Війна принесла в життя кожного українця дійсно нове сприйняття і країни, і нашого майбутнього, позбавила зайвих минулих цінностей, що нав’язливо не залишали наше суспільство ще з радянських часів.
Та коли ми переможемо та вийдемо з бомбосховищ, ми відкриємо нову сторінку історії, почнемо будувати та відновлювати нашу нову Україну. Вже зараз наше суспільство повинно розуміти покроково стратегію відновлення та розвитку нової Україні – країни для людей. Якій бути цій стратегії – в огляді Вікторії Вороніної, виконавчої директорки Центру безпекових досліджень «СЕНСС» за підтримки шведсько-українського проекту “Місцеве самоврядування та верховенство права в Україні” Академії Фольке Бернадотта.
Зміни почались в Україні ще з початку військової агресії з боку росії в 2014 році — вже тоді активно набирала обертів реформа децентралізації та зазнавали змін всі сфери життя місцевих громад. Зараз через російських «освободителей» зруйновані тисячі будівель, мільони українців вимушені були покинути свої домівки. Але українці мріють повернутися додому та відбудувати свій дім, місто чи село, щоб воно стало ще кращім, аніж було до війни.
Це не тільки мрія звичайних українців, але й основа державного плану відродження країни. Однак для втілення масштабних проєктів за рахунок існуючих міжнародних механізмів отримання компенсацій від РФ (репарацій) можуть знадобитись десятиліття. До прикладу, Німеччина лише у 2010 році завершила виплату репарацій за підсумками Першої світової війни, від початку якої минуло 96 років, а від моменту підписання Версальського мирного договору — 91 рік.
Масштабні руйнування надають поміж іншим можливість для громад відновити міста на новому якісному рівні та втілити раніше не можливі проєкти – наприклад, розширення доріг, формування житлових кварталів та соціальної інфраструктури, щоб зробити краще, ніж було.
Досвід відновлення громад, що постраждали від російської агресії з 2014 року, а також відбудови в інших постконфліктних країнах свідчить, що місцевим органам влади важливо, в першу чергу, визначитися саме з існуючими і майбутніми потребами громад, а не лише оцінювати збитки від пошкоджень та руйнувань, завданих російською агресією. Останні, звісно, важливі, проте і досі немає чіткого механізму кому, коли і в якому порядку можна буде заявляти про відшкодування цих збитків. В той же час потреби населення мають бути задоволені якнайшвидше.
На першому етапі, коли громади будуть очікувати повернення місцевих мешканців, потрібно створити умови для нормального життя та відновлення будівель — якнайшвидше повинні почати функціонувати торгівельні мережі, СТО, сервісні компанії та комунальні підприємства, щоб забезпечити людей необхідними продуктами, послугами та будівельними матеріалами, транспортом та оперативною допомогою.
Детальна оцінка потреб кожної громади надасть місцевій владі не тільки розуміння та планування заходів короткої, середньої та довгострокової перспективи, але й сприятиме впровадженню сучасних форм участі громадян у місцевому самоврядуванні. Також така оцінка стане базовою основою для розробки стратегій, планів щодо розвитку громад та формування бюджетів.
Підхід, за якого громада знає свої потреби та пріоритети відновлення та розвитку, є зрозумілим й для міжнародних донорів. Вони добре знайомі з методиками оцінки потреб, розуміють їх важливість та, як свідчить досвід постконфліктного відновлення України та інших країн, навіть готові надавати допомогу в проведенні такої оцінки. Якісно та інклюзивно проведена оцінка потреб, сформовані пріоритети, наявність розрахунків та плану дій значно підвищить шанси місцевої влади залучити міжнародну підтримку у відновленні громади.
Як же організувати та провести оцінку потреб? Для допомоги органам місцевого самоврядування на цьому шляху експерти Центру безпекових досліджень СЕНСС розробили Методику оцінки потреб громад у відновленні. Вона підготовлена в межах проєкту «Місцеве самоврядування та верховенство права в Україні» Шведської урядової агенції з питань миру, безпеки і розвитку «Академії Фольке Бернадотта».
Найближчим часом Методика буде опублікована на сайті Центру безпекових досліджень СЕНСС та проекту «Місцеве самоврядування та верховенство права в Україні» Академії Фольке Бернадотта.