ст. 10, п. «а» ч. 1 та ч. 2 ст. 15) операції (правочини, надані дозволи, ліцензії), пов’язані з виготовленням та обігом вогнестрільної зброї (п. «b» статті 7, стаття 10, п. «b» ч. 1 та ч. 2 ст. 15).

З огляду на вимоги законодавства України щодо конфіденційної інформації та комерційної таємниці, відомості стосовно вогнестрільної зброї, власників, здійснення правочинів, надання адміністративних послуг, а також строк їх зберігання у відповідній централізованій базі даних мають передбачатися в законі. Така пропозиція обґрунтовується тим, що обробка (збирання, зберігання, використання, поширення) конфіденційної інформації про особу допускається у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 32 Конституції України, ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних»). Конституційний Суд України до конфіденційної інформації про особу відніс будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та членами її сім’ї (абзац другий пункту 1 рішення від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012) свідчення про особу, а саме її освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, дату й місце народження, майновий стан та інші персональні дані (пункт 1 рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп/1997). Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (ч. 2 ст. 505 Цивільного кодексу України).

3. Здійснення заходів щодо маркування вогнестрільної зброї (ст. 8), з посвідчення знешкодження вогнестрільної зброї (ст. 9), встановлення та застосування системи експортно-імпортних і транзитних ліцензій або дозволів (ст. 10), контролю за цілісністю й безпекою вогнестрільної зброї під час виготовлення, імпорту, експорту й транзиту, в тому числі прикордонного контролю (ст. 11), обміну інформацією у встановленому порядку щодо вогнестрільної зброї, її власників, суб’єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері обігу вогнестрільної зброї (ст. 12) створення системи дозволів стосовно реєстрації брокерів та брокерських операцій (ст. 15).

Лише визначення та безумовна реалізація єдиної державної політики у сфері обігу вогнестрільної зброї, яка забезпечує виконання взятих Україною на себе міжнародних зобов’язань, стане запорукою ефективній протидії незаконному обігу вогнестрільної зброї. Так, Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова на своїй сторінці у Фейсбук оприлюднила інформацію про проведену 26 жовтня цього року спільну нараду керівників правоохоронних та інших органів державної влади, на якій визначалися дієві шляхи протидії незаконному обігу вогнестрільної зброї. Надзвичайна важливість для держави цього питання обумовлена масштабом незаконного обігу вогнестрільної зброї, «якої, за різними даними, в Україні налічується від 3 до 5 мільйонів одиниць, при легальній кількості в понад мільйон. При цьому цьогоріч із незаконного обігу вилучено лише близько 1,3 тисячі одиниць вогнепальної зброї».

 3. Пріоритетні напрями законодавчого врегулювання обігу вогнестрільної зброї

По-перше, на сьогодні в жодному чільному законі України немає визначення сутності понять «зброя», «вогнестрільна зброя», «зброя спеціального призначення», «зброя, якою користуються правоохоронні органи та спеціальні служби», а також «нагородна зброя». А тому, на наш погляд, визначення даних понять потребує законодавчого закріплення.

По-друге, органу законодавчої влади доцільно приступити до розробки базового закону про зброю.

По-третє, необхідно прийняти комплексний Закон України про врегулювання обігу вогнестрільної зброї в Україні, в якому повинні бути визначені суб’єкти та конкретизовано дозволені операції з обігу вогнестрільної зброї — органи державної влади, військові формування, правоохоронні органи, спеціальні служби, підрозділи воєнізованої охорони, суб’єкти господарювання, музеї, заклади освіти, науково-дослідні установи, заклади фізичної культури і спорту, громадяни України, іноземці та апатриди.

По-четверте, слід розробити комплекс заходів для реалізації вказаних вище законів із залученням освітніх закладів, науково-дослідних установ і практичних органів (Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, СБУ, Національної поліції, Казенного науково-виробничого об’єднання «ФОРТ» МВС України тощо).

Прийняття законів про зброю, обіг вогнестрільної зброї дозволить реалізувати передбачений у Конституції України механізм гарантування безпеки людини, суспільства та держави від загроз, ризиків і небезпек, добробуту, соціально-економічного розвитку та права на мирне життя. До того ж, це забезпечить виконання взятих Україною міжнародно-правових зобов’язань шляхом імплементації їх на національному рівні, зокрема Протоколу проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї, а також Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони (статті 11, 12, 13, 22).

Важливу роль у попередженні злочинів, які вчиняються за допомогою вогнепальної зброї, відіграє індивідуально-профілактична робота з населенням. Оперативно-профілактичні заходи, пов’язані з припиненням злочинів із застосуванням зброї, передбачають перевірку власників зброї та в разі необхідності притягнення їх до адміністративної відповідальності, вилучення зброї з обігу. Дієвим методом профілактики цих злочинів є проведення гласних і негласних перевірок осіб – власників вогнепальної зброї. Останнім часом непоодинокими є випадки виявлення та вилучення зброї у місцевих жителів і переселенців, що наразі проживають на сільських територіях, а також демобілізованих осіб.

Незареєстрована зброя – це не тільки порушення закону, а й причина нещасних випадків, які останнім часом почастішали і трапляються як з дорослими громадянами, так і з неповнолітніми дітьми.

На жаль, ситуація, що склалася у сфері боротьби з незаконним обігом зброї у країні, свідчить про те, що правоохоронним органам поки що не вдається приборкати неконтрольоване розповсюдження вогнепальної зброї. Зважаючи на таку ситуацію з незаконним обігом зброї в країні, ОБСЄ збільшує свою підтримку України в посиленні її реагування на незаконний обіг зброї, боєприпасів та вибухових речовин, розпочавши впровадження ще двох позабюджетних проектів. Близько 50 представників органів державної влади України та спільноти донорів узяли участь у перших зборах Керівної ради програми в рамках цих проектів, що відбулися сьогодні в місті Києві, якими відзначився початок багаторічного процесу надання ОБСЄ допомоги органам державної влади України в цій сфері.

Ці проекти впроваджуються на запит органів державної влади України та базуються на результатах оцінки, проведеної ОБСЄ в 2018 році, яка підтвердила, що перед країною постають істотні ризики та виклики в сфері безпеки через поширення незаконних зброї, боєприпасів та вибухових речовин (ЗБВР) в межах країни та при перетині її державних кордонів. Ці ризики та проблеми особливо загострилися внаслідок конфлікту на сході країни, проявами чого є незаконне володіння ЗБВР, їх незаконні використання й обіг.

Ці проекти впроваджуватимуться в партнерстві з Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією України, Державною прикордонною службою України та Державною митною службою України.

Програмна допомога, серед іншого, передбачає розвиток спроможності відповідних органів влади України шляхом підготовки персоналу, надання спеціалізованого обладнання, вдосконалення координації та правової бази, а також впровадження міжнародних стандартів і належних практик.

За словами Генріка Вілладсена, Координатора проектів ОБСЄ в Україні перевагами подібних проектів, по-перше, є комплексне застосування підходу до проблеми, а по-друге активне залучення українських партнерів. Все це загалом слугує надійною основою для втілення цих зусиль, що зрештою допоможе покращити ситуацію в країні, принаймні у питанні національної безпеки. 

Ці проекти здійснюються за контролю Секретаріату ОБСЄ спільно з Координатором проектів ОБСЄ в Україні. Впровадження проектів з питань безпеки відбувається за рахунок позабюджетних внесків та нефінансової допомоги Європейського Союзу, Франції, Німеччини, Литви, Нідерландів, Норвегії, Польщі та Словаччини.

Висновки

Отже, аналіз стану оперативної ситуації в Україні свідчить, що негативні тенденції у сфері обігу вогнепальної зброї, учинення резонансних злочинів із її застосуванням значним чином спричинені недосконалістю нормативного врегулювання порядку володіння, зберігання та користування зброєю, відсутністю правового режиму контролю в цій сфері. Незважаючи на те що вже за часів незалежності України Верховною Радою України розглянуто низку законопроектів, спрямованих на врегулювання правовідносин щодо обігу зброї та боєприпасів до неї, на законодавчому рівні це питання до цього часу не врегульоване. Аналіз законодавства з урегулювання обігу зброї в інших державах свідчить про різні підходи до вирішення цієї проблеми, однак усі закони об’єднує одна мета – забезпечення системного механізму контролю за обігом усієї зброї, що знаходиться в державі, та недопущення ескалації збройного насильства в суспільстві.

Міжнародне співтовариство визнає загрозу незаконного обігу зброї не тільки як внутрішню проблему держав, а і як суттєвий чинник впливу на транснаціональну організовану злочинність і загрозу стабільності в сусідніх країнах. Як свідчать події, можливості поліції та військових відомств у такій ситуації різко скорочуються. Зважаючи на це, постає нагальне питання загальнодержавного значення – розроблення ефективних заходів із запобігання нелегальному обігу зброї.

Сьогодні в Україні немає центрального реєстру вогнепальної зброї, а також комплексної й сучасної системи ліцензування. Урегулювання законодавства щодо вогнепальної зброї дало б змогу надолужити зазначені вище упущення. За таких обставин складно розмежувати законний і незаконний обіг вогнепальної зброї в країні, що, у свою чергу, заважає реалізовувати заходи з контролю за незаконними її потоками.

Оцінити кількість одиниць незаконної стрілецької зброї в Україні не просто, зброя масово використовується в зоні конфлікту на сході та неконтрольовано звідти вивозиться. Для вирішення проблеми незаконного розповсюдження стрілецької зброї в Україні необхідно провести такі заходи: ухвалити довгоочікувані законодавчі ініціативи, провести поточні реформи в Міністерстві внутрішніх справ, поліпшити співпрацю між відповідними відомствами (МВС, СБУ, Прикордонною службою, Міністерством оборони, митницею) і розширити співробітництво із сусідніми країнами. Без таких заходів інтенсивність і структура незаконних потоків зброї в Україні, як і раніше, важко піддаватимуться контролю й скороченню, що завдаватиме шкоди як національній безпеці, так і безпеці українських громадян.

---

*У цій публікації відображено винятково точку зору автора

Джерело фото: Національна поліція України