Тези Голови Керівної ради СЕНСС Вадима Черниша були опубліковані у збірці тез ХIІ Міжнародної науково‐практичної конференції “Сучасні проблеми управління. Шлях до сталого миру після війни: держава, бізнес, інновації”. Вона проводилась 24 листопада 2023 року Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за організації факультету соціології та права.
В резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/70/1, прийнятої 25 вересня 2015 року ідеться про те, що сталий розвиток неможливий без миру [1]. За визначенням, сталість розвитку, слід розуміти як його безперервність та неспинність; він не можливий, якщо йому на заваді стає війна. Коли російсько-українська війна припиниться, це, швидше за все, не буде означати, що загрози для нашої держави із джерелом походження в росії перестануть існувати.
Характер майбутніх загроз походженням із РФ може бути різним і включатиме, вочевидь як загрози воєнного, так і невоєнного характеру. Такими можуть бути загрози ракетних обстрілів об’єктів енергетики, пряме вторгнення або збройний конфлікт на державному кордоні, кіберзагрози (від скоординованого фінансового шахрайства до кібератак на критичну інфраструктуру), загрози зловмисного впливу на суспільство в цілому та окремі соціальні групи з метою поглиблення протиріч та створення розколів у ньому, загрози економічного характеру тощо.
Отже, Україна має подбати про те, щоб заходи із зміцнення її стійкості та необхідний потенціал були і в поствоєнному майбутньому достатніми для стримування росії від нової агресивної війни та вчинення інших зловмисних дій. Це, в свою чергу, має забезпечити сталий мир без якого, як вже згадувалося, не можливий сталий розвиток.
Рівень видатків на безпеку та оборону України станом на 2023 має бути не менше 17,8 % валового внутрішнього продукту (ВВП) [2]. В 2024 році загальний фінансовий ресурс на забезпечення національної безпеки і оборони України передбачено в обсязі не менше 21,6 % ВВП [3]. Враховуючи ризики, що зумовлені неодноразовими поточними та минулими зазіханнями Росії на державний суверенітет та територіальну цілісність України, наша держава має зберегти високий рівень фінансових та інших ресурсів на підвищення стійкості до вищезгаданих загроз та протидію їм і після припинення триваючої зараз війни.
За таких обставин, очевидно, що Україні доведеться не тільки зберегти високий рівень видатків на безпеку та оборону, але і значною мірою продовжувати мілітаризувати економіку. Всі сфери суспільного та державного життя вже мають та збережуть у подальшому тренд «мілітаризованості». Зважаючи на майбутні загрози, державні політики у багатьох сферах, що прямо не належать до сфери безпеки і оборони, мають розроблятися із усвідомленням необхідності зміцнювати стійкість держави та суспільства, їхніх інститутів та критичної інфраструктури. Подібний ризик-орієнтований підхід, на нашу думку, слід застосовувати, плануючи процеси як післявоєнного відновлення матеріальних об’єктів і соціального середовища, так і подальшого сталого розвитку країни.
Існує думка, що мир, як прийдешній післявоєнний період, дозволить Україні та світу отримати так звані дивіденди миру. «Дивіденди миру» — це концепція, яка використовується для позначення переваг, отриманих від зниження витрат на оборону та перетворення військового виробництва на цивільне [4]. Один із авторів, наприклад, стверджує, що воєнні видатки для допомоги Україні від іноземних партнерів, зроблені в значних обсягах в поточний період, призведуть до відновлення світового порядку та можливості в подальшому отримати дивіденди миру [5]. Іншими словами, витрачання значних власних українських та партнерських ресурсів для ведення Україною війни, тепер і зараз, призведе до зменшення потоку ресурсів у сферу національної безпеки та оборони після війни. Вищезгадані висновки, є лише частково вірними, оскільки не відповідають оцінці загроз світовому порядку в цілому та національній безпеці України, а також не враховують деякі особливості дій держави по зміцненню стійкості та укріпленню обороноздатності. По-перше, як ми вже наголошували, загрози походженням із росії нікуди не зникнуть, отже, видатки на безпеку і оборону мають зберігатися на високому рівні. По-друге, за низкою ознак російсько-українська війна вже є війною на виснаження, що потребує від держави довгострокових рішень та планів для успішного протистояння РФ. Перебудувавши економічні, управлінські та суспільні процеси відповідно до потреб війни, жодна держава не може «за помахом руки» повернутися до повоєнного стану в згаданих сферах. По-третє, переважна низка видатків на безпеку і оборону можуть спрацювати належним чином лише у середньо- та довгостроковій перспективі. Наприклад, космічні програми щодо виготовлення супутників військового або військово-цивільного призначення та виводу їх на орбіту охоплюють періоди від кількох до десятків років. По-четверте, в післявоєнний період нам буде необхідно надолужувати та компенсувати наслідки непродуманої державної політики в сфері національної безпеки і оборони попередніх періодів незалежності.
Отже, в післявоєнний період нам слід з обережністю розраховувати на мирні дивіденди. Розуміємо, що післявоєнні видатки на безпеку і оборону не повинні дорівнювати сьогоднішньому рівню. Разом із тим, вважаємо за необхідне підтримувати високий рівень залучення та витрачання ресурсів на безпеку та оборону в післявоєнний період. В цьому випадку ми можемо розраховувати на «безпекові дивіденди». Безпекові дивіденди можливі тоді, коли буде досягнуто такий стан безпеки, який буде оцінюватися державою, суспільством, переважною кількістю громад, спільнот та індивідуумів як прийнятний для сталого розвитку. Безпекові дивіденди – це фінансові, матеріальні, трудові та інші ресурси, які може отримати держава та громади лише за умов, коли той, хто має намір їх вкласти оцінює ситуацію в певній сфері або на певній території як безпечну.
Відомою є теоретична дискусія, знана як проблема «пушки проти масла» (guns versus butter). Її суть полягає у виборі між виробництвом зброї чи масла у теоретичній економіці лише із цими двома товарами, де збільшення витрат на зброю, призводить до скорочення виробництва масла і навпаки [6]. Головний висновок, який ми маємо винести із цієї тривалої теоретичної дискусії полягає у тому, що держава має збалансувати свої видатки, належним чином забезпечивши як безпеку, так і сталий розвиток.
Поділ ресурсів держави, суспільства та громад на безпекові в широкому розумінні (в тому числі оборонні) та інші, позабезпекові, не завжди є однозначним. Наприклад, в США витрати, що здійснюються Міністерством оборони (МО), є серйозними чинниками економічного росту та соціальної стабільності, а також росту для багатьох громад та штатів. Загальні видатки МО США за 2022 рік склали 558,7 млрд. доларів, з яких 390,5 млрд. склали витрати на оплату контрактів приватним компаніям (Lockheed Martin – 44.5 млрд.; Raytheon Technologies – 25.4 млрд.; General Dynamics – 21.5 млрд.; Pfizer, Inc. – 16.7 млрд.; Boeing – 14,2 млрд. тощо); 159,4 млрд. – витрати на персонал, з яких 31 % – цивільні особи та 13 % – резервісти [7]. Ті громади та штати, в яких дислокуються військові підрозділи або розташовані підприємства, мали значні податкові надходження та робочі місця. Видатки та інвестиції в науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи у військовій сфері нерідко сприяють створенню високотехнологічних зон та кластерів, в яких здійснюються інноваційні розробки для інших (невійськових) секторів економіки. Інші приклади – видатки на освіту, результатом яких є зростання людського капіталу, або видатки на культуру, які сприяють національній єдності та, в кінцевому порядку, підвищують стійкість суспільства до зовнішнього ерозивного впливу.
Можемо підсумувати, що післявоєнне відновлення та сталий розвиток на державному рівні має відбуватися із врахуванням потенційних та реальних загроз національній безпеці. Підвищення стійкості держави, суспільства, їхніх інститутів та критичної інфраструктури до існуючих та потенційних загроз мають враховуватися під час розробки та реалізації відповідних державних політик та реалізації державних програм та заходів.
Список використаних джерел:
- Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/70/1 від 25.09.2015 р. URL: https://www.un.org/en/development/desa/population/migration/generalassembly/docs/globalcompact/A_RES_70_1_E.pdf (дата звернення: 20.11.2023).
- Указ Президента України №651/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 вересня 2022 року «Про пропозиції до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» по статтях, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України». URL: https://www.president.gov.ua/documents/6512022-43993 (дата звернення: 20.11.2023).
- Указ Президента України №682/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 жовтня 2023 року «Про пропозиції до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» по статтях, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України». URL: https://www.president.gov.ua/documents/6822023-48593 (дата звернення: 20.11.2023).
- Michael D. Intriligator. The Concept of a Peace Dividend. Economics of peace and security, Volume 1.
- Городніченко Ю. Україна може врятувати дивіденди миру. Вокс Україна. URL: https://voxukraine.org/ukrayina-mozhe-vryatuvaty-dyvidendy-myru (дата звернення: 20.11.2023).
- Alan Farley. What Does “Guns and Butter” Mean in Government Spending?. Investopedia. URL: https://www.investopedia.com/ask/answers/08/guns-butter.asp (дата звернення: 20.11.2023).
- Defense Spending by State – Fiscal Year 2022. Office of Local Defense Community Cooperation. URL: https://oldcc.gov/dsbs-fy2022 (дата звернення: 20.11.2023).
_________________________________________________________________
Повна забірка тез конференції доступна за посиланням: https://ktpu.kpi.ua/wp-content/uploads/2024/03/Suchasni-problemy-upravlinnya-2023.pdf