Операції з впливу на громадську думку в Україні з боку РФ відточуються та проводяться вже не перший рік, особливо вони посилюються під час виборчих кампаній. Як це відбувається? Які системи моніторингу використовують?
Перед тим як впливати на будь-яку країну, на будь-яке суспільство, Російська Федерація напрацювала цілу низку моделей вивчення ситуації у цільовій країні чи цільовому суспільстві. Ця модель побудована не просто на тому, що 100 осіб сидить і 100 акаунтів відслідковує події. Це дуже потужні системи, які складаються із hardware (обладнання) та software (програмного забезпечення), які націлені на вивчення простору в цільовому суспільстві.
Частина таких систем відомі. Вони народилися із систем, які були придумані інформаційними агенціями для того щоб моніторити в основному комерційні новини. Але потім в РФ вони були випробувані і трансформовані всередині країни. Практично кожне силове відомство і Адміністрація Президента РФ має подібні продукти, які використовує для вивчення ситуації. Але в середині країни вони використовуються для того, щоб «загасити пожежу» чи зменшити напругу. За межами країни ця модель застосовуються зовсім по іншому – щоб сприяти дестабілізації. В РФ була така система як «Медіологія» (система пошуку та аналізу інформації), яку використовувала Адміністрація Президента РФ. Зараз використовується так звана система «Катюша» Тобто ви маєте інформацію, аналізуєте простір, причому і ТВ, і радіо, і соціальні медіа – і таким чином маєте можливість виявити проблеми у суспільстві. Далі що робиться у цьому випадку – інформація обробляється спеціальним чином і з переробленими меседжами повертається у цільовий інформаційний простір. Потім підключаються додаткові механізми підсилення циркулювання відповідних повідомлень: це може бути за рахунок втручання в алгоритми, за рахунок використання раніше зібраної інформації – згадайте скандал з Cambridge Analytica. Таким чином досягається мета необхідного Росії впливу на цільове суспільство (аудиторію).
З виступу Вадима Черниша на міжнародній конференції «Уроки гібридного десятиліття»