Декілька яскравих та доказових цифр з міжнародного досвіду – за більше ніж 10 тисяч днів засідань міжнародного трибуналу по Югославії за 24 роки було допитано 4650 свідків, але засуджено всього 90 осіб. При тому що зґвалтовано в період конфлікту на території колишньої Югославії було близько 20 тисяч жінок. При цьому всі розуміють, що травма жертв сексуального насильства пов’язаного з конфліктом – це травма на десятиріччя, але існуюче законодавство та процедури не враховують термінові потреби жертви в медичній, психологічній підтримці, соціальній інтеграції, економічній підтримці.
Кількість повідомлень про випадки СНПК буде зростати разом зі звільненням окупованих територій. Про це говорили експерти в ході презентації Рекомендацій та матеріалів для розробки державної політики та місцевих планів дій задля допомоги жертвам СНПК. Захід пройшов у партнерстві з кафедрою психології Львівського національного університету ім.І.Франка та за підтримки проєкту Академії Фольке Бернадотта “Місцеве самоврядування та верховенство права в Україні”.
Вікторія Вороніна, виконавчий директор Центру безпекових досліджень “СЕНСС”, відповідаючи на питання, чи є розслідування та судові процеси достатнім проявом уваги до постраждалих з боку держави та з боку світової спільноти, чи достатньо, щоб лише правоохоронні органи працювали, щоб долати наслідки цього явища, навела приклад колишньої Югославії, яка застосувала програми адміністративних репарацій.
Досвід Балканських країн передбачає такі програми репараційних виплат: безкоштовну медичну допомогу, включаючи психіатричну; освітню підтримку; соціальну підтримку; навчання; мікрокредити та гранти; забезпечення житлом; термінові разові відшкодування для окремих категорій осіб.
На переконання експертів Центру безпекових досліджень “СЕНСС”, якщо провести аналогії з відповідними механізмами, що закріплені в законодавстві України, то частина адміністративних репарацій є ні що інше, як виплати соціальної допомоги та надання соціальних послуг.
Базовими соціальними послугами, якими могли б потенційно користатися жертви СНПК, є:
- догляд вдома, денний догляд;
- підтримане проживання;
- соціальна адаптація;
- соціальна інтеграція та реінтеграція;
- надання притулку; екстрене (кризове) втручання;
- консультування;
- соціальний супровід;
- представництво інтересів;
- посередництво;
- натуральна допомога;
- фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно
- рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору;
- догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних
- інформування;
- медіація.
Презентовані експертами СЕНСС матеріали та рекомендації для розробки державної політики та місцевих планів по роботі з жертвами СНПК доступні за посиланням.