"СЕНСС" марта 17, 2025 No Comments

Матеріал підготовлено на основі Аналізу та оцінки переговорних процесів між Росією та Україною

Нині в медіа та соцмережах обговорюються всі аспекти переговорів про мирне врегулювання воєнного протистояння з росією за допомогою США та європейських країн. Представники адміністрації Дональда Трампа, припускають, що російські війська можуть частково залишитися на нині окупованих українських територіях. Та чи справді Путін зацікавлений у перемовинах і як уникнути розставлених росіянами пасток?

До того ж в майбутній угоді слід передбачити й те, щоб кремль не використав  призупинення бойових дій для перегрупування сил, щоб невдовзі знову напасти на Україну. Команда аналітиків Центру безпекових досліджень “СЕНСС” проаналізувала мирні ініціативи, що були запропоновані різними сторонами ще до повномасштабного вторгнення росії в Україну, а також у 2022 році. Звісно, відтоді у геополітичній розстановці сил багато що змінилося. Та розуміння механізмів, які тоді пропонували для вирішення конфлікту, може дати розуміння загроз та переваг майбутнього мирного плану.

Свої пріоритети в переговорах бачать і представники РФ — на думку фахівців «СЕНСС», країна-агресорка не вважає, що  Європейський Союз та Рада Європи є пріоритетними сторонами для переговорів. Пояснення тут просте: зі згаданими сторонами головним предметом переговорів буде додержання росією універсальних цінностей, серед яких демократична організація суспільства та права людини. Водночас, переговори з Північно-Атлантичним альянсом —цікавіші для рф, адже може йтися про сфери геополітичного впливу в Європі та світі. Так само пріоритетні для рф перемовини зі США, як державою, що співставна за військовою могутністю.

Розглянувши потік інформаційних повідомлень та проаналізувавши офіційні джерела, можна побачити, що чіткого плану припинення російської агресії нова адміністрація США поки що не напрацювала. Цей процес ще триває — пропозиції та ідеї будуть погоджувати або відкидати.

Хронологія подій напередодні повномасштабного вторгнення

Ситуація на сході України з кінця 2020 року поступово загострювалася. Через створені органи контролю та управління окупованими територіями сходу України агресор передав у Тристоронню контактну групу[1] власне бачення врегулювання війни. Насправді це була лише чергова спроба рф суб’єктивувати сурогатні квазідержавні утворення на Українських територіях. Наша держава відмовилася розглядати ці пропозиції, а напрацювала власні. Цей документ передала для розгляду росії, Франції та Німеччині як учасникам Нормандського формату. Після подальших дипломатичних обмінів документами, в лютому 2021 року представники України, росії, Франції та Німеччини мали одночасно три основних документи: від України, від Франції й Німеччини та від рф.

Інструменти для примушення України до політичних поступок, які застосувала росія в той період, можна чітко простежити: намір був у тому, щоб поєднати дипломатичний, інформаційний та військовий тиск. Завдання, яке ставив агресор — легітимізація в Україні двох квазідержавних утворень та зміни державного устрою з одночасним отриманням важелів подальшого впливу на зовнішню та внутрішню політику України.

Аналітики зауважують, що дії загарбників на контрольованих територіях сходу України весь час мали на меті дезінтеграцію з іншою частиною України та, разом з тим, інтеграцію з росією. Як приклади: тиск на місцеве населення щодо отримання громадянами України паспортів рф, поступове запровадження російського законодавства, зміна навчальних програм у закладах освіти і т.п. Так, станом на 18 лютого 2022 року на територіях сходу України, контрольованих росією, було видано 800 тисяч паспортів.

Найвищі посадовці країни-агресорки — президент росії Путін, міністр закордонних справ Лавров, його заступники, міністр оборони Шойгу та заступник глави адміністрації президента Дмитро Козак, який тоді відповідав за переговори у форматі радників керівників держав та урядів Нормандського формату, — зробили низку заяв та оголосили про дії рф, що фактично було демонстрацію готовності до ескалації конфлікту. В кінці 2021 року (що видно з розвідінформації органів США) російський президент почав усерйоз розглядати можливість повномасштабного вторгнення в Україну. Про це США повідомили своїм основним європейським союзникам.

З метою зрозуміти справжні наміри росії, американські та західноєвропейські політики почали посилено контактувати з російськими посадовцями. Позицію тих, хто вів переговори з боку росії, характеризували дві основні риси: категоричне публічне заперечення повномасштабного вторгнення в Україну та висунення різноманітних ультиматумів та червоних ліній як для України, так і для західних демократій. В цей же час тривало накопичення військ навколо України.

2022 рік

Стиль переговорів агресора можна описати як пряму вимогу вчинити певні дії під загрозою настання несприятливих наслідків для протилежної сторони. Тоді йшлося про погрозу москви застосувати війська. Заяви рф, що Україна не має реальних намірів виконувати Мінські домовленості мали на меті обґрунтувати різкі, хоча й не до кінця зрозумілі за масштабом на той час, дії росії.

21 лютого росія визнала окремі райони Донецької і Луганської областей, що перебували під її контролем з 2014 року, суверенними державами[2].

22 лютого рада федерації федеральних зборів рф надала згоду президенту Путіну на використання військ рф на території інших держав[3].

24 лютого о 5:30 ранку (МСК) на російському телебаченні вийшло звернення В.Путіна, в якому він заявив про рішення розпочати спеціальну воєнну операцію (СВО). Він сказав, що такі дії обумовлені самозахистом від загроз, що нібито створюються для рф. Серед них: розширення НАТО на Сході, відмову України мирно врегулювати ситуацію на Донбасі, неминучість зіткнення з націоналістами й неонацистами, які «полізуть» у Крим, на Донбас та претендують на російські території, а також бажання України відновити ядерний потенціал.

Незалежно від того, яку назву обрала росія для використання у своїх внутрішніх документах, її дії є агресією, а конфлікт між Україною та росією, що триває, є міжнародним збройним конфліктом.

Первинні заявлені політичні цілі так званої «СВО»: справжні та декларовані[4].

Таблиця 2

Декларована назва Реальний зміст
Денацифікація Зміна правлячої політичної еліти на проросійську військовим шляхом та отримання вирішального впливу в усіх сферах суспільного життя в Україні
Демілітаризація Знищення оборонного потенціалу України та створення перепон для його майбутнього відновлення, запобігання вступу до НАТО
Захист так званих ДНР та ЛНР Встановлення контролю над Донецькою та Луганською областями України військовим шляхом

 

Межа компромісу

Щоб зрозуміти не лише кінцеві, а й тактичні цілі росії, а також «поріг» можливих компромісів із росією, варто проаналізувати кілька мирних планів, що були напрацьовані в різні періоди російсько-українського конфлікту.

«Маріупольський план» (серпень 2016)

Про план відомо зі звіту спеціального прокурора Департаменту юстиції США Роберта Мюллера про розслідування втручання росії у президентські вибори 2016 року в США. «Маріупольським планом» його назвав в інтерв’ю[5] Костянтин Килимник, громадянин росії та України, що за даними ФБР має зв’язки з російською розвідкою. 2 серпня 2016 року Костянтин Килимник зустрівся із Полом Манафортом, тодішнім керівником виборчої компанії Дональда Трампа — тоді кандидата у президенти США. Килимник представив та обговорював із Манафортом мирний план, згідно з яким на сході України, в її найбільш індустріалізованій частині, мала би бути утворена автономна республіка. На її чолі мав стати колишній президент України Віктор Янукович, який в 2014 році внаслідок Революції Гідності втік до росії. Килимник хотів, щоб цей план, який він уже обговорював із Януковичем, дійшов до Дональда Трампа та останній підтримав би його в разі обрання президентом США. Пізніше, під час розслідування, Манафорт визнав, що «мирний план», з яким його ознайомив Килимник, був «чорним ходом» для росії, аби  контролювати частину східної України[6].

 

«План Артеменка» (грудень 2016)

29 грудня 2016 року американське видання The Wall Street Journal опублікувало статтю промисловця та філантропа[7] Віктора Пінчука «Україна повинна піти на болючі компроміси заради миру з росією»[8]. В ній автор пропонує тимчасово відмовитися від членства в ЄС та визнати неможливість[9] вступу до НАТО в середньостроковій перспективі. Також висловлюється думка, що Крим не має стати на заваді закінченню війни на сході України —пропонується повернутися до питання повернення півострова через 15-20 років.

Вже в лютому 2017 року інше впливове американське медіа The New York Times в одній зі статей повідомило про існування так званого плану Артеменка за прізвищем одного з тодішніх українських нардепів – Андрія Артеменка[10]. Опублікований план був за змістом схожий з пропозиціями Віктора Пінчука. Відповідно до «плану Артеменка», передбачалася передача в оренду росії на 50-100 років Кримського півострова. Україна мала б прийняти нейтральний статус та відмовитися від вступу до Північноатлантичного альянсу. За задумом автора, такий план мав зацікавити американську сторону тим, що надав би можливість нормалізувати відносини з росією, знявши з неї санкції. За версією видання, цей план було передано Майклу Д. Коену, особистому адвокату обраного президента, який у свою чергу «залишив конверт із планом на столі» Майкла Т. Флінна, радника президента з нацбезпеки. І Майкл Коен, і Майкл Флінн зрештою були звинувачені у вчинені незаконних дій, пов’язаних з виборами в США в 2016 році, зокрема: Коен – за повідомлення неправдивої інформації сенатському комітету США з питань розвідки щодо відсутності у кандидата в президенти Дональда Трампа планів будувати в Москві хмарочос «Трамп-Тауер» й поїхати в Москву для зустрічі з В. Путіним[11], та, відповідно, Флінн – за неправдиві свідчення для ФБР щодо спілкування з послом рф Кисляком щодо санкцій США за російське втручання у вибори 2016 року[12].

Ці ініціативи мали взаємопідсилюючий інформаційний ефект на суспільства зацікавлених країн. Та вони йшли врозріз із настроями українського суспільства й викликали в нашій державі значний негативний резонанс.

Італійський план (травень 2022)

19 травня 2022 року в італійському виданні la Repubblica[13] з’явився допис, що італійський уряд підготував мирний план із чотирьох етапів під наглядом спеціально створеної Міжнародної фасілітаційної групи.

За даними видання, план містив такі положення:

  • Перший крок — припинення вогню, що «має супроводжуватися механізмами нагляду та демілітаризацією лінії фронту, щоб обговорити відкриті вузли та підготувати ґрунт для повного припинення бойових дій»[14].
  • Другий крок — проведення багатосторонніх перемовин щодо майбутнього міжнародного статусу України, що передбачають обговорення нейтрального статусу України, а можливою умовою такого статусу є забезпечення міжнародних політичних «гарантій». Хоча в дописі не згадується НАТО, але нейтральний статус унеможливлює членство в альянсі. Разом із тим, план передбачає, що нейтральний статус — повністю сумісний із прагненнями України набуття членства в ЄС.
  • На третьому етапі росія та Україна, за постійного міжнародного посередництва, мали укласти двосторонню угоду (пакт), де мають бути вирішені «питання міжнародно визнаних кордонів»[15].

На думку авторів, «центральними питаннями є, очевидно, «Крим та Донбас»[16]. В договорі також мають бути питання «територіального контролю, законодавчих і конституційних положень цих територій. А ще — політичних заходів самоврядування включно з мовними та культурними правами, вільним пересуванням людей, товарів, капіталу та послуг, збереженням історичної спадщини та застереженнями щодо тимчасового перегляду. Передбачалася практично повна автономія спірних територій та автономне управління безпекою» [17].

  • Пропонувалася нова багатостороння угода про мир і безпеку в Європі в контексті ОБСЄ та політики сусідства Євросоюзу. По суті це реорганізація міжнародних балансів, починаючи з відносин між Європейським Союзом і Москвою. У рамках цього перераховано низку пріоритетів, які слід визначити: стратегічна стабільність, роззброєння та контроль над озброєннями, запобігання конфліктам і заходи зміцнення довіри. «Предметом медіації має бути визначення дуже делікатного повоєнного аспекту: виведення російських військ із окупованих територій. Мета в тому, щоб принаймні повернути їх до статус-кво до 24 лютого 2022 року, тобто дати вторгнення. Цей вихід був би прогресивним, як було б можливе й умовне, часткове, поступове, пропорційне скасування санкцій проти росії»[18].

За інформацією видання, глава МЗС Італії передав цей план Генеральному секретарю ООН Антоніо Гуттерішу, з його змістом також ознайомилися представники країн G7, а також “групи Quint”[19] .

Міністр закордонних справ України прокоментував італійський план так: «Ми вітаємо будь-які плани, які не передбачають встановлення іншої лінії зіткнення та будь-які поступки України щодо нашої територіальної цілісності та суверенітету окремих наших територій».[20]

З боку росії план прокоментував колишній російський президент а нині перший заступник секретаря ради національної безпеки рф Дмитро Мєдвєдєв в образливому тоні, тому вважаємо за доцільне його вибіркове цитування[21]. Головні заперечення з боку росії:

  • росія не згодна з тим, що так званий Донбас, хоча й отримає автономію, але залишиться в складі України. Він вважає, що так звані республіки більше не мають бути в складі України;
  • росія вважатиме «повну автономію Криму» як «загрозу її територіальній цілісності та як привід до повномасштабної війни»[22];
  • подібні «пропозиції створюються суворо в інтересах НАТО та західного світопорядку»[23] та мають ігноруватися.

План, оприлюднений в журналі The National Interest (червень 2022)

Перш, ніж перейти до викладення змісту цього плану,  варто згадати кілька фактів про американський журнал The National Interest. Журнал видається американським Центром національних інтересів (Center For the National Interest, скорочено-CNI), що позиціонується як мозковий центр з питань державної політики. Президентом та виконавчим директором Центру є Дмітрій Саймс, він емігрував у США на початку 1990-х років. Також, Саймс є співведучим ток-шоу «Велика Гра» з вересня 2018 року[24], яке виходить на Першому каналі – російського державному телеканалі. Членом консультативної ради журналу з 2002 року є російський сенатор Алєксєй Пушков.[25] Ще один факт: у цьому журналі у 2015 році публікувалася[26] Марія Бутіна, яку в 2018 звинуватили в тому, що намагалася «використовувати особисті зв’язки з особами з США, які мають вплив на американську політику», «проникнути в організації, які беруть активну участь у політичній діяльності США» з метою просування інтересів рф[27]. Після того як засуджена відбула частину тюремного ув’язнення в США, вона повернулася в росію, а в 2021 році стала депутатом держдуми рф від правлячої партії «Єдіная росія»[28].

Викладені факти про джерело публікації мирного плану – журнал The National Interest та осіб, які долучені до його діяльності, вказують на те, що план цілком або повністю може бути підготовлений або схвалений у росії.

Опублікований «Мирний план із 15 пунктів для припинення війни в Україні» чи не повністю збігається з вимогами росії до України та західного демократичного світу. Наводимо його повністю, оскільки він містить чимало деталей. Ознайомлення з ним, якщо виходити із попередніх припущень про російське авторство, дає можливість оцінити майже поточну позицію рф щодо можливостей врегулювання конфлікту.

«Мирний план із 15 пунктів для припинення війни в Україні

  1. Україна внесе зміни до конституції, щоб стати назавжди нейтральною. Її незалежність, нейтралітет, національний суверенітет і територіальна цілісність гарантуватимуться постійними членами Ради Безпеки ООН і залежатимуть від дотримання Україною умов мирної угоди. Натомість росія визнає легітимність нинішнього уряду України та відмовиться від будь-яких намірів замінити нинішніх керівників українського уряду на більш покірних Москві.
  2. Україна визнає возз’єднання росії з Кримом у 2014 році та відмовляється від будь-яких намірів повернути його силою чи іншим способом.
  3. росія відведе всі свої військові сили на їхні позиції до вторгнення, у тому числі з Харківської, Запорізької та Херсонської областей, але за винятком Донбасу, де нова лінія контролю між росією та Україною буде переглянута на лінію контролю, яка існує на час виконання цієї угоди.
  4. До вересня 2022 року на всьому Донбасі, включаючи Луганську та Донецьку області, буде проведено народний референдум щодо того, чи бажають їхні громадяни стати незалежними чи повернутися під контроль України. Цей референдум буде проведено відповідними урядами Луганської та Донецької областей з обох боків лінії зіткнення та буде проходити під наглядом ООН або інших нейтральних міжнародних спостерігачів. Усім громадянам Луганської та Донецької областей, у тому числі біженцям, дозволяється і заохочується голосувати на референдумі. Голоси Луганської та Донецької областей підраховуються разом, щоб результати були однаковими для обох областей. У разі, якщо більшість їхніх громадян проголосує за те, щоб залишитися у складі України, регіон Донбасу буде остаточно демілітаризований із виведенням усіх російських і українських військ. Як було попередньо погоджено Україною ще в рамках Мінської угоди-2, до Конституції України також будуть внесені зміни, щоб гарантувати права російськомовних меншин. Але якщо Донбас проголосує за незалежність, усі українські війська будуть виведені. російські війська можуть залишитися лише за запрошенням урядів Луганської та Донецької республік. Незалежно від результатів референдуму Україна погоджується знову зробити російську мову – державною
  5. росія підтримає заявку України на вступ до Європейського Союзу.
  6. Україна назавжди зупинить усі зв’язки з НАТО, включаючи військових інструкторів, обміни та спільні військові навчання, а також усі поставки зброї НАТО, за винятком стрілецької зброї. Крім того, Україна заборонить розміщення військ або баз НАТО на своїй території. Україна також погоджується припинити своє членство в програмі НАТО «Партнерство заради миру» та розірвати у листопаді 2021 року угоду про стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами.
  7. Україна скоротить свої сухопутні сили до не більше 150 000 військовослужбовців дійсної служби та максимум 100 000 військовослужбовців у резерві.
  8. Україна погоджується знищити всі свої «ударні системи» під наглядом росії. (Це положення, ймовірно, буде тлумачитися російськими переговорниками як таке, що включає винищувачі, винищувачі-бомбардувальники, бомбардувальники, штурмовики; бойові вертольоти та БПЛА, оснащені бомбами, керованими та некерованими ракетами; артилерію та міномети калібру понад 155 мм, реактивні системи залпового вогню, балістичні ракети, крилаті ракети та ракети «земля-повітря» середньої та великої дальності). Україні буде заборонено розробляти або купувати будь-яку з цих прямо заборонених систем озброєння. (Щоб отримати конкретний перелік української зброї, яку росія, ймовірно, вважатиме «ударними системами», перегляньте мою попередню статтю «Як Байден може покласти край війні в Україні».) Крім того, Україні буде заборонено розробляти зброю масового знищення, включаючи ядерну, біологічну або хімічну зброю, і Україна закриє всі двадцять шість своїх біологічних дослідницьких лабораторій, які фінансуються США, протягом шести місяців після підписання цієї угоди, та дозволить російським інспекторам отримати доступ до лабораторій, щоб переконатися, що вони закриті.
  9. Усі військовополонені, біженці та будь-які цивільні особи, які перебувають у полоні, будуть повернені до своїх відповідних країн із поводженням і доглядом за ними відповідно до положень Женевської конвенції.
  10. Жодна сторона не виплачуватиме репарацій, а також створюватимуться міжнародні трибунали з військових злочинів. Будь-які трибунали у справах про військові злочини повинні проводитись націями, до яких належать військові підрозділи-порушники.
  11. Сполучені Штати та Європейський Союз погодяться надати масштабну економічну допомогу для сприяння процесу відновлення України.
  12. Повноцінні дипломатичні відносини між росією та Україною, а також між росією та всіма країнами НАТО будуть відновлені після підписання цієї угоди.
  13. Після виконання цієї мирної угоди обома сторонами всі економічні санкції, застосовані проти росії після вторгнення, будуть негайно скасовані, а будь-які державні та приватні російські фінансові та економічні активи, які були конфісковані, будуть повернуті їх власникам. За умови дотримання росією її зобов’язань, обидві сторони погоджуються нормалізувати торговельні відносини протягом дванадцяти місяців після підписання цієї угоди.
  14. Сполучені Штати та НАТО мають надати письмові гарантії, що НАТО ніколи не розширюватиметься на схід до додаткових колишніх радянських республік або вздовж кордонів росії (тобто Фінляндії). В обмін на ці гарантії росія мовчазно погодиться на вступ Швеції в НАТО, а також будь-якої іншої європейської країни, яка не межує з росією і бажає приєднатися до альянсу.
  15. росія і НАТО погоджуються розпочати переговори щодо включення росії в архітектуру безпеки Європи, продовжити Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (РСМД) і домовитися про наступну угоду після Договору про звичайні збройні сили в Європі (ЗЗСЄ). Подальша угода за ДЗЗСЄ зменшить кількість американських, західноєвропейських військ НАТО та росії та баз у Східній Європі. Це включатиме всі країни, які приєдналися до НАТО після 1999 року, а також Білорусь і Україну, а також зниження кількості військ до менш ніж 9000 з кожної сторони. Ця угода передбачає, що у разі подальшого скорочення або навіть ліквідації росією своєї військової присутності в Білорусі та продовження дотримання умов мирної угоди з Україною, Сполучені Штати та західноєвропейські члени НАТО також скоротять або ліквідують свою спільну присутність військ і закриють всі бази в країнах Балтії, Польщі, Румунії, Угорщини та Словаччини відповідно до виведення російських військ у Білорусі. Це потенційно поверне Східну Європу до статус-кво, який існував до Варшавського саміту в липні 2016 року. У рамках цієї угоди Сполучені Штати також погодяться вивести всі протиракетні комплекси Aegis Ashore і демонтувати свої об’єкти протиракетної оборони Aegis Ashore в Редзіково, Польща, і Девеселу, Румунія, в обмін на виведення всіх російських систем, здатних доставляти ядерну зброю, з Білорусії».

Гарантії безпеки

Представники політичної верхівки України від початку вторгнення рф заявили про готовність до діалогу з нею та можливості йти на певні поступки. Можливі компроміси та їхні межі з українського боку публічно не називалися, але про кілька тем, які українська влада готова була обговорювати, стало відомо з заяв офіційних осіб.

25 лютого 2022 року президент України заявив: «Ми не боїмося говорити з росією. Ми не боїмося говорити про все, про гарантії безпеки нашої держави. Не боїмося говорити про нейтральний статус. Ми ж зараз не в НАТО. Але які при цьому у нас будуть гарантії? І найголовніше — які конкретно країни нам їх дадуть?»[29].

 29 березня 2022 року в Стамбулі відбулася зустріч української та російської делегацій. Підготовлений українською стороною документ, який в публічних джерелах отримав назву «Стамбульське комюніке» було передано представникам країни-агресорки.

Стамбульське комюніке

Текст стамбульського комюніке не оприлюднювався сторонами переговорів та не став надбанням ЗМІ. Проте в низці медіа, було оприлюднено інформацію про деякі його положення. Зі змісту публікацій видно, що комюніке являло собою два пов’язаних між собою документи — проєкт договору між Україною та росією, а також проєкт договору про гарантії безпеки для України[30] [31].

Положення документа зокрема містили такі позиції:

  • переговори щодо Криму будуть йти протягом 15 років, сторони відмовляться від збройного способу вирішення цього питання;
  • питання про статус та долю територій ОРДЛО мають обговорити президенти двох країн під час особистої зустрічі;
  • Україна готова погодитись на позаблоковий статус неядерної країни за наявності чітких документальних гарантій від низки країн.
  • за наявності гарантій безпеки в Україні не розміщуватимуться іноземні військові бази та військові контингенти, а сама вона не вступатиме до жодних військово-політичних союзів.

Під час переговорів українська сторона заявила, що гарантами безпеки можуть виступити країни-члени Радбезу ООН (Британія, Китай, росія, США, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Італія, Польща, Ізраїль). Був також запропонований такий механізм: у разі нового акту агресії гаранти мають надати Україні необхідний захист, як у 5 статті статуту НАТО, але швидше — на консультації може бути відведено від 24 до 72 годин. До врегулювання питань Криму та ОРДЛО гарантії безпеки на ці території не поширюватимуться. Гарантії передбачали відправку військ, передачу зброї, зобов’язання «закрити небо», допомогу Україні в питанні вступу до ЄС та фінансову підтримку.

Відповідно до тез документа, росія право вето не отримає. За договором, вона матиме такий же статус, як і решта підписантів. Міжнародні гарантії безпеки можуть набути чинності лише після проведення загальнонаціонального референдуму щодо цього питання в Україні та ратифікації договорів парламентами країн-гарантів.

Хід російсько-української війни – динамічний. На початку квітня, коли російські війська були витіснені з Київської області, світу відкрилися злочини, скоєні проти цивільного населення України. Такі міста як Буча та Бородянка стали сумно відомими на весь світ за фактами нечуваної жорстокості та звірств. Президент України Володимир Зеленський тоді зауважив, що після таких дій «росія більше не матиме стільки можливостей для розмов з нами».

Висновки

Досвід російсько-українського воєнного протистояння, яке протягом різних періодів мало різну форму, в тім числі «гібридного» та конвенційного, вказує на довгостроковий характер стратегічного планування в рф (попри поширену думку про перевагу тактичного підходу Путіна над стратегічним мисленням). Для розуміння подальших дій рф у війні, необхідно осягнути її цілі та можливість або неможливість їхніх змін під впливом різноманітних чинників, а також усвідомлювати напрямки можливої ескалації.

Врахування досвіду переговорів із рф, вивчення інструментів та методів, що їх використовують російські переговорники, буде корисним для членів делегацій, переговорних груп або окремих осіб, що беруть у перемовинах із нею.

 автори: Вадим Черниш, Вікторія Вороніна

 

[1] Тристороння контактна група з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях, створена для обговорення тактичних питань та реалізації домовленостей, досягнутих між президентами України, рф, Франції та Німеччини в рамках Нормандського формату.

[2] Указ президента рф від 21.02.2022 № 71 “О признании Донецкой Народной Республики”; Указ президента рф від 21.02.2022 № 72 “О признании Луганской Народной Республики”

[3] Постановление Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации от 22.02.2022 № 35-СФ “Об использовании Вооруженных Сил Российской Федерации за пределами территории Российской Федерации” http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202202240001

[4] Там само.

[5] Радіо Свобода (23 лютого 2017). Хто є «людиною» Пола Манафорта у Києві – розповідь Костянтина Килимника. https://www.radiosvoboda.org/a/28327472.html

[6] Report On The Investigation Into Russian Interference In The 2016 Presidential Election. US Department of Justice. Volume I of II Special Counsel Robert S. Mueller,  Washington, D.C. March 2019, с.140. https://www.justice.gov/archives/sco/file/1373816/download

[7] Так він сам себе називає у статті.

[8] Victor Pinchuk (December 29, 2016). Ukraine Must Make Painful Compromises for Peace with Russia. The Wall Street journal. https://www.wsj.com/articles/ukraine-must-make-painful-compromises-for-peace-with-russia-1483053902

[9] тобто не прагнути та не заявляти про прагнення (прим. автора)

[10] A Back-Channel Plan for Ukraine and Russia, Courtesy of Trump Associates. NY Times, 19.02.2017. https://www.nytimes.com/2017/02/19/us/politics/donald-trump-ukraine-russia.html

[11] Report On The Investigation Into Russian Interference In The 2016 Presidential Election. US Department of Justice. Volume II of II Special Counsel Robert S. Mueller,  Washington, D.C. March 2019, с. 134-158. https://www.justice.gov/archives/sco/file/1373816/download

[12]Report On The Investigation Into Russian Interference In The 2016 Presidential Election. US Department of Justice. Volume I of II Special Counsel Robert S. Mueller,  Washington, D.C. March 2019, с.167-173, 194-195.  https://www.justice.gov/archives/sco/file/1373816/download; https://www.currenttime.tv/a/flynn-trump-russia-collusion-frop-charges/30600723.html

[13] Tommaso Ciriaco (May 19, 2022) La pace in 4 tappe. Sul tavolo dell’Onu arriva il piano del governo italiano. La Repubblica. https://www.repubblica.it/politica/2022/05/19/news/piano_pace_governo_italiano_4_tappe-350167027/

[14] Там само.

[15] Там само

[16] Там само.

[17] Там само.

[18] Там само.

[19] Неформальна група країн до якої входять Великобританії, Італії, Німеччини, США  та Франції

[20]  Д. Кулеба ( англійською): We welcome all kinds of plans that do not imply [the] establishment of another contact line and any concessions by Ukraine with regard to our territorial integrity and sovereignty of our certain territories. (24:56) https://www.facebook.com/UkraineMFA/videos/1183289392486721/

[21] Дмитрий Медведев. Канал у Telegram. https://t.me/s/medvedev_telegram/84

[22] Там само.

[23] Дмитрий Медведев. Канал  Telegram. https://t.me/s/medvedev_telegram/84

[24] Ток-шоу Большая Игра. https://www.vokrug.tv/product/show/tokshou_bolshaya_igra/

[25] The National Interests. Alexey Pushkov. https://nationalinterest.org/profile/alexey-pushkov

[26] Maria Butina (June 12, 2015). The Bear and the Elephant. The National Interests. https://nationalinterest.org/feature/the-bear-the-elephant-13098

[27] The United States Department of Justice (July 16, 2018). Russian National Charged in Conspiracy to Act as an Agent of the Russian Federation Within the United States. https://www.justice.gov/opa/pr/russian-national-charged-conspiracy-act-agent-russian-federation-within-united-states

[28] Государственная Дума Федерального Собрания Российской Федерации. Бутина Мария Валерьевна http://duma.gov.ru/duma/persons/1056093/

[29] Тищенко Катерина (25 лютого 2022). Зеленський: Не боїмося говорити про нейтральний статус, але які гарантії безпеки? Українська Правда. https://www.pravda.com.ua/news/2022/02/25/7325593/

[30] РБК-Україна (22 травня 2022). Стамбульське комюніке та гарантії безпеки: що відомо про переговори України з рф. https://www.rbc.ua/ukr/news/stambulskoe-kommyunike-garantii-bezopasnosti-1653113781.html

[31] Інтерфакс-Україна (12 квітня 2022). Україна не змінювала своїх переговорних позицій щодо гарантій безпеки і дотримується Стамбульського комюніке. https://ua.interfax.com.ua/news/general/823633.html

Джерела фото: ВВС, Getty Images, УП