Голова Керівної Ради Центру безпекових досліджень “СЕНСС” Вадим Черниш в ефірі ток-шоу “Ехо України” дав оцінку подіям в Білорусі, розповів про можливий вплив на РФ в питаннях санкцій у високотехнологічних галузях та про перспективи використання Україною регіонального впливу.
Чи має можливість Білорусь вийти із ситуації, в якій вона зараз опинилась?
На жаль, в короткостроковій перспективі, не довгостроковій, немає ознак того, що Білорусь може «викарабкатись» з під контролю Росії. Білоруське суспільство побудоване у ієрархічних моделях, тобто це величезні державні підприємства (директор, представники робітничого колективу, профспілки). Поза межами державного сектору економіки все також охоплено ієрархічними структурами. Управління ієрархічними структурами здійснюється так, як в Радянському Союзі – зовсім трошки модернізовано. Вся ця ієрархічна структура управляється методами пропаганди, впливу через «ФСБшну» тактику білоруського КДБ. Тобто ще раз підкреслюю, те що ви бачите, як б’ють кийками на площі людей – це видима частина айсбергу. Невидима – це робота спецслужб: це робота з кожною родиною, член якої може мати вплив на побудову горизонтальних структур, не ієрархічних, а просто об’єднаних. Дуже проблемно зараз для багатьох білорусів визначитись, хто їхній друг, а хто ворог. Система 1933-1937 року: ти можеш поділитись інформацією, а завтра будеш в КДБ, ти можеш не довіряти людині, а насправді немає підстав для цього. Недовіра на встановлення неформальних контактів в білоруському суспільстві існує. І це розриває опозицію. Також, російські спецслужби дуже щільно працюють по лінії охорони кордону, по лінії відставних представників служб безпеки, по лінії пропагандистів і спеціалістів по управлінню групами. Не дуже вдало, але методично. Є інформація, що частина резервістів російських спецслужб, які нібито напряму не працюють в спецслужбах, зараз працюють і допомагають недержавному сектору, більш того, працюють з іноземцями, з іноземними інвесторами і працювали як раз представники білоруської влади на те, щоб вони своїх представників втримали від таких протестів. Це зовсім інша гра, вони змінили тактику, але не змінили стратегію. Тому час грає на користь Росії і в цьому є ризики.
Більш того, китайський лідер, який теж скасував собі обмеження в перебуванні на посаді, зателефонував Лукашенку символьно, тому що дуже багато китайських грошей зараз намагаються зайти в Білорусь, а частина вже зайшла. Згадайте, що для частини китайців Тяньаньмень – це величезна трагедія, і сотні тисяч студентів не повернулись в Китай через недемократію, вони залишились в Штатах, Європі. Але верхівка показала, що можна протести давити танками. Плюс фактор членства в Організації Договору про колективну безпеку, плюс Союзна держава з РФ. Нагадаю, що в Союзній державі є спільна стратегія безпеки, спільні документи, де проблеми на кордоні навіть з Білоруссю (а це Україна власне) є викликом, або ризиком для національної безпеки цієї Союзної держави. Тому там працюють не лише поліціянти чи військові, а працює величезний сектор спецслужбістів, пропагандистів та інших спеціалістів по управлінню групами.
В Білорусії копіюють російський підхід
В Білорусії копіюють російський підхід. Створюється враження «політичної відлиги». Є кілька пропозицій росіян до білорусів: двопалатний парламент, при цьому нижня палата парламенту має бути демократичною, але не мати реальних прав. В нижню палату входять опозиціонери і це нагадує російську імперську думу. Але формально – це декоративні поступки, які потім були скасовані. Тобто демократичні зміни фактично є бутафорними. Лукашенко намагається іти цим шляхом з правлячим режимом, він буде направляти зусилля на те, щоб заговорити ці процеси, що відлига пішла на якихось напрямках, але паралельно працювати жорстко з тими, хто зможе кристалізувати протест. Ще один вектор, де перетинаються інтереси Білорусі і РФ – заміщення втрат від санкцій до Росії. Є такий великий євро-азійський проект «Один пояс – один шлях», який просувається Китаєм. Під маркою цього проєкту Китай зазвичай «заходить» в країни, але потім починає впливати і на інші сфери. І я думаю, що білоруси будуть намагатися компенсувати свої втрати через санкції через європейський ринок цією «євроазійськістю». Були плітки, що у Лукашенка є нібито нерухомість в Китаї, можу сказати, що є інформація із певних американських джерел, що частина білорусів (за підтримки звичайно росіян) відвідували Китай, щоби інвестувати частину «сірого» прибутку в деякі китайські проекти, для того щоб ці схеми були азійськими.
Дуже цікаво, як змінюється уявлення про необхідність інтеграції з Росією в економіці. Спочатку Лукашенко намагався зіграти на протистоянні з Росією, але остання заява свідчить про те, що «економіка наше все», «ми з Мєдвєдєвим рахували, що 10 млн. росіян так чи інакше в кооперації». Це сигнали, що вони почнуть більше інтегруватися, тому ми бачимо, що шансів в економічному напрямку немає. Зараз за російським сценарієм поставлять бар’єри для так званих «агентів іноземного впливу» – громадських організацій, які би фінансувалися іноземними донорами, поступово мають «зажимати» опозицію, розмивати її. Але прямої експансії не буде.
«Удари по Росії»: санкції у високотехнологічних галузях, регіональний вплив
Колись, за радянських часів, американці санкціонували будівництво деяких трубопроводів, але там не було високотехнологічних речей, тобто труба високотехнологічна, але не настільки, як глибоководне укладення. І от в чому показова ситуація для України і для світу, що якщо санкції накладати на високотехнологічні галузі або на доступ до високих технологій, для Росії це буде дуже боляче. Проблема в тому, що європейці дуже часто накладають санкції, які не є принциповими для росіян. Тому Путін та інші чиновники заявляють, що їм це не боляче. Наприклад, довгі кошти на інвестиції в нафтовидобувну галузь, ще згадайте турбіни Siemens, який все рівно затягнули в Крим – вони що, не могли знайти власної турбіни? Це ж означає, що в Росії немає таких технологій. Тому влада України має виділити головні напрямки, де ефективність санкцій, правильність їх застосування пропрацьовувалась би по країнам, які мають ці технології, бо такі технології були дані і на будівництво Керченського мосту. Тому мені здається це не санкції як такі, як декларація, що треба санкції, а в першу чергу ефективність, як раз показує як треба працювати. І з цього треба зробити правильні висновки.
Росія пропустила один удар по Сербії. Поки росіяни були зайняті Білоруссю, Навальним тощо, президент Сербії Вучич полетів в Вашингтон і там підписав угоду про економічну нормалізацію між Косово. Але Трамп зробив такий неочікуваний сюрприз для росіян. Більш того, Помпео перед тим відвідав Азію, всі азійські колишні республіки Радянського Союзу. Ця ініціатива називається «5+1», вона для балансування: мається на увазі врівноваження не на користь Росії і Китаю, а на заваді російсько-китайській співпраці. Тобто американський естеблішмент, не залежно від партій, розуміє, що Росію треба стримувати. Сотні мільйонів доларів виділяються в проекті військового бюджету США на стримування Росії в Європі і ці кошти отримують союзники і Україна також, хоча ми не є членами НАТО, але маємо місце в загальному стратегічному задумі США. І саме через це у Путіна теж резерви не нескінченні. Раніше також дуже потужний удар російським розвідникам завдали європейці за ініціативи британців. Уявіть собі резидентури при посольствах працюють в кожній країні і там ціла мережа, яка замкнута на персоналіях. І от кілька сотень цих персоналій були «засвічені» і вислані з країн, а тепер їх необхідно замінити, не кожному резидентура довіряє. Їх тепер не можна з однієї країни переслати в інші. Тобто, не можна сказати, що вони не працюють. Вони працюють. Якщо подивитися, іде серйозна робота, але її звичайно недостатньо.
Наша стратегія має вибудовуватись якраз у фарватері: наша власна сила держави і суспільства має плюсуватися тими заходами, які плануються проти Росії. Ми маємо знати свою роль в загальній грі. Ми не до кінця розуміємо, який вплив ми маємо на регіон Придністров’я. У нас буксує розуміння периферійної дипломатії – по країнах, які є невеличкими, але важливими в нашому регіоні. У нас багато невикористаних можливостей, а це якраз розпорошує резерви і можливості РФ діяти. Якби ми взяли на себе функції по периферійній дипломатії, по невеликих країнах, які на нас дивляться, то змогли б навіть ці невеликі країни робити своїми союзниками і оточувати себе таким «поясом друзів». І по таких точках, де Росія створює заморожені конфлікти ми мали би працювати більш активно.
Запис повного інтерв’ю дивіться у відео: