Чи можливість цієї осені місцеві вибори на окупованих територіях? Що має зробити України у справі катастрофи літака MH17? Як Україна зможе повернути Крим? «Третій полюс» для Росії і чим Україна може бути корисна союзникам у протистоянні з РФ. Про все це Вадим Черниш, ексміністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, голова Керівної Ради Центру “СЕНСС” говорив в ефірі ток-шоу “Прямий Трафік на телеканалі «Прямий».
Про вибори на окупованих територіях
Місцеві вибори на окупованих територіях восени політично і юридично неможливі. Наприклад, одна з умов виборів – це партійність. А від яких партій будуть кандидати в ОРДЛО? Ми також не знаємо чи є там доступ для ЗМІ? Виборча інфраструктура в ОРДЛО не створена фактично. І взагалі лише для організації цих процесів треба не менше одного року.
Щодо розслідування катастрофи літака MH17
Україна б виграла, якби теж почала свій національний процес розслідування загибелі людей через цю катастрофу. Так само з потужними методами, зі свідками. Національне розслідування також має бути. Тут питання в тому, що весь світ дивиться. Якщо б ми зайняли лідерство, це б дало нам можливість впливати на громадську думку щодо російської агресії загалом.
Щодо ефективності нормандського формату переговорів
Я б сказав, що нормандський формат, як мінімум, непродуктивний. Але його потрібно зберігати, тому що немає іншого, в рамках якого могли б відбуватись зустрічі. Однак, так як він працює, немає там руху.
Довіра між Україною і партнерами є головною. Партнери не розуміють логіки наших дій. Спочатку треба нам проконсультуватися, а потім робити, і не навпаки. Оскільки внаслідок таких дій починає втрачатися довіра, яка була раніше напрацьована. Ми маємо бути передбачувані для наших партнерів. Це все впливає на рівень довіри в межах формату. Наприклад, ситуація з Консультативною радою. Ми спочатку оголосили на засіданні Тристоронньої контактної групи, що будемо її створювати в рамках Мінського процесу, а потім з’являються заяви представників Франції та Німеччини про те, що вони взагалі не в курсі, що відбулося
Щодо шляхів деокупації Криму
Говорячи про деокупацію Криму, є три рівні дискусії щодо цього питання. Це добровільне виведення Росією військ з Криму, повернення півострова військовим шляхом та політико-дипломатичний шлях.
Наприклад, Радянський союз пішов з Німеччини. Частина людей, наприклад, як я дивлюсь, секретар РНБО саме про такий сценарій говорить – що Росія от розвалиться, мовляв, і виведе війська з Криму і тоді ми повернемо собі територію. Я в такі сценарії не вірю.
Другий варіант – це повернення Криму військовим шляхом, що також нереально. Тобто ми захистити себе можемо, ми можемо зараз поставити все – всю промисловість, всю економіку на це – і тоді можемо відбити російську агресію. Але сказати, що ми будемо військовим шляхом повертати Крим або Донбас, це теж не реально. Це взагалі неймовірні речі.
Інший спосіб – це лише так званий політико-дипломатичний. І паралельно має бути санкційний тиск на Росію, санкційне виснаження, які мають ефективність. Таким чином, Росія має виснажуватись і так само буде підштовхуватись до політичного діалогу. Перша перемога буде тоді, коли Росія почне обговорювати питання Криму.
Щодо необхідності прийняття Стратегії національної безпеки
Стратегія нацбезпеки мала б бути прийнята нова, відповідно до закону це мало статися ще у листопаді минулого року. За умови, що у влади є певне стратегічне бачення, це структурується в документах і таким чином формується система, де всі органи розуміють як імплементувати стратегічно важливі завдання. Мені здається що зараз, хоча уряд і монобільшість в парламенті належать до одного центру політичного впливу, все таки є якась неузгодженість дій.
Геополітична ситуація в світі. «Третій полюс» для Росії
Щодо глобального бачення ситуації в Україні експерт зазначив, що Росія прагне до розбалансування сил у світі і Україна у цьому процесі є лише одним із елементів.
«Західні партнери не так бачать ситуацію. Ми дивимось на події з боку відносин України і Росії, а вони дивляться на глобальну карту. Наприклад, те, що РФ вчинила з Україною, вона робить зараз і з Лівією. 14 літаків прибули в Сірію, там їх перефарбували і переправили в Лівію. Командування США відслідкувало це з супутників, зазначалось, що це було здійснено для підтримки приватної військової компанії Вагнера, яка оперує зараз в Лівії. РФ також використовує і тут знайомі нам економічні методи. Згадайте, як надрукувану нібито лівійську валюту знайшли в літаку на Мальті і потім з’ясувалось, що надрукували її на фабриці «Госзнака» в Москві. Тобто росіяни намагаються реалізувати всі можливості для свого впливу в світі, наприклад, використовуючи належні їм військові бази по всьому світу. Це так звана теорія балансу сил. Тобто РФ намагається розбалансувати ситуацію в світі, і Україну тут один з елементів «для торгів» виставляють. Так, нам це болить, бо це наша країна і наша доля, однак на загальній шахівниці в світі росіяни намагаються робити розбалансування в різних куточках світу.»
Класичною для теорії балансу сил є ситуація з США, Китаєм та Росією. З наукової точки зору, багатополярний світ має свої закономірності. Деякі експерти говорять, що завтра, мовляв, Китай стане потужнішим, ніж США. Однак, завтра цього не буде, бо є як мінімум 3 компоненти за якими він мав би випередити США, серед них військовий та економічний. В цьому контексті можна говорити також і про дипломатію і про «м’яку силу». До речі щодо «м’якої сили», США через внутрішню ситуацію в країні зараз її втрачають в контексті позиціювання себе як демократичної правової держави – зникає довіра, мовляв, США весь світ вчить як потрібно робити, однак самі так не роблять. Тож по Китаю, дійсно, він нарощує свою потугу в світі по військовому та економічному компоненту, але щоб наздогнати США йому потрібно ще багато часу, можливо буде легше з економічним компонентом. Зараз ситуація в світі розвивається таким чином, що формується модель глобального протистояння – двополярна чи триполярна, і тут Росія намагається стати третім полюсом. В триполярних моделях світ стає нестабільним – кожен з гравців починає між собою взаємодіяти, створюючи гнучкі союзи, наприклад, такий союз зараз спостерігається по Сирії, такий союз може утворитись і по ситуації в Україні, але цього б не хотілося.
Чим Україна може бути корисна союзникам у протистоянні з РФ
Україна у цій ситуації безсумнівно має обрати європейський та євроатлантичний вектор, тому що це єдина система, яка заснована на цінностях. Тобто там є рамки і більше гарантій, що від союзника не відмовляться чи будуть постійно змінювати через одного. З цього приводу часто апелюють і наводять приклад ситуації з Будапештським меморандумом, однак з цього приводу я колись розмовляв з колишнім послом Великої Британії в Україні і вона говорила, що в Парижі під час підписання кліматичної угоди, вони намагались зібрати представників країн-підписантів Будапештського меморандуму, щоб обговорити події в Україні, однак представник Росії – Лавров – відмовився прийти на таку зустріч. Більше того, ефективність Будапештського меморандуму теж викликає багато питань, оскільки механізм його імплементації в разі порушення є недосконалим і передбачає знову ж таки консультації. А от інший приклад – позитивний – це спеціальні відносини США і Польщі, що відображається навіть у візвому режимі – полякам надається спрощений в’їзд до США на відміну від громадян Франції чи Німеччини. Це вказує на особливі відносини з США. Тому Україна має наростити свою потужність і стати цікавими як союзник на міжнародній арені. І тут йде мова не лише про військову потужність, але й розвідувальна діяльність – у нас дуже багато російськомовних людей, Україна має хороші логістичні можливості, тому ми можемо дуже багато зробити. Для прикладу, якби Україна зробила ставку на гіперзвукові ракети, то така ракета на відносно невеликій відстані може створювати для РФ більшу загрозу, ніж ядерна зброя, яка знаходиться десь далеко. Тобто Україна має багато того, що можна розвивати і підвищувати сукупну силу держави.
Повна версія розмови: