25-26 вересня у місті Пріштіна (Косово) відбувся черговий саміт миру та демократії «Радикальні реалії: етнополітична динаміка та євроатлантична інтеграція на Західних Балканах», який зібрав понад 160 лідерів громадянського суспільства, політиків і експертів регіону та Європейського Союзу.
На запрошення партнера СЕНСС – Kosovar Centre for Security Studies – до участі у саміті долучилася Вікторія Вороніна, виконавчий директор СЕНСС. Вона виступила спікером панелі «Західні Балкани та геополітичне суперництво: протидія російському та китайському впливу», що проводилась за підтримки Фонду Конрада Аденауера.
Дискусія охопила стратегічні інтереси росії та Китаю у регіоні, методи та канали, через які вони здійснюють свій вплив, а також наслідки для регіональної стабільності та безпеки. Спікери панельної дискусії розглянули економічні, політичні та соціальні виміри цього впливу, включаючи інвестиції в інфраструктуру, політичні альянси та культурні обміни, а також оцінили потенційні ризики, пов’язані з цим геополітичним суперництвом, такі як посилення політичної поляризації, економічної залежності та підриву демократичних інститутів і норм на Західних Балканах.
Виступ Вікторії Вороніної базувався переважно на конкретних прикладах того, якими методами та засобами росія здійснює свою інтервенцію в різних країнах. При чому такі засоби та інструменти є схожими, незважаючи на країну та регіон. Далі докладніше.
Розпочавши свій виступ, Вікторія Вороніна зауважила, що найперше, чим керується росія, встановлюючи і посилюючи свій вплив у тій чи іншій країні, є міркування безпеки. «Їхня головна мета – мати «сірі зони» та «гарячі точки в Європі» для контролю та дестабілізації ситуації», – зауважила спікерка. Російські представники, як правило, колишні працівники розвідки та органів безпеки, інфільтровані у різних організаціях та установах, через які впливаються на різні процеси. І при цьому вони завжди можуть сказати «це не росія», дотримуючись концепції «правдоподібного заперечення».
Також спікерка звернула увагу учасників саміту на те, що потрібно розмежовувати такі поняття як «пропаганда» і «дезінформація»: «Коли ми говоримо про дезінформацію, то маємо на увазі неправдиву інформацію. А якщо про пропаганду, то це різні наративи для різних ситуацій і опис різних ситуацій під потрібним кутом. Росія використовує обидва інструменти, намагаючись дестабілізувати ситуацію в Європі», – підкреслила вона.
Ділячись досвідом України, Вікторія Вороніна зауважила, що за останні майже два десятиліття Україна стала ареною випробування всіх можливих невійськових інструментів впливу росії в різних сферах – інформаційній, економічній, політичній. При чому росія використовує схожі інструменти не лише в Україні, а й у всіх країнах, які вона хоче зробити нестабільними. Її концепція зовнішнього втручання базується на п’яти компонентах: єдина нація, єдина релігія, єдина мова, єдина або знайома культура і єдина держава (або колишня держава).
Говорячи про концепцію «русского мира», яка базується на трьох компонентах – культурі, субкультурі та історії, Вікторія Вороніна навела приклад: «У росії є такий рух «Нічні вовки» (ред. – прокремлівський байкерський рух). Вони кілька разів відвідували Сербію і Республіку Сербську (Боснія і Герцеговина). І востаннє вони написали у своєму телеграм-каналі, що Косово – це як Бородінська битва під час війни у 19-му столітті. Тобто вони просувають наратив, що у Сербії та росії є спільне – історія».
Щодо питання дезінформації, то тут спікерка зауважила, що в Сербії нещодавно була створена медіашкола, засновник якої є одним із військових кореспондентів росії на війні в Україні і веде російський пропагандиський телеграм-канал «Рибарь» . «Він дуже ефективний у просуванні російської дезінформації і пропаганди, виправдовуванні російської військової агресії, мережуванні через телеграм-канали. Тож ми можемо зрозуміти, що може бути далі, якщо така медіашкола в Сербії діятиме», – застерегла вона.
Далі Вікторія Вороніна навела кілька прикладів повзучої інтервенції росії в Сербії, серед яких діяльність російських ЗМІ в цій країні, які розповідають про Сербію російською мовою. «Але для чого? Чи можемо ми собі уявити, що пересічних росіян цікавить ситуація в Сербії? Думаю, що ні», – вважає вона. У 2019 році росіяни зняли разом із Сербією фільм про війну в Косово. Інший приклад – російський рок-гурт «Кіпелов», який був у Сербії, і в якого є пісня «Косово поле». Він презентував її у 2015 році, а потім виконував її в Сербії у 2021 році. І пісня вийшла з сербськими субтитрами. «Тож фактично ми бачимо це як виправдання зовнішнього втручання. Росія довго готувала своє населення до того, що таке Україна? Яка і чия земля є Україною? Який інтерес росії в Україні? Таку ж ситуацію можна спостерігати зараз і на Західних Балканах. Бо для росії це сіра зона між НАТО/ЄС і «гаряча точка», що може бути використана для дестабілізації ситуації в Європі», – підсумувала спікерка.
Ще один сильний інструмент впливу росії в інших країнах – Россотрудничество (ред. – орган виконавчої влади росії, який здійснює функції у сфері забезпечення та розвитку міжнародних відносин рф з державами-учасницями СНД та іншими іноземними державами), який охоплює працює у 80 країнах і має 96 офісів по всьому світу. У них дуже хороша мережа партнерських організацій і взаємодія зі «співвітчизниками». Важливою залишається і роль церков, деяких релігійних, а також неурядових організацій. «Наприклад, коли у нас були вибори в Україні в 2010 році, росія контролювала дуже велику мережу громадських організацій, включаючи козацькі організації, деякі культурні організації, які покривали всі їхні маніпуляції і пропагандистську та дезінформаційну діяльність. Ця мережа мала систему підпорядкування, координації, мала розгалужене фінансування і секретаріат», – навела приклад спікерка. Інший приклад – у тимчасово окупованому росією Криму є мусульманське населення, кримські татари. Частина з них покинула територію і переїхала на підконтрольну територію, частина залишилася там. Частина імамів, які підтримують Україну, теж виїхали з тієї території після окупації. Росія ж побудувала нові мечеті і завезла нових імамів, нових релігійних лідерів. Росія бути дуже гнучкою у своїх засобах і методах, і її інституції можуть використовувати різноманітні важелі для впливу. Підсумовуючи, виконавча директорка СЕНСС зазначила, що для протидії російському підривному впливу дуже корисним буде український досвід, оскільки незважаючи на те, в якому регіоні чи країні вона здійснює свою інтервенцію, країна-агресор використовує щоразу схожі або навіть одні й ті ж методи та інструменти.