"СЕНСС" мая 3, 2024 No Comments

Пулікуємо останню в цьому учбовому році роботу студентки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» спеціальності публічне управління та адміністрування Войцешук Маргарити. Робота стала однією з найкращих та була виконана в рамках вивчення студентами КПІ навчальної дисципліни «Основи національної безпеки», викладачем якої є голова Керівної ради «СЕНСС» Вадим Черниш.

Проблеми національної ідентичності як чинник вразливості суспільства та держави

Вступ

Актуальність теми. Тема ідентичності суспільства є надзвичайно важливою для формування приналежності до держави. Адже держава тримається не лише на інститутах (зокрема й примусу), а й має чітку ідеологічну основу. Якщо громадяни, розуміють свою роль та вплив на майбутнє країни, розуміють, що вони є частина цього всього й основною рушійною силою, якщо вони готові робити щось, а не просто смиренно приймати всі обставини, лише в такому випадку можна говорити про те, що цей суб’єкт державності має перспективи розвитку.

Питання національної ідентичності завжди дуже гостро стояло для українського народу. З початком повномасштабного вторгнення це стало як ніколи помітно. Неодноразово наголошували, що хоч Україна об’єктивно поступалася агресору у всіх технологічних аспектах, проте люди зробили неймовірне. Люди, які ідентифікували себе українцями боролися, боряться й будуть боротися за свободу та безпеку своєї країни.

Проте, з іншого боку, в такі моменти абсолютної небезпеки люди «мобілізують», тому варто ще розглянути й іншу сторону даного питання.  Довгий час, нашу ідентичність всіляко пригнічували та обмежували її прояви. Найактивніше цю стратегію використовували в роки радянського союзу, й покоління, які виросли з ідеєю «братських народів» та відсутністю розуміння цінностей збереження власної ідентичності почали будувати незалежні держави. Тому, навіть після 1991 року в Україні розмивалися кордони, пригнічувалися традиції та продовжували жити радянські наративи. Як результат, багато українців, на жаль, вважали й дехто все ще вважає неважливим ідентифікувати себе через свою мову, традиції та культуру.  

Поняття та сутність національної ідентичності

Національна ідентичність має  велике значення для виживання країни.  Хочеться згадати приклад Фінляндії, яка під час Зимової війни 1939 року, незважаючи на чисельну перевагу ворога та стикаючись із суворими умовами, об’єдналася навколо спільного почуття патріотизму та успішно захистила свою територію від радянського вторгнення. Сильна національна ідентичність фінського народу, вирощена лише за два десятиліття незалежності від Росії, зіграла вирішальну роль у його стійкості. Цей приклад був наведений щоб ще раз наголосити на ролі національної ідентичності для держави.

Поняття національної ідентичності має багато вимірів та трактувань. Всі вони так чи інакше пов’язані, проте мають деякі відмінності. Наведемо та проаналізуємо декілька нижче.

У контексті культури та націоналізму вченим важко дійти згоди щодо того, що означає національна ідентичність. Така розбіжність у різних її аспектах призвела до появи ряду теорій. Концепція нації, насправді, нещодавно створена: Перша світова війна породила Лігу Націй, а Друга світова війна – Організацію Об’єднаних Націй. Відтоді ця концепція отримала світове визнання як єдина легітимна основа держави.

Професор політичної теорії Б. Парех стверджує, що національна ідентичність — це не субстанція, а сукупність тенденцій і цінностей, що вона не є ні фіксованою, ні змінюваною за бажанням, і що вона потребує періодичного перевизначення у світлі історично успадкованих характеристик, сучасних потреб і майбутніх прагнень.

В широкому сенсі ми можемо визначити національну ідентичність як самоусвідомлення приналежності особи як члена певної уявної національної спільноти.Це дозволяє нам зробити висновок, що національна ідентичність зникає, коли люди перестають уявляти себе членами національної спільноти.

Щодо українських авторів, то Кремінь В. та Ткаченко В. вказують, що досвід історії підтверджує, що групи або цивілізації, які самостверджуються, формують особливу ідею, унікальну лише для них. Ця ідея, або центральна осьова ідея, утверджується в процесі розвитку та виховання в особливому ідеалі. Кожен народ, який встановлює свою національну державу, створює власну національну ідею, спрямовану на визначення національно-державної ідентичності серед інших народів світу. Ідентичність формується на перетині національно-історичних, соціально-психологічних, соціально-культурних, політико-культурних та інших сфер. В її зміст входять традиції національної культури, етнічні особливості, звичаї, вірування, міфи, моральні імперативи і таке інше.

Отже, національна ідентичність є складним конструктом, який формується взаємодією різноманітних чинників, таких як історія, культура, політика та соціальна психологія. У прикладі Зимової війни в Фінляндії відзначається роль національної ідентичності у виживанні країни, де об’єднання навколо спільної ідеї та використання національних традицій допомогли вдало відстояти територію від ворожого вторгнення. Важливість національної ідентичності підкреслюється в теоріях вчених, таких як Б. Парех, який розглядає її як динамічний комплекс тенденцій і цінностей, який підлягає постійному переосмисленню в контексті історичних, сучасних та майбутніх викликів. Така концепція ідентичності визнається ключовою для стабільності та легітимності будь-якої національної держави.

Національна ідентичність в Україні

В Україні процес формування національної ідентичності був ускладнений бездержавністю і розчленованістю української території між різними державами в минулому. Особливою перешкодою на шляху становлення окремої української ідентичності була роздвоєність самоідентифікації у вищих прошарках суспільства: спочатку українсько-польська, а потім українсько-російська.

Можна виділити основні етапи формування української ідентичності:

  1. 1. Формування української етнічної ідентичності в ході піднесення ролі міст як інтелектуальних центрів, пошуків релігійного порозуміння між православною і католицькою конфесіями, поширення протестантського руху і реформаційного вільнодумства, розвитку православних церковних братств і відповідної шкільної освіти, загострення боротьби православної церкви з католицькою, боротьби козацтва за своє самоутвердження та виникнення союзу козацтва з православною церквою.
  2. Формування “малоросійської” ідентичності, характерними рисами якої були, з одного боку, лояльне ставлення до царського уряду, а з іншого – помірковане відстоювання самобутніх “прав і вольностей”.
  3. Відродження української національної ідентичності в ході загальноєвропейських історичних змін 18 століття.
  4. Формування української модерної нації в ході національного руху 19 століття.

Національна ідентичність в Україні є складним і мінливим явищем, яке формується впливом різноманітних чинників. Історичні події, такі як боротьба за незалежність, трагічні етапи, а також культурні та мовні особливості, сприяли формуванню української національної ідентичності.

Зокрема, події, пов’язані з Майданом 2014 року та подальшою агресією Росії, суттєво вплинули на українську ідентичність, викликаючи об’єднання громадян у захисті своєї країни. Крім того, розвиток культурних проявів, таких як мистецтво, мова, історія, сприяє усвідомленню українцями своєї унікальної національної приналежності.

Українська ідентичність також виявляється у прагненні збереження та розвитку мовної та культурної спадщини. Розмаїття обрядів, свят, традицій та фольклорних елементів глибоко вкорінене в українське суспільство.

Загалом, українська національна ідентичність є динамічним явищем, яке виникає в результаті взаємодії різних чинників і продовжує еволюцію в умовах сучасності, сприяючи утвердженню самобутності та гордості за націю.

Національна ідентичність на прикладі міжнародного досвіду

Для повного розуміння концепції ідентичності варто розглядати приклади з різних країн та аналізувати зарубіжний досвід, тому в даній частині есе спробуємо поглянути на складові ідентичності в стабільних країнах, які мають власну державність вже сотні років.

Проаналізуємо інформацію з опитування громадян в Німеччині, Франції, Великобританії та Сполучених Штатах. Адже ці країни є лідерами на міжнародній арені, мають усталені державні інститути та репутацію. Ця інформаціє дасть можливість зрозуміти в загальному стан національної ідентичності в цих країнах та винести корисні моменти для України.

Важливість мови та звичаїв у формуванні національної ідентичності. З усіх опитаних націй значна більшість вважає розмовляти національною мовою та дотримуватись звичаїв є обов’язковою та невід’ємною частиною для їхніх країн. Цікаво, що на цьому особливо сильно роблять акцент в Німеччині, де 94% вважають, що володіння німецькою є критично важливим для того, щоб бути німцем. 

З іншого боку, такі критерії як місце народження чи релігія є динамічними й спостерігається помітне зниження значення таких факторі. Цей зсув особливо виразний у Сполучених Штатах і Великобританії. Що насправді досить логічно, адже останні роки пов’язанні зі зміною поглядів та толеруванням суспільства, при цьому роль церкви значно знижується в світських країнах.

Стаття розкриває глибокі ідеологічні та партійні розбіжності, особливо в Сполучених Штатах. Ті, хто правий, значно частіше наголошують на всіх аспектах національної ідентичності, що свідчить про більш обмежувальний погляд. Цей розрив також очевидний у Великій Британії, де прихильники Brexit демонструють більш суворий підхід до таких факторів, як спільні британські звичаї.

Вік і освіта відіграють помітну роль у формуванні поглядів на національну ідентичність. Люди похилого віку, особливо у віці 65 років і старше, як правило, мають суворіші вимоги щодо національної належності, тобто в даному випадку можна говорити про певний консерватизм. В цілому це досить відома тенденція, що люди похилого віку куди рідше міняють свої погляди. Крім того, нижчий рівень освіти пов’язаний із більшим акцентом на таких факторах, як місце народження та дотримання звичаїв.

Інформація щодо опитування в даних країнах відображає вплив глобалізації на сприйняття національної ідентичності. Тобто зменшується роль певних традиційний національних елементів. Що може свідчити про зростаюче прийняття культурного обміну та різноманітності, що кидає виклик жорстким уявленням про національну належність.

Висновок: Підсумовуючи, динаміка розвитку національної ідентичності, показана в статті, підкреслює необхідність тонкого розуміння факторів, що формують уявлення людей про приналежність. У міру того як суспільства переживають складні процеси глобалізації, політичних ідеологій і культурного обміну, критерії національної ідентичності зазнають значних трансформацій, створюючи як виклики, так і можливості для суспільств і націй у всьому світі.

Коли ми починаємо аналізувати не лише власний досвід, а й зарубіжний, стає очевидним, що концепція національної ідентичності є мінливою, залежною від історичних контекстів, суспільних змін і глобальних впливів. Вивчаючи міжнародний досвід, ми отримуємо цінну інформацію про універсальні виклики та унікальні прояви національної ідентичності, сприяючи глибшому розумінню сил, які пов’язують людей із їхніми націями у світі, що постійно змінюється.

Можливості та шляхи розвитку національної ідентичності в Україні

Останнім часом в Україні стоїть питання мови, а також відповідно до попереднього розділу можна стверджувати, що мова є основоположним фактором в формуванні національної ідентичності. Україна може продовжувати наголошувати на цінності свого різноманітного мовного ландшафту, адже визнання та відзначення багатства мов, якими розмовляють у країні, може сприяти більш інклюзивній національній ідентичності. Проте, я вважаю, що все треба робити акцент на національній мові, використовувати її у всіх публічних сферах. Особливо зараз, коли в Україні йде війна, важливо максимально стимулювати людей переходити на українську, пропагувати історичну цінність, наголошувати на доречності вживання саме українською, сприяти її поширенню.

Також наголос на обміні звичаями та традиціями як невід’ємною частиною національної ідентичності свідчить про те, що Україна могла б віддати пріоритет збереженню та популяризації своєї культурної спадщини. Вже зараз ми маємо ряд традицій, які більшість українців підтримують та радо слідують. Наприклад, останні роки люди масово носять вишиванки, одним з кроків, який цьому сприяв можна назвати запровадження Дня вишиванки в Україні в 2006 році, звісно це не основний фактор, але показовий момент, приклад невеликого кроку з боку держави, який сприяє збереженню та поширенню традицій. Так само, традиційні різдвяні колядки, святкування Івана Купала, проведення майстер класів по виготовленню традиційних прикрас й багато інших ініціатив, які демонструють українські традиції, фольклор та мистецтво, може посилити почуття національної приналежності.

Зменшення значущості певних традиційних критеріїв національної ідентичності може співпадати із зусиллями України інтегруватися у світову спільноту. Заохочення культурного обміну, глобалізації та суспільних змін може допомогти розвити Україну як сучасну національно свідому європейську країну.

Зменшення значення місця народження та релігії в згаданих країнах означає, що в Україні також можуть відбутися зміни в цих аспектах національної ідентичності. Заохочення більш інклюзивного погляду, який охоплює різноманітність походження та релігійних вірувань, може сприяти почуттю єдності серед українців. Особливо актуальним для нашої країни є відведення акценту від значення місця народження, адже не одне десятиліття відбувається поділ на захід й схід України, людей буквально визначають за тим звідки вони, відповідно до цього формується певне відношення до держави виходячи з того, з якого ти регіону. Довгий час люди з заходу України мали більш виражену національну ідентичність, ніж люди зі сходу. Проте варто розуміти, що це пов’язано з дуже непростим історичним контекстом, а ще з різним рівнем впливу пропаганди на ці регіони.

Розуміючи різницю між поколіннями у поглядах на національну ідентичність, Україна може створювати стратегії для залучення різних вікових груп. В нас в країні трохи інший контекст, ніж в розглянутих раніше, адже українці довгий час були частиною «радянського народу», тому старші покоління (хоч після повномаштабного вторгнення менше, але все ж) мають більш спотворене розуміння національної ідентичності. Ініціативи, які подолають розбіжності між поколіннями, які будуть універсальними як для школярів, так й для людей літнього віку, можуть сприяти створенню більш згуртованого національного суспільства.

Також, варто згадати, що освіта відіграє важливу роль у формуванні поглядів на національну ідентичність, Україна може інвестувати в освітні програми, які сприятимуть розумінню її історії, культури та різноманітного походження її громадян. Дуже важливо виховати в майбутніх поколіннях розуміння власної історії, культурної приналежності, ролі традицій та мови.

По суті, досвід інших країн дає Україні цінне розуміння складності національної ідентичності. Створення національного наративу, який поєднує різноманітність, охоплює культурну спадщину та сприяє почуттю єдності, може сприяти побудові для України більш інклюзивного та стійкого майбутнього. Але все це буде можливо реалізувати в повній мірі лише після перемоги.

Висновки

Національна ідентичність є складним явищем, яке формується під впливом різноманітних чинників, таких як історія, культура, політика та соціальна психологія. В Україні національна ідентичність є динамічним явищем, яке продовжує еволюцію в умовах сучасності, сприяючи утвердженню самобутності та гордості за націю.

Мова та звичаї є основоположними факторами в формуванні національної ідентичності. Зменшення значення певних традиційних критеріїв національної ідентичності може співпадати із зусиллями України інтегруватися у світову спільноту.

Заохочення культурного обміну, глобалізації та суспільних змін може допомогти розвити Україну як сучасну національно свідому європейську країну.

Для розвитку національної ідентичності в Україні варто зробити акцент на національній мові, використовувати її у всіх публічних сферах. Важливо зберігати та популяризувати свою культурну спадщину, заохочувати культурний обмін, формувати більш інклюзивний погляду, який охоплює різноманітність походження та релігійних вірувань.

Важливо, що всі ці шляхи повинні бути реалізовані в комплексі та після перемоги України у війні з росією.

 


 

*У цій публікації відображено винятково точку зору автора

Джерело фото: Identity, culture, and immigration lab