Вадим Черниш, голова Керівної ради Центру безпекових досліджень СЕНСС взяв участь у черговому випуску аналітичної платформи «Аналізуй», де відповів на кілька запитань ведучого Миколи Вересня, пов’язаних із темою російської агресії та можливого майбутнього росії.
Спершу журналіст поцікавився, як західні розвідки оцінювали військовий та економічний потенціал росії перед повномаштабним вторгненням?
«Я співпрацюю з деякими спеціалізованими американськими журналами, тамтешніми колегами і займаюся вивченням питань, які стосуються російської розвідувальної мережі. І я бачу, як російська тактика постійно змінюється. Тому говорити, що вона якась застигла, не доводиться. Росіяни теж еволюціонують, змінюються, намагаються знаходити різноманітні заходи впливу, крім тих, що вже застосовували раніше, як то перекриття газової труби», – каже Вадим Черниш.
Що стосується західних оцінок російського потенціалу, то тут виникає запитання: помилився Захід чи ні? Експерт стверджує, що Захід дещо недооцінив наміри росії в середньо- і довгостроковій перспективі.
«Якось я особисто був присутній на зустрічі в досить вузькому колі спеціалістів з Борисом Джонсоном. І він тоді говорив, що Захід в цілому помилився щодо оцінок відносно росії в 2014 році. На Заході думали, що Кримом, або там якимись невеличкими територіями, які займе Росія, все закінчиться. Тобто, стратегічні оцінки політиків та розвідників не співпадали ще у 2014 році», – розповів Вадим Черниш.
Також він зазначив, що деякі спеціалісти по росії писали, що москва діє за тактикою «нарізання салямі тоненькими кільцями», відрізаючи потроху то в одному, то в іншому місці шматки території від України. І це була стратегічна недооцінка. Проте частина людей бачила реальну російську загрозу, і знала, що малим росія не вдовольниться.
Якщо говорити про потенціал росії: чого в них достатньо і чого не достатньо, то експерт підкреслив: «Загроза повинна носити дві ознаки одночасно: це сила і наміри. Ми знаємо, що, наприклад, у Великобританії і Франції є ядерні боєголовки, але вони не є для нас загрозою. Тому розвідка якраз і повинна дізнаватись про наміри противника. Багато хто на Заході й у нас помилявся щодо задумів путіна, який постійно заявляв, що росія не має ніяких агресивних намірів. А політикам інколи властиво дослухатися до своїх відчуттів чи соцмереж, а не до розвідників. Починаючи з певних періодів 90-х років кількість людей в розвідувальних структурах та дипломатичних відомствах, які займалися росією, було зменшено в десятки разів. Вони були переключені на боротьбу з міжнародним тероризмом, на інші напрями. Тобто, було втрачено ціле покоління фахівців, які слідкували за росією дуже прискіпливо, знали про всі порухи. І це, звичайно, вплинуло на стан знань про росію», – розповів Вадим Черниш.
Те ж саме стосується і технічних засобів. Росія почала створювати такі умови, які обмежували доступ до них через технічні можливості. Далі почали боротися з так званими шпигунами (розвідниками), обмежували діяльність іноземних агенцій. Все це зменшувало можливість отримати ту чи іншу інформацію. І оскільки політики вважали, що росія вже на ноги так сильно не встане, то вони не направляли зусилля й засоби на розвиток агентурних та технічних мереж для збору аналітики. І от у 2014 році стався перелом. Деякі країни почали займатися росією ретельніше, деякі до сих пір так і не почали. Саме з цим пов’язується необ’єктивність оцінок.
Тепер про помилку щодо виду операції. Із зосередження російських сил ніхто до кінця не міг зрозуміти наміри москви, окрім американців. Ті приїздили, зустрічалися з розвідниками-колегами з Європи і переконували їх, що справжніми намірами путіна є зміна режиму в Україні. Хоча й у американців була різна оцінка між різними розвідувальними агенціями. Одні були переконані, що Київ вистоїть максимум три дні, інші вважали, що це не так.
Окрім того, судячи з операції, яку росіяни своїм п’ятитисячним контингентом нещодавно провели в Казахстані по придушенню повстання, багато хто очікував, що в Україні також буде формат не військовий, а те, що москва назвала «спецоперацією» по захопленню і встановленню режиму Мураєва в Києві. Саме Мураєва британська розвідка називала перед війною як імовірного нового прем’єра України. Гостомель, Жуляни, інші аеродроми розглядалися росією як майданчики для висадки десанту. Той мав захопити всі урядові установи в столиці, зібрати, як в Криму, депутатів, імовірно під дулами кулеметів, ті би проголосували за Медведчука як голову Верховної Ради, а в разі відсутності президента він би виконував і обов’язки президента. Тому росіяни й назвали свої дії не війною, а військовою операцією. Але це вже був їхній промах. Інформація розвідувальних органів США переконала не лише нас, а й європейців в тому, що справжнім російським наміром в Україні було змінити режим влади.
«Підсумовуючи, можна сказати, що розвідка надає владі відповідну інформацію. А вже влада може взяти цю інформацію як керівництво до дії, або ж проігнорувати її. На жаль, на практиці трапляється, що серед дипломатів, розвідників часто панують дуже тверезі погляди, а серед політиків, президентів і прем’єрів буває не вистачає таких тверезих поглядів», – підсумував Вадим Черниш.
Джерело фото: ВВС Україна