Тези Виконавчого директора СЕНСС Вікторії Вороніної були опубліковані у збірці тез ХIІ Міжнародної науково‐практичної конференції “Сучасні проблеми управління. Шлях до сталого миру після війни: держава, бізнес, інновації”. Вона проводилась 24 листопада 2023 року Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за організації факультету соціології та права.
Російсько-українська війна значною мірою позначилася на всіх аспектах функціонування держави та суспільства. Одним із прямих наслідків війни є стрімке збільшення кількості стрілецької зброї та легкого озброєння на території України та подальше її «перетікання» до сфери незаконного обігу. Розповсюдженість стрілецької зброї та легкого озброєння серед цивільних громадян, в тому числі тих, що ніколи не перебували на військовій службі, ветеранів, військових резервістів та інших, впливає на широкий спектр соціальних відносин.
Поступово зростає кількість осіб, які отримали навички володіння зброєю в період перебування в силах оборони України. Зміна у сприйнятті громадянами особистої та групової безпеки, бачення ними зброї як засобу вирішення бізнес- та інших конфліктів, потенційний доступ до нелегальної зброї національних та міжнародних злочинних або терористичних організацій, зміна характеру насильницьких злочинів – все це чинники, що обумовлюють необхідність належного реагування з боку держави та суспільства.
З іншого боку, така необхідність реагування зумовлена не лише суспільним запитом, а і національним законодавством, а також міжнародними зобов’язаннями України. Невиконання останніх може стати суттєвою перепоною для її відбудови, відновлення за принципом «build back better» та досягнення Цілей сталого розвитку, які з 2019 року визначені орієнтиром в програмній та законопроектній діяльності органів влади відповідно до Указу Президента України [1].
Так, Законом України «Про національну безпеку» визначено, що захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, є пріоритетним завданням діяльності як сил безпеки, так і інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які мають діяти узгоджено між собою [2].
Одночасно із необхідністю запобігання негативним наслідкам розповсюдження стрілецької зброї та легкого озброєння та протидії незаконному її обігу, Україна має прискорено долати шлях до набуття членства у Європейському Союзі. Сьогодні ЄС та країни-члени надають Україні значне фінансування для повоєнного та кризового відновлення, в той же час наголошуючи на необхідності продовження виконання Україною Угоди про асоціацію як умови такої підтримки.[3] Ця угода, зокрема її стаття 12, передбачає, що:
– сторони розвивають подальше співробітництво з роззброєння, зокрема зменшення надмірних запасів стрілецької і легкої зброї;
– співробітництво в галузі роззброєння включає контроль над озброєннями, експортний контроль та боротьбу з незаконною торгівлею зброєю, зокрема стрілецькою і легкою.
– сторони угоди сприяють загальному дотриманню і відповідності міжнародним документам та прагнуть забезпечити їхню ефективність, зокрема шляхом імплементації відповідних резолюцій Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй.
Не дивлячись на закріплення у статті 12 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС положень щодо необхідності протидії незаконному обігу зброї, План заходів з її імплементації українською стороною досі не містить конкретних активностей щодо організації співробітництва із згаданих питань. Так само і звіти про виконання Угоди від Уряду не містять інформації про результати виконання положень ст.12 Угоди з боку української сторони.
Окрім того, в Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна» [4], що була підготовлена у 2017 році, ще до початку широкомасштабного вторгнення РФ, констатується: різке зростання в Україні кількості зброї, спеціальних засобів та вибухових матеріалів, що перебувають у незаконному обігу, що є джерелом ризиків для особистої безпеки громадян та захисту правопорядку; посилення ризиків застосування вогнепальної зброї та вибухівки не лише в організованій злочинній діяльності, а й при скоєнні інших типів правопорушень, у т. ч. побутових; необхідність радикального скорочення кількості зброї, спеціальних засобів та вибухових матеріалів, що перебувають у незаконному обігу, як обов’язкової умови зниження рівня насильства в країні; необхідність комплексних підходів, спрямованих на запобігання переміщенню зброї з зони військового конфлікту, виявлення місць незаконного зберігання зброї та вибухівки, протидію використанню зброї при здійсненні кримінальних та інших правопорушень; доцільність вироблення чітких та прозорих процедур виявлення зброї та вибухівки, особливо під час їх імовірного переміщення з зони збройного конфлікту на сході України, враховуючи пріоритетність забезпечення безпеки життя та здоров’я громадян.
Варто зауважити, що в Національній доповіді 2017 року питання скорочення незаконного обігу зброї є завданням Цілі сталого розвитку 16 «Мир, справедливість та сильні інститути». Вважаємо, що комплексне і системне бачення державної політики щодо протидії незаконному обігу зброї на національному та місцевому рівнях має враховувати цю Ціль. Її досягнення передбачає розбудову миролюбного й відкритого суспільства в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних та заснованих на широкій участі інституцій на всіх рівнях, що є винятково важливим чинником розвитку країни. Цій цілі відводиться надзвичайно важливе місце, оскільки зазначається, що від досягнення цієї цілі в Україні значною мірою залежить досягнення всіх інших Цілей Сталого Розвитку [4].
Тож ще в період оприлюднення тексту Національної доповіді загрози від збільшення обсягів незаконного обігу зброї було ідентифіковано, а Указом Президента 2019 року «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» закріплено необхідність органів влади реагувати на них відповідним чином. Станом на 2023 рік рівень загроз від розповсюдження стрілецької зброї та легкого озброєння та їх незаконного обігу лише зріс. При цьому, уразливість суспільства, окремих соціальних груп та категорій збільшилася.
Після 24 лютого 2022 року зріс ризик втратити контроль над обігом та використанням зброї. Зброя, яка була вивезена із зони бойових дій і не використовується на полі бою, стає загрозою правам людини. Це і ситуації сімейних конфліктів, рейдерських захоплень, злочинів проти власності, злочинів проти життя та здоров’я людей, організованих злочинних діянь, міжнародних організованих злочинних угруповань. Окрім того, організації громадянського суспільства не залучені належним чином до процесу розробки законодавства щодо володіння зброєю та самозахисту. Ситуацію ускладнює питання забезпечення демократичного цивільного контролю в секторі безпеки та оборони: прозорість і підзвітність державних органів в умовах воєнного стану є обмеженою, багато статистичних даних і даних є закритими для суспільства.
Відсутність цілісного бачення проблеми незаконного обігу зброї та її наслідків позбавляє можливості сформувати державну політику щодо протидії незаконному обігу зброї, зводячи її розуміння, зазвичай, лише до діяльності правоохоронних органів. Втім, чинники та наслідки розповсюдження зброї в незаконному обігу мають прояв в багатьох сферах – соціальній, безпековій, економічній, міжнародних відносин особливо з урахуванням фактору російсько-української війни та євроінтеграційних процесів нашої держави.
На нашу думку, відсутність активної позиції держави в питаннях запобігання та протидії незаконному обігу зброї може стати значною перепоною у досягненні Україною Цілей сталого розвитку. Виходячи з аналізу положень вищевказаного Указу Президента, відсутність політики та комплексних заходів щодо скорочення незаконного обігу зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів з високою імовірністю справлятиме негативний вплив на процеси, метою яких є забезпечення національних інтересів України щодо сталого розвитку економіки, громадянського суспільства і держави для досягнення зростання рівня та якості життя населення, додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Список використаних джерел:
- Указ Президента України № 722/2019 «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» від 30 вересня 2019 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text (дата звернення: 20.11.2023).
- Закон України від 21.06.2018 № 2469-VIII «Про національну безпеку України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text (дата звернення: 20.11.2023).
- Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована Законом № 1678-VII від 16.09.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1678-18#Text (дата звернення: 20.11.2023).
- Національна доповідь «Цілі Сталого Розвитку: Україна». URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/natsionalna-dopovid-csr-Ukrainy.pdf (дата звернення: 20.11.2023).
_________________________________________________________________
Повна забірка тез конференції доступна за посиланням: https://ktpu.kpi.ua/wp-content/uploads/2024/03/Suchasni-problemy-upravlinnya-2023.pdf
Джерело фото: Національна поліція України