"СЕНСС" 30 Квітня, 2025 Коментарів немає

Ситуація на полі бою в Україні складна. Щоденні атаки на Сумщину, Харківщину та Донбас — це не лише загострення, а й спроба Росії диктувати умови миру. Але чи справді Москва зацікавлена у мирі? І які сигнали з минулого варто врахувати іншим країнам, зокрема Західним Балканам?

У розмові з Аделіною Хасані, старшим науковим співробітником Kosovo Center for Security Studies, виконавчий директор Центру безпекових досліджень «СЕНСС» Вікторія Вороніна наголосила: тактика Кремля залишається незмінною ще з часів Мінських угод, оскільки мирні ініціативи — це лише прикриття.

Москва неодноразово просувала різні «мирні плани» через політиків, посадових осіб чи лідерів думок — від неофіційних меморандумів до публікацій у впливових західних медіа. Варто згадати План Артеменка, Італійський План, план, опублікований в журналі «The National Interest». Усі ці пропозиції мають одну спільну рису: збереження впливу росії через нав’язування федералізації, російської мови визнання «республік», або фактичну легалізацію анексії Криму.

«Кожного разу росія намагається внести у мирні ініціативи якісь елементи визнання, так звані республіки чи автономії. Тому на мою думку, це не може бути якоюсь справедливою угодою з росією, оскільки вони використовують усі можливості, щоб уникнути якоїсь справді реальної угоди.»

Виконавчий директор СЕНСС також зазначила, що Україна, США, Європа і Росія — разом чи окремо беруть участь у переговорах. Але щоразу Москва навмисно створює ситуації, які дозволяють заявити, що її «виключили з процесу». Такий підхід вже був протестований у Мінську з 2015 року — і тепер повторюється знову.

«Вони (росіяни) використовували різні маніпуляції, щоб мати можливість сказати, що, мовляв, все обговорювалося без нас, або ми не можемо бути частиною цієї дискусії, тому що ми мали те ж саме під час Мінського переговорного процесу.»

Експертка також звернула особливу увагу і на те, що за ключові питання в росії вже багато років поспіль відповідають одні і ті самі керівники. Як результат – це створює для них стратегічну перевагу в довгостроковому впливі, тоді як у демократичних країнах ключові фігури змінюються кожні кілька років.

«Ще одна важлива річ про Росію – це те, що у них є ті ж самі люди, які відповідають за ті ж самі питання. Наприклад, якщо ми говоримо про релігію, то за зловмисну діяльність у релігійній сфері буде відповідати одна і та ж людина для всього світу, або для якогось конкретного регіону, наприклад. Тому що ми можемо порівняти різну переговорну активність Грузії, Молдови, України, Балкан, і це буде одна і та ж людина, яка відповідала за весь цей трек. Те ж саме з релігією, те ж саме з культурою, те ж саме з російськими телеканалами.»

Крім того, Вікторія Вороніна підкреслила, що ціна поразки для Європи — це втрата довіри до демократії як політичної моделі, оскільки це означатиме, що міжнародне право не працює належним чином.

Україна демонструє готовність захищати власний демократичний вибір у складних умовах. Війна з Росією — це не лише конфлікт за територію, а й опір спробам перегляду міжнародних правил на користь сили.

Переглянути повну версію подкасту можна за посиланням:

Джерело фото: Depositphotos