"СЕНСС" февраля 3, 2025 No Comments

Під час ефіру ведучий платформи «Аналізуй» Микола Вересень поцікавився у Вадима Черниша, голови Керівної ради Центру безпекових досліджень СЕНСС, чи готується, на його думку, десь в Америці чи Європі постпутінський варіант розвитку росії? Тому що росія – це фактично терористична держава з ядерною зброєю.

Вадим Черниш відповів, що з точки зору тих, хто дискутує на експертному рівні, росія не є терористичною державою. Терористами зазвичай вважаються організації,  які не мають статусу держави. Але є держави, що підтримують тероризм. Проте до таких навіть Іран не належить, як, власне, й росія.

Вадим Черниш також зазначив, що росія за весь період свого існування жодного дня не була демократією. Навіть у 1991 році. Ми ж пам’ятаємо, як Єльцин розстрілював парламент, як там бігали озброєні люди. Звідки в росії демократичні традиції – невідомо. Взагалі в демократичному світі вважається поганим тоном говорити про зміну режиму. Саме тому публічні політики намагаються цього уникати. Але при цьому вони хочуть зміни режиму в росії.

Щодо цього у серйозних колах розглядаються кілька сценаріїв:

Перший сценарій – той, який для нас найбільш приємний, але при цьому він є найменш реалістичним: поділ росії на кілька держав.

Другий сценарій – це той, який намагається нав’язати російська опозиція і який передбачає зміну путіна. Цей сценарій теж не вважається надто реалістичним.

Третій і найбільш оптимальний сценарій – перетворення росії в реальну федерацію, а то й конфедерацію, де був би єдиний слабкий центр без особливих повноважень.

«Тому тут треба просувати саме цей, найреалістичніший сценарій, акцентуючи на тому, що в росії ніколи не було демократії, і на можливих шляхах розвитку цієї демократії. Також варто наголошувати на тому, що це може бути досить тривалий і болісний період. Наприклад, в Японію й Німеччину демократія була принесена силою. А дискусія про те, як можна демократизувати росію, керуючись лозунгами Навальної, Кара-Мурзи та інших, приносить лише шкоду», – вважає експерт.

Також Микола Вересень у розмові з Вадимом Чернишем зупинився на тому, що імперський характер російської політики прослідковується й серед так званої опозиції. Її представники мандрують Європою, багато виступають, розповідаючи європейцям про можливість побудови демократичної росії без путіна. Наскільки до них прислухають в країнах розвиненої демократії?

«Виявляється, що прислухаються. Наприклад, президент Байден свого часу запрошував пані Навальну в Білий дім. Вона виступала в Європарламенті. Більш того, частина українців не хоче з ними спілкуватися в плані дискусій. І це погано. Я бачив досить достойний виступ доньки Нємцова в Мюнхені. Вона сказала, що немає демократичного майбутнього в росії інакше, аніж через поразку її у війні з Україною. Але хто буде від нас аргументовано розбивати пихаті аргументи російських опозиціонерів? Це мають бути люди, які в цьому процесі беруть участь, і які здатні переконувати, пояснювати, проявляти високий інтелектуальний рівень. А ми випускаємо туди «першокласників» від політики проти російських «випускників політичного університету», – відповів експерт.

На його думку, важливість української участі в міжнародних дискусіях щодо майбутнього росії важко переоцінити. Це помилка дипломатії. Одного виступу президента Зеленського на цю тему замало. Це має бути щодення кропітка робота.  Адже «хороші» росіяни зустрічаються з радниками практично всіх політичних європейських лідерів і пояснюють те, яке майбутнє буде в росії за умов їхньої підтримки. Більше того, це пов’язане з фінансуванням. Тому участь у дискусіях і вміння їх вести має бути частиною нашого державно-суспільного партнерства, промоції майбутнього росії в баченні українців і європейців, а не просто неаргументованою сваркою.


Джерело фото: Foreign Policy