Голова СЕНСС, Вадим Черниш став гостем підсумкового ефіру з Миколою Вереснем на Аналізуй – платформа розумних людей. Під час ефіру Вадим Черниш відповів на запитання, чи зберігається все ще загроза від РФ для Європи та чи зможе Росія застосувати військову силу проти західних країн?
Чи все ще зберігається загроза від РФ для Європи?
Я думаю, що загроза для Європи існує. Так звані «гібридні загрози» зараз з боку росії полягають в тому, щоб використовувати «розколи» в суспільстві на підтримку політичних сил, які є прихильними до росії. Це Італія, Угорщина, Словаччина, Франція, можна додати навіть Німеччину. Вона застосовує їх не лише для ситуації по Україні, вона застосовує їх давно і з перспективою розбудовує інфраструктуру для того, щоб послабляти європейську єдність.
Напередодні широкомасштабного вторгнення РФ «качали права» ЄС й США і говорили: «Ми з Євросоюзом говорити як з політичною одиницею не будемо, будемо говорити з окремими країнами», тобто «роздьоргують», впливають і намагають розколи поглиблювати.
Якщо така частина зусиль витрачається, це означає, що в перспективі мають бути визначені якісь слабкі місця, слабкі країни, прихильні країни і тоді існує ризик задіяння п’ятої колони, яка буде вітати росіян або закликати їх до якоїсь співпраці до спільних мирних навчань тощо.
Гіпотетично зберігається певний елемент зрадництва деяких політичних кіл, на які зараз намагається росія впливати в європейських країнах – це перша мотивація для європейців замислитися над загрозою.
Чи зможе Росія застосувати військову силу проти західних країн?
За теорією, аби загроза вважалась реальною треба, щоб у того, хто може задіяти шкоду, була на це:
1. здатність
2. наміри.
Слабке місце завжди – це те, як політичне керівництво дізнається про наміри. Про них може дізнатися лише розвідка і то з певною вірогідністю. І коли ти на 100% не знаєш наміри, а знаєш лише про їхню імовірність, ти маєш готуватися в будь-якому випадку.
Тому європейські країни готуються, оскільки
1. наміри можуть змінюватись,
2. наміри можуть бути лише в голові, не інституціоналізовані або не покладені на папері.
Коли можуть напасти? Не тепер. По другому компоненту – по здатності – росія може за певних умов набути цієї здатності десь через 4-6 років, дехто з німецьких фахівців говорить, що це може бути за 3 роки.
Тому якщо ми беремо ці два головних компоненти – здатність завдавати шкоду і наміри – то вони постійно під моніторингом розвідувальних, дипломатичних служб та інших. Зокрема, міністерства економіки інших країн бачать, як розвивається ланцюг постачання озброєнь, його виготовлення, економічна міць і так далі. Тому Європа постійно намагається “відчувати”, чи є намір у росії, і чи є здатність. В це багато не вірять і саме це впливає на європейську політику.
Ні того, ні іншого на теперішній час росія не має, щоб захопити європейські країни або країни НАТО, тому що росія зв’язана зараз силами оборони України. Але така можливість може бути набута росією, однак не можна буде підготуватися лише за місяць, тому зараз треба набувати стримуючу потужність.
Що таке стримування в теорії? Якщо росія зважиться на напад, вона отримає таку шкоду, яка буде неспівставна з вигодами, які вона отримає в результаті нападу, або це буде покарання.
Економічні санкції як покарання не спрацювали у випадку з Україною. На них розраховував Байден, однак Захід помилився, економічний чинник не спрацював, і це для них є сумнівом, що він спрацює в подальшому для Європи, для колективного Заходу. Тому потужно має розвиватися оборонно-промисловий комплекс і власне військовий компонент, тобто збройні сили.
Тут не НАТО буде грати, на мою думку, головну роль, а будуть грати окремі держави – Німеччина, Франція як лідируючі в альянсі і в Євросоюзі. Тому якщо Євросоюз буде набувати так званої «стратегічної автономії» у воєнному плані – здатність діяти без НАТО – це буде робитися навколо 2 найбільших країн Євросоюзу:
1. Німеччини як індустріалізованої країни
2. Франції, яка є єдиною ядерною державою в ЄС і високотехнологічною.
Тоді роль Британії буде зростати також. Я думаю, що вона буде співпрацювати з європейськими країнами, тому що росія для Британії загроза номер один по опитуванням, які розповсюдили на Мюнхенській безпековій конференції. Я думаю, так буде відбуватися переорієнтація європейської політики.
Але багато хто з політичних пацифістів будуть говорити навіщо нам витрачати кошти на озброєння і на підсилення власних безпекових спроможностей, якщо ми можемо просто домовитися і далі отримувані так звані «дивіденди від миру» і це 2 напрям в європейській політиці – пацифістський, який може в деяких країнах домінувати.
Необов’язково він буде проросійський, він буде просто так званий прагматично-пацифістський: домовитись, потиснути руки й Путін не нападе або росія відмовиться від своїх планів. Вона скаже: “тільки тут наш куточок, де Україна, Білорусь, Молдова, ми будемо домінувати, а ви не лізьте до нас”. Багато хто з цих пацифістів, які не знають намірів росії й не вчили історію, взагалі не знають російське суспільство, я думаю, що вони можуть цьому повірити.