Експерти Центру безпекових досліджень “СЕНСС” презентували матеріали та рекомендації по роботі з жертвами сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.
У Львові відбулась конференція, присвячена питанням організації роботи з жертвами сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Експертами Центру безпекових досліджень “СЕНСС” презентовано рекомендації та матеріали для розробки державної політики та місцевих планів дій задля допомоги жертвам сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.
Захід пройшов у партнерстві з кафедрою психології Львівського національного університету ім.І.Франка та за підтримки проєкту Академії Фольке Бернадотта “Місцеве самоврядування та верховенство права в Україні”.
Відкриваючи конференцію Вадим Черниш, голова Керівної ради Центру безпекових досліджень “СЕНСС”, зазначив, що зараз РФ намагається будь яким чином відхреститись від причетності до сексуального насильства, пов’язаного із збройним конфліктом і наразі небагато кримінальних справ з цього приводу. Але скоєні злочини задокументовані і не є випадковістю. Вони є стратегією РФ, що полягає в залякуванні та психологічному виснаженні українського суспільства.
“Та РФ одночасно з « відхрещуванням» від цих питань цікавиться, які підходи по роботі з жертвами сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), розглядаються в Україні. Вони чудово знають всі території, на яких скоєні злочини СНПК – Херсон, Маріуполь, Буча, Харківська та Чернігівська області. Наша держава має не лише притягнути агресора до відповідальності, але й надати жертвам сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, дієву кваліфіковану допомогу”, – зазначив Вадим Черниш.
Зважуючи на те, що злочини СНПК замовчувані серед жінок, а ще більше – серед чоловіків, а також той факт, що досвід роботи з жертвами сексуального насильства не може бути повністю застосований до жертв СНПК, потрібен системний підхід в наданні постраждалим допомоги.
Вікторія Вороніна, виконавчий директор Центру безпекових досліджень “СЕНСС”, відповідаючи на питання, чи є розслідування та судові процеси достатнім проявом уваги до жертв СНПК з боку держави та з боку світової спільноти, чи достатньо, щоб лише правоохоронні органі працювали, щоб долати наслідки цього явища, навела приклад колишньої Югославії:
“За більше ніж 10 тисяч днів засідань міжнародного трибуналу за 24 роки було допитано 4650 свідків, засуджено всього 90 осіб, при тому що зґвалтовано було близько 20 тисяч жінок. Травма жертв СНПК – це травма на десятиріччя, але існуюче законодавство та процедури не враховують потреби жертви в медичній, психологічній підтримці, соціальній інтеграції, економічній підтримці. Кількість жертв СНПК буде зростати разом зі звільненням окупованих територій, тому органам влади потрібно забезпечити координацію у питаннях роботи з жертвами СНПК.”
Одним із шляхів швидкого вирішення проблем та надання допомоги жертвам СНПК є програми адміністративних репарацій: “Час спливає швидко, жертви СНПК не можуть роками чекати трибуналів та вироків судів, тому необхідно вже зараз створювати для них програми адміністративних репарацій за прикладом країн Югославії” – зазначила Вікторія Вороніна.
Так, досвід Балканських країн передбачає такі програми репараційних виплат: безкоштовної медичної допомоги, включаючи психіатричну; освітню підтримку; соціальну підтримку; навчання; мікрокредити та гранти; забезпечення житлом; термінові разові відшкодування для окремих категорій осіб.
На переконання експертів Центру безпекових досліджень “СЕНСС”, якщо провести аналогії з відповідними механізмами, що закріплені в законодавстві України, то частина адміністративних репарацій є ні що інше, як виплати соціальної допомоги та надання соціальних послуг. Базовими соціальними послугами, якими могли б потенційно користатися жертви СНПК, є:
- догляд вдома, денний догляд;
- підтримане проживання;
- соціальна адаптація;
- соціальна інтеграція та реінтеграція;
- надання притулку; екстрене (кризове) втручання;
- консультування;
- соціальний супровід;
- представництво інтересів;
- посередництво;
- натуральна допомога;
- фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно
- рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору;
- догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних
- інформування;
- медіація;
Під час обговорення аналітичного звіту запрошені експерти та представники органів влади поділились думками та даними, що свідчать про певні поступи в роботі державних органів в напрямку підтримки жертв СНПК
Так, в офісі Генерального прокурора України вже діє спеціальне управління з питань злочинів, пов’язаних з сексуальним насильством.
Вiктор Мисяк, представник вказаного управління прокурор зазначив, що дослідження центру “СЕНСС” дуже на часі – без правильної та комплексної роботи з жертвами СНПК не буде результату, як й без правильної роботи по фіксації таких злочинів, які до цього часу проводились шаблонно.
“Ми спілкувались з людьми в деокупованих містах разом з психологом, і це найбільш правильна практика. Починали з потреб людей, привозили все необхідне і коли люді бачать таке ставлення, то і спілкуються інакше. Наша мета – мінімізувати повторні психологічні травми жертви, за можливості – менше слідчих дій з жертвою, дотримання конфіденційності та головний принцип – не нашкодь”.
Зараз прокуратура залучає іноземних спеціалістів, щоб вести кримінальне слідство вже за процедурами міжнародних судових установ, щоб в подальшому не збирати повторно матеріали та докази відповідно до їхніх вимог. Наприклад, залучення не 4 свідків, яких було б достатньо для українського суду, а 12 – щоб справа мала змогу розглядатися вже в міжнародному суді.
Вікторія Гупаловська, психолог і травма-терапевт, викладач кафедри психології ЛНУ та експерт СЕНСС, підтверджує: “Травма сексуального насильства дуже глибока, існують певні етапи реабілітації та надання психологічної допомоги. На всіх стадіях важлива правильна поведінка оточення, а додаткові опитування, некоректні коментарі навпаки призводять до повторної травматизації жертви СНПК. Окрім того, потребують допомоги й партнери та близькі жертви. Необхідна також комплексна та системна допомога постраждалим на місцевому рівні: координація роботи громадських організацій, контакт-центрів, надання комплексної допомоги в лікувальних закладах з забезпеченням окремих приміщень, залученням спеціалістів тієї ж статі, що і жертва тощо. Необхідно працювати і зі ставленням громадськості до жертв СНПК, в цьому аспекті важлива психоедукація. Суспільство має розуміти, що провина повністю лежить на насильниках, а не на жертві. Також треба наголошувати, що сексуальне насильство під час збройного конфлікту є геноцидом місцевого населення на окупованих територіях та забороненим методом ведення війни, є злочином, за який злочинці повинні бути покарані”.
Під час окремої панельної дискусії експерти-психологи говорили про роботу з жертвами СНПК та їх оточенням. Наводячи реальний приклад трагедії однієї з родин, досвідчений психолог Лариса Дідковська зазначила: “Мама, зґвалтована та вбита на очах дітей та сусідів – це жахіття, з яким наразі ані держава, ані громадськість не знають, що робити. Працювати різним спеціалістам треба окремо з очевидцями подій, окремо з дітьми, окремо з жінкою, що оформлює піклування, окремо – з батьком. Та найважливіше – потрібен системний та комплексний підхід в рамках державного органу, який би повністю координував роботу з жертвами СНПК.”
Основні висновки, яких дійшли експерти центру безпекових досліджень “СЕНСС” в аналітичному звіті “Робота з жертвами сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом”:
- Державна політика щодо допомоги жертвам СНПК має базуватися на комплексному підході, в центрі якого інтереси та потреби жертви.
- Для того, щоб успішно сформувати та реалізовувати державну політику доцільно уряду України визначити центральний орган державної виконавчої влади, що буде відповідальним за забезпечення комплексного підходу щодо допомоги жертвам СНПК;
- Цьому органу влади доцільно:
- розробити єдиний документ, в якому було би викладено загальний урядовий підхід в зазначеній сфері та відповідні завдання для органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та внести його на розгляд уряду;
- організувати та проводити постійну координацію між всіма зацікавленими суб’єктами – державними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, неурядовими організаціями та міжнародними гуманітарними організаціями щодо допомоги жертвам СНПК.
- Центральні органи виконавчої влади та правоохоронні органи мають тісно взаємодіяти між собою для того, щоб найкраще забезпечити запит на справедливість жертв СНПК. Це стосується як притягнення до відповідальності конкретних осіб, що вчинили акти СНПК, так і тих, хто віддав відповідні накази та/або схвалив їх в інший спосіб, а також держави-агресора.
- Органам місцевого самоврядування важливо усвідомити необхідність своєї дієвої участі у реалізації заходів щодо допомоги жертвам СНПК, оскільки це безпосередньо впливає на рівень соціальної стійкості їхніх громад.
- Всім національним зацікавленим суб’єктам важливо:
- вивчити міжнародний та національний досвід в сфері допомоги жертвам СНПК
- та розповсюдити найкращі підходи та практики у власній діяльності;
- організувати навчання, тренінги та заходи із обміну досвідом у сфері допомоги жертвам СПНК для тих службовців органів влади та місцевого самоврядування, хто забезпечує підготовку та прийняття нормативно-правових актів та інших рішень у цій сфері, а також для осіб, які безпосередньо надають відповідні послуги, допомогу жертвам СНПК чи захищають їхніх інтересів;
- організувати тісну взаємодію із іноземними донорами та виконавцями донорських програм в Україні для залучення позабюджетного фінансування з метою допомоги жертвам СНПК та покращенню їхнього становища.
- проводити роз’яснювальну та просвітницьку роботу щодо запобіганню виникненню або поширенню стереотипів у суспільстві , громадах та спільнотах, які заважають соціальній інтеграції та соціальному зціленню жертв СНПК.
Презентовані експертами СЕНСС матеріали та рекомендації для розробки державної політики та місцевих планів по роботі з жертвами СНПК доступні за посиланням: