21 листопада в День гідності та Свободи Вадим Черниш взяв участь у марафоні на телеканалі “Прямий. Говорили про боротьбу українців за свободу і права, роль Росії і загрози демократії в нашій країні. Деталі інтрев’ю-марафону у нашій публікації
Чи будуть люди цього разу більш стриманими, побоюючись тих наслідків, які призводить за собою майдан?
По-перше, ми згадуємо «Майдан», який ми називаємо Революцією гідності, але необхідно згадати в цей день і про Помаранчеву революцію. Вона також дала певні напрямки розвитку нашого суспільства. І в тому, і в іншому випадку питання стосувалося відчуття свободи. Тому що зараз за російським сценарієм є спроби звести все до банальності: боротьба холодильника і телевізора. Але це неправда. Тому що коли доходило до певної межі, насправді спрацьовувала якась конкретна ідея: або підприємці виходили на податковий майдан, або питання землі дуже гостро стоїть, –спрацьовувало відчуття, що тебе позбавляють можливості висловитися, прийняти участь в серйозних державних рішеннях і звичайно це завжди породжує спротив, а особливо в нас – українців, тому що тут дух свободи набагато більший (я думаю, що якщо не вбили за часів царизму, то зараз його дуже складно в принципі придушити). Чи можуть люди зараз відреагувати? Звичайно! Особливо, коли людина має відчуття, що до неї не прислухаються, що з нею взагалі не спілкуються.
Але в сучасних умовах тут є гра, яку використовує і Росія.
В чому небезпека неконтрольованих речей, неорганізованих, несвідомих? Майдан – Революція гідності був самоорганізований. Попри те, що зараз «вкиди» ідуть, що його нібито американці організували, західні спецслужби, суспільство самоорганізовалось і це прояв самоорганізації вищоого рівня. Чому весь світ заздрить, тому що не було дерижера. Колись, на якомусь етапі, почали структуруватись певні напрямки діяльності в рамках Революції Гідності, але вияв був такий, що коли людина відчула гостру несправедливість, вона вважала просто своїм обов’язком вийти і висловитись, вийти і діяти. Суспільство фрагментоване і зараз з’являються «вкиди», щоби не дати можливості суспільству спрацювати як колективний організм. При чому, за нашими дослідженнями, ці «вкиди» ідуть з боку РФ. У нас є дослідницька група, ми працюємо з іноземними експертами і ми відслідковуємо все, що стосується фрагментації суспільства, намагань вплинути не тільки через соціальні медіа, а і через громадські організації. Після Арабської весни деякі російські структури дуже серйозно досліджували, як протести відбувалися в тих країнах, які арабська весна охопила. Російський інститут стратегічних досліджень, ряд інших спеціальних інститутів намагалися зрозуміти, як це виходило і зараз намагаються повторити ці впливи. Саме тут має працювати на попередження і на запобігання таким речам державний механізм – не лише спецслужби, але вони в першу чергу. Тобто ціла система державної влади має бачити впливи по гуманітарній, соціальній, економічній сферах. Бачити всі ці загрози. От зараз по всіх цих напрямках фрагментоване суспільство, і звичайно, якщо зараз самоорганізації належного рівня не буде, буде намагання політизувати зайвим чином цей протест, або іще хтось приватні свої дрібні цілі буде намагатися використовувати. Звичайно, за умов зовнішнього, серйозного впливу і за умов дуже великої кількості тих, хто не хоче, щоб Україна розвивалася в певному правильному напрямку, проєвропейському напрямку, не проросійському, звичайно вони будуть намагатися на цей процес повпливати
Як же людям зорієнтуватися?
Є набір заходів, які дозволяють в демократичних країнах, не в авторитарних, запобігти – право на мирний протест – невід’ємне право демократично розвинутого суспільства.
Що стосується інших речей. Якщо людина, або команда, або партія іде на вибори, вона оголошує свою програму і суспільство має контролювати як ця програма виконується. А коли цілі, програма не заявлені, дуже складно контролювати, дуже складно говорити: давайте, виконуйте те, що ви обіцяли. Тому у випадку коли обіцянки не були задекларовані під час виборів, або були недостатньо чіткими, треба вимагати це змінити, щоб суспільство знало державний курс. В такому випадку все громадянське суспільство, всі політичні гравці мають його контролювати.
Чи можливо, що РФ запросить оскароносного режисера і на весь світ покаже свою історію, як все відбувалося і весь світ може в це повірити?
Ці намагання були, є і будуть. От що можуть зробити з МН17? Росія знімає з альтернативною версією подій не для того, щоб переконати, вона навіть знає, що велика частина людей не повірить, але сумніви зароджуються: «чи це було так?», «ой, це так складно», «та там всі винні». І таким чином зароджується відсторонення. Ці сумніви викликаються не у очевидців і людей, що мають відношення до певних подій, а у тих, хто не хоче розбиратися, хто не хоче дійти до істини. Всі ці маніпуляційні операції РФ до сих пір використовує. І в маніпулюванні громадською думкою РФ використовує рефлексивний контроль – це військове, ще радянське надбання, яке Росія розвиває. І тому ці технології будуть без сумнівів застосовуватись.
Як цьому протидіяти? Не забувати героїв, очевидців, активно комуні кувати певні теми в публічній площині. Люди, які це пережили, мають бути постійно в публічному просторі. Звичайно такі пам’ятні дати, як День гідності і свободи, важливі. Це офіційне державне свято. Його час від часу необхідно в правильному руслі використовувати, щоб кожного разу підкреслювати, давати суспільству не забути відчуття, не тільки факти, а відчуття, а головне, щоб це не було тільки один день на рік. Тому що за рік кожен день витрачаються кошти на дискредитацію ідеї, що це було унікальне на всій планеті явище. Революція Гідності продемонструвала те, що за таких обставин, за такого тиску, за впливу РФ, за роботи всіх спецслужб, які вважаються найкрутішими, люди вийшли, продемонстрували характер, дух і добилися позитивних змін для країни мирним шляхом. Це ж не питання втечі Януковича, це питання європейської інтеграції. Один із дипломатів, який від’їжджав із України, сказав іншим дипломатам, які прибули в Україну: ви тут не були в Україні, а я бачив особисто, на власні очі, як люди з прапорами Євросоюзу лежали вбитими. Він їм, які тут 4 чи 5 років не були, розказував те, що його вразило, хоча він міг взагалі цим не перейматися. І такі люди поступово від’їжджають з України, нові приїжджають, які цих відчуттів не мають.
Рішення перейти до насильницьких дій ухвалював Янукович чи за нього це зробила група людей, куди могли входити і Захарченко, і Клименко, і Арбузов?
Я не маю звичайно доказів, не очолюю спеціальну службу, але переконаний, що це рішення було продиктоване з РФ, тобто вимога – ми вам все дали: 5 мільярдів, силовиків, прислали команду, розробили плани. Я думаю, щодо цього рішення була вимога з боку РФ. Вірогідно, вони сказали, що не бачать іншого шляху, оскільки ситуація розвивалась в спосіб, в який вони остаточно могли втратити контроль за нашою державою ( в їхньому розумінні за цією територією, оскільки не бачать тут держави), тому на нашу думку непрямі ознаки (політичні заяви, виступи російських політичних діячів, натяки в публічному просторі, візити працівників російських спецслужб та органів, офіційні, неофіційні, планування операцій за участі російських фахівців) вказують, що таке рішення було продиктоване з Кремля.
Виходить дуже просто: РФ підтримала діючу на той час владу, надала ресурси, надала гроші, щоб ми не йшли за європейським вектором і не зближувались з Європою, для чого дали 5 млрд., зробила митні пільги, надала газ дешевий. Але українці, наше суспільство не сприйняло це. Дійшли до межі, протести стали все потужнішими, без вимог, до речі, про економіку. Люди вийшли за свобода, незалежність, суверенітет, право вирішувати власну долю. Це спричинило подив влади Росії, тому що вони думали, що це питання можна вирішити за старою тактикою – грошима. І тому, я думаю, було прийнято рішення про застосування силового сценарію, оскільки це спрацьовувало в Москві і в інших країнах колишнього Радянського Союзу. Крім України. І тому я думаю, що це рішення було заплановано і сплановано не в Україні, тут його просто виконали. При чому виконали в абсолютно безглуздий спосіб.