Продовжуємо ділитись результатами співпраці Центру безпекових досліджень «СЕНСС» та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Публікуємо роботу, що була виконана в рамках вивчення навчальної дисципліни «Основи національної безпеки», викладачем якої є голова Керівної ради «СЕНСС» Вадим Черниш. Автором є студентка 5-го курсу групи СУ-з52МП спеціальності публічне управління та адміністрування Дяченко Катерина*.
ВСТУП
Актуальність теми. Актуальність дослідження протимінної діяльності в Україні зумовлена безпрецедентними викликами, що постали перед державою внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації. Масове застосування мін, касетних боєприпасів та інших вибухонебезпечних предметів призвело до масштабного забруднення територій, що становить пряму загрозу життю і здоров’ю цивільного населення, перешкоджає відбудові інфраструктури та стримує соціально-економічний розвиток країни.
Мінна небезпека є однією з найбільш довготривалих і складних наслідків воєнних конфліктів, адже її вплив зберігається навіть після завершення активних бойових дій. В Україні проблема мінного забруднення набула системного характеру та охоплює значну частину територій, зокрема сільськогосподарські угіддя, населені пункти, об’єкти критичної інфраструктури тощо. Це суттєво обмежує можливості безпечного проживання населення, повернення внутрішньо переміщених осіб і реалізації програм післявоєнного відновлення.
Особливої актуальності протимінна діяльність набуває у контексті забезпечення сталого розвитку України. Забруднення земель вибухонебезпечними предметами негативно впливає на продовольчу безпеку, екологічний стан територій та економічну активність регіонів.
Крім того, актуальність теми посилюється гуманітарним виміром проблеми. Вибухонебезпечні предмети становлять постійну загрозу для цивільного населення, зокрема дітей, мешканців сільських територій та осіб, які повертаються до звільнених регіонів. Високий рівень травматизму та загибелі мирних громадян внаслідок підривів на мінах і боєприпасах свідчить про необхідність не лише технічного розмінування, а й системної роботи з інформування населення, профілактики ризиків і підтримки постраждалих.
Актуальність дослідження також зумовлена трансформацією інституційної системи протимінної діяльності в Україні. Упродовж останніх років було сформовано нормативно-правову базу, розширено коло суб’єктів протимінної діяльності, залучено приватний сектор та міжнародних партнерів. Водночас стрімке зростання масштабів завдань потребує пошуку нових підходів до управління, координації та підвищення ефективності протимінних заходів, зокрема шляхом впровадження інноваційних та цифрових рішень.
Важливим аспектом є також активна міжнародна підтримка України у сфері гуманітарного розмінування. Залучення значних фінансових ресурсів, експертної допомоги та технологій з боку міжнародних організацій і партнерських держав вимагає прозорих, ефективних і обґрунтованих механізмів реалізації протимінної діяльності. Це актуалізує потребу наукового осмислення сучасного стану галузі, аналізу її проблем і визначення пріоритетних напрямів
розвитку.
Окремої уваги заслуговує актуальність теми в контексті цифровізації державного управління. В умовах обмежених ресурсів і високих ризиків зростає значення використання сучасних інформаційних технологій, зокрема елементів штучного інтелекту, для аналізу даних, прогнозування мінної небезпеки та оптимізації процесів розмінування. Це відкриває нові можливості для підвищення ефективності протимінної діяльності та мінімізації людських втрат.
Отже, обрана тема є надзвичайно актуальною з огляду на безпекові, гуманітарні, економічні та соціальні виклики, що стоять перед Україною. Дослідження значення протимінної діяльності для відновлення та сталого розвитку держави є важливим як з наукової, так і з практичної точки зору, оскільки сприяє формуванню цілісного бачення ролі розмінування у забезпеченні безпечного майбутнього України та підвищенні якості життя її громадян.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОТИМІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1. Поняття та сутність протимінної діяльності
Загалом, термін «протимінна діяльність» тлумачиться як заходи, що проводяться з метою забезпечення національної безпеки та спрямовані на зменшення соціального, економічного та екологічного впливу вибухонебезпечних предметів на життя та діяльність населення [1].
Відповідно до статті 5 Закону України «Про протимінну діяльність в Україні», ключовими складовими протимінної діяльності є інформування про небезпеки від вибухонебезпечних предметів та навчання з попередження ризикам, пов’язаним із вибухонебезпечними предметами; розмінування (гуманітарне розмінування); надання допомоги постраждалим особам та здійснення заходів щодо їх реабілітації; знищення надлишкових боєприпасів, боєприпасів непридатних для подальшого використання та зберігання, а також боєприпасів, що підлягають знищенню відповідно до міжнародних зобов’язань; агітаційно-просвітницька робота щодо незастосування протипіхотних мін [2].
Сутність протимінної діяльності полягає у створенні безпечного середовища для життя та господарської діяльності шляхом виявлення, маркування, очищення та контролю забруднених територій. Вона поєднує гуманітарні, безпекові, соціальні та економічні аспекти. Основною метою протимінної діяльності є збереження життя і здоров’я цивільного населення, зменшення кількості жертв серед мирних громадян та забезпечення умов для сталого розвитку постраждалих регіонів.
На національному рівні протимінна діяльність розглядається як елемент державної політики у сфері національної безпеки, цивільного захисту та відновлення територій. В Україні вона регламентується спеціальним законодавством і реалізується за участю державних органів, міжнародних організацій, неурядових структур та приватних операторів розмінування. Такий підхід забезпечує комплексність і системність дій у сфері мінної безпеки.
Таким чином, протимінна діяльність є стратегічним інструментом гуманітарного реагування та довгострокового розвитку держави. Її ефективна реалізація створює передумови для відновлення економіки, повернення внутрішньо переміщених осіб, відбудови інфраструктури та інтеграції постраждалих територій у загальнонаціональний простір сталого розвитку.
1.2. Суб’єкти та види протимінної реалізації
Перш за все протимінна діяльність забезпечується відповідними суб’єктами до яких належить держава, в особі її інститутів, а також підприємства, установи й організації як державного, так і приватного сектора економіки.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про протимінну діяльність в Україні» передбачено, що суб’єктами протимінної діяльності є:
- національний орган з питань протимінної діяльності;
- уповноважені органи виконавчої влади у сфері протимінної діяльності, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
- центр протимінної діяльності та центр гуманітарного розмінування;
- оператори протимінної діяльності [2].
Варто зазначити, що Кабінет Міністрів України у серпні 2025 року схвалив розпорядження про затвердження переліку видів протимінної діяльності, привівши їх у відповідність до Закону «Про протимінну діяльність». Над змінами працювали фахівці Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України спільно з Міністерством оборони України та Державною службою статистики. Відтепер є вісім видів економічної діяльності, кожен з яких відповідає окремому КВЕДу. Частина із них стосуватиметься видів робіт у протимінній діяльності, решта – видів виробництва товарів та послуг у сфері протимінної діяльності.
Розпорядженням затвердили такий перелік видів протимінної діяльності і їхню відповідність КВЕДам:
– виробництво роботизованих машин та устаткування для розмінування, підготовки ґрунту та знешкодження ВНП (28.99);
– виробництво БПЛА з устаткуванням, що використовується для обстеження забруднених ВНП територій (30.30);
– утилізація (знищення) вибухонебезпечних предметів (38.22);
– нетехнічне та технічне обстеження територій, очищення території від ВНП (39.00);
– сертифікація операторів та процесів протимінної діяльності (71.20);
– інформування населення про небезпеки ВНП та навчання з попередження ризиків, пов’язаних із ВНП; інспектування розмінованих (очищених) територій (74.90);
– підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації фахівців у сфері ПМД (85.32);
– надання допомоги постраждалим від ВНП особам, їхня реабілітація (88.99).
Як зазначає Ігор Безкаравайний, заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства, за кілька років ми дійсно побудували розгорнуту систему протимінної діяльності від створення ринку гуманітарного розмінування до виробництва вітчизняної техніки та обладнання для цих потреб, відповідно зросла і кількість напрямків діяльності в секторі, і залучених компаній, саме тому приведення переліку видів економічної діяльності до Закону «Про протимінну діяльність» – це давно назріле рішення [3].
Таким чином, види протимінної діяльності, закріплені у національному законодавстві, утворюють цілісну систему, яка охоплює всі етапи управління мінною небезпекою від виявлення та оцінки ризиків до очищення територій і соціальної реінтеграції постраждалих осіб. Суб’єкти та види протимінної діяльності в Україні формують багаторівневу систему, а її функціонування є необхідною умовою відновлення територій.
РОЗДІЛ 2. ПРОТИМІННА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН І ВИКЛИКИ
2.1. Поточний стан протимінної діяльності в Україні
Станом на початок 2024 року наслідки повномасштабної збройної агресії Російської Федерації призвели до масштабного забруднення території України вибухонебезпечними предметами. За оцінками, близько 156 тис. кв. км земель залишалися потенційно небезпечними для проживання та господарського використання. У результаті скоординованої роботи підрозділів розмінування Сил безпеки і оборони України та операторів протимінної діяльності протягом попереднього року площу таких територій вдалося скоротити на 17 тис. кв. км. як показано на рис. 2.1. Таким чином, загальний обсяг потенційно забруднених земель становить близько 139 тис. кв. км.
Важливу роль у цьому процесі відіграє нетехнічне обстеження територій, яке дозволяє уточнити рівень мінної небезпеки та визначити пріоритети для подальшого гуманітарного розмінування. У 2023 році нетехнічне обстеження було здійснено у 165 територіальних громадах, що суттєво перевищило попередньо заплановані показники. За його результатами було виявлено понад 300 кв. км територій, які потребують детального технічного обстеження та очищення від вибухонебезпечних залишків війни.
Безпосередні роботи з гуманітарного розмінування протягом року виконували 27 сертифікованих операторів протимінної діяльності. До цих заходів було залучено понад дві тисячі спеціалістів, спеціалізовану техніку механізованого розмінування, а також мінно-розшукові кінологічні підрозділи. Паралельно підрозділи Сил безпеки та оборони України здійснювали бойове розмінування, у межах якого було виявлено та знешкоджено понад 227 тисяч вибухонебезпечних предметів. Операторами протимінної діяльності, у свою чергу, було знищено майже 11 тисяч таких об’єктів.
Значна увага приділяється підготовці фахівців у сфері гуманітарного розмінування. Упродовж року на базі навчально-тренувальних центрів Міністерства оборони України, Державної служби з надзвичайних ситуацій, а також за участю приватних і громадських організацій було підготовлено понад 3,7 тисячі спеціалістів. Це дозволяє поступово нарощувати національний кадровий потенціал у сфері протимінної діяльності.
Разом із тим, попри досягнутий прогрес, масштаби мінного забруднення залишаються критичним викликом для відновлення України. Забруднені території обмежують використання сільськогосподарських угідь, ускладнюють відбудову інфраструктури та створюють постійну загрозу для цивільного населення. Це свідчить про необхідність подальшого розвитку інституційної спроможності, залучення інноваційних технологій і збереження високого рівня міжнародної підтримки у сфері протимінної діяльності як ключової передумови сталого розвитку держави.
2.2. Участь України у міжнародних програмах, ініціативах
Значення протимінної діяльності для України є надзвичайно важливим і набуває не лише теоретичного, а й практичного виміру. Варто зазначити, що Україна активно долучається до міжнародного співробітництва у цій сфері, бере участь у світових конференціях і симпозіумах, де ділиться власним досвідом формування ринку гуманітарного розмінування. Зокрема, українська делегація представила досягнення держави під час 21-го Міжнародного симпозіуму «Протимінна діяльність – 2025» у Хорватії та на конференції UMAC 2025 у Японії. Під час останньої зазначеної вище конференції країни-учасниці оголосили про виділення понад 80 млн доларів США на розвиток гуманітарного розмінування в Україні. Крім того, представники 45 країн і міжнародних організацій ухвалили спільний документ, у якому підтвердили готовність прискорити гуманітарне розмінування України за трьома головними напрямами: людські ресурси, інноваційні технології та нексус-підхід, який передбачає поєднання гуманітарних, розвиткових і безпекових ініціатив.
Вагомою складовою сучасного стану протимінної діяльності в Україні є міжнародна підтримка. У лютому 2024 року в межах співпраці з Північноатлантичним альянсом була створена міжнародна коаліція з протимінної діяльності, до якої приєдналися понад двадцять держав. Крім того, на міжнародній конференції з питань протимінної діяльності, що відбулася у Лозанні, десятки країн задекларували готовність посилити підтримку України, взявши на себе конкретні зобов’язання у сфері гуманітарного розмінування. Загальний обсяг фінансової допомоги міжнародних партнерів на ці потреби з 2022 року перевищив один мільярд доларів США.
Таким чином, це свідчить про те, що Україна не лише впроваджує сучасні підходи до розмінування, а й стає активним учасником міжнародного діалогу, спрямованого на посилення безпеки.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПРОТИМІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
3.1. Впровадження цифрових рішень у протимінній діяльності
Одним із ключових напрямів удосконалення системи протимінної діяльності в Україні є широке впровадження цифрових рішень, які дозволяють підвищити ефективність управління, точність планування та прозорість процесів розмінування.
Рекомендацією є ефективне впровадження елементів штучного інтелекту для аналізу даних, прогнозування рівня небезпеки та автоматичного визначення зон із підвищеним ризиком на основі бойової активності та типів застосованих боєприпасів. Технології штучного інтелекту дійсно здатні автоматизувати аналіз великих масивів даних, що надходять із різних джерел, зокрема результатів нетехнічного і технічного обстеження, супутникових знімків, даних безпілотних літальних апаратів та інформації про інтенсивність бойових дій. На основі цих даних алгоритми машинного навчання можуть здійснювати прогнозування рівня мінної небезпеки та визначати території з підвищеним ризиком забруднення вибухонебезпечними предметами. Це, у свою чергу, сприятиме більш точному плануванню робіт з гуманітарного розмінування, оптимальному розподілу ресурсів та зменшенню ризиків для персоналу. Крім того, використання
прогнозних моделей на основі штучного інтелекту дасть змогу визначати пріоритетність очищення територій з урахуванням соціально-економічної значущості об’єктів, зокрема сільськогосподарських угідь, транспортної інфраструктури та населених пунктів.
Таким чином, інтеграція технологій штучного інтелекту в систему протимінної діяльності є перспективним напрямом, що підвищить точність управлінських рішень.
ВИСНОВОК
У домашній контрольній роботі було досліджено значення протимінної діяльності як одного з ключових чинників забезпечення безпеки, відновлення та сталого розвитку України в умовах збройної агресії. У ході роботи розкрито поняття та сутність протимінної діяльності, визначено її роль у системі гуманітарного реагування та національної безпеки, а також окреслено основні суб’єкти й види протимінної діяльності відповідно до чинного законодавства України.
Аналіз сучасного стану протимінної діяльності в Україні засвідчив значний прогрес у зменшенні площ потенційно забруднених територій, нарощуванні інституційної спроможності та залученні міжнародної підтримки. Водночас встановлено, що масштаби мінного забруднення залишаються одним із найбільших викликів для післявоєнного відновлення держави, стримуючи розвиток громад, використання земельних ресурсів та відбудову інфраструктури.
Також запропоновані шляхи удосконалення системи протимінної діяльності, зокрема через впровадження технології штучного інтелекту як перспективногоу напрям підвищення ефективності управлінських рішень.
Отже, протимінна діяльність в Україні є не лише технічним процесом очищення територій від вибухонебезпечних предметів, а комплексною складовою державної політики у сфері безпеки, відновлення та сталого розвитку. Її подальший розвиток потребує системного підходу, поєднання національних зусиль із міжнародною підтримкою та активного впровадження інноваційних технологій. Реалізація цих напрямів створить передумови для безпечного повернення населення, економічного відновлення регіонів і зміцнення стійкості України в довгостроковій перспективі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Протимінна діяльність Міністерства оборони України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://mod.gov.ua/explanation/protiminna-diyalnist-ministerstva-oboroni-ukrayini
2. Закон України «Про протимінну діяльність в Україні» No 2642-IX від 4 жовтня 2022 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2642-19#Text
3. Interfax-Україна. Інформаційне агентство. Кабмін надав 8 видам протимінної діяльності відповідні КВЕДи. — Режим доступу: https://interfax.com.ua/news/general/1094010.html
4. 17 000 кв. км територій України повернуто до використання: підсумки протимінної діяльності у 2024 році — Міністерство оборони України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://mod.gov.ua/news/17-000-kv-km-teritorij-ukrayini-povernuto-do-vikoristannya-pidsumki-
protiminnoyi-diyalnosti-u-2024-roczi
*У цій публікації відображено винятково точку зору автора.
Джерело фото: Київська обласна військова адміністрація