Вадим Черниш, експерт з питань міжнародної та національної безпеки, голова Керівної ради СЕНСС в інтерв’ю телеканалу “Прямий” зазначив:
Є два важливі французькі інтереси в Китаї:
1) контракт Airbus – закупівля близько 300 літаків, що дуже вигідно для всього Євросоюзу і зокрема для Франції;
2) Électricité de France (EDF) – французький виробник обладнання для атомної енергетики, який також будував в Китаї певні об’єкти.
Також, про що ми часто забуваємо, у Франції є заморські території, наприклад, Нова Каледонія, яка саме розташована в тій частині світу – Індо-Тихоокеанській. Там знаходяться французькі військові і живуть французькі громадяни: 1,6 млн і 7 тисяч французьких військових іноземного легіону. Тому у Франції нібито є і формальний привід брати участь у діалозі щодо Індо-Тихоокеанського регіону.
Я думаю, що тут є ще певні «ревнощі» за те, щоб Франція була лідером Євросоюзу і показала свої лідерські якості. Саме тому президент Макрон зустрівся з Урсулою Фон дер Ляйн, вони разом туди поїхали, і це відбувається саме після поїздки канцлера Шольца. Ми вже таке бачили – Шольц і Макрон – по дзвінкам Путіну. Я думаю, елемент боротьби за лідерство в Євросоюзі також присутній, але він не домінуючий.
Росіяни будують свою стратегію багатополярного світу. Це означає, що є так звані полюси, і, на думку багатьох авторів – теоретиків міжнародної політики, не дипломатії, підкреслюю, а саме теоретиків, цей світ дуже мінливий. Якщо вважати, що на світовій арені є три полюси – ситуація більш-менш зрозуміла, а якщо їх п’ять, то це нестабільний світ. І в цьому світі всі намагаються один з одним говорити, щоб будувати ситуативні союзи. Тобто характерна ознака багатополярного світу – це нестійкість союзів і бажання зруйнувати інший та побудувати свій.
Якщо ми входимо в такий період багатополярного нестабільного світу, то оці «човникові» візити дуже легко пояснюються: побудувати ситуативно ненадовго союз та отримати якісь переваги. Тут країни дивляться, у кого яка сила, хто яку силу набуває і таким чином намагаються будувати власні стосунки.
НАТО, про це говорив Столтенберг, теж має партнерів в цьому регіоні: Південна Корея, Японія, Австралія, Нова Зеландія та інші партнери США, в яких є безпосередні договори зі США навіть про військову допомогу. Ці партнери зараз вже допомагають Україні, наприклад, Японія, Південна Корея, яка дозволила американцям вивезти снаряди і полякам віддати танки, щоб поставити замість них свої і не порушити баланс. Також існує так званий AUKUS (тристоронній оборонний союз Австралії, Великої Британії і США), де потім будуть балансувати, та QUAD (чотиристоронній діалог між Австралією, Індією, США та Японією з проблем безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні). Тобто американці намагаються збалансувати Китай теж, тому Китай тут намагається показати, що він щось здатен зробити в Європі.
Є такий спосіб дій як “стратегічна невизначеність” – коли ти не говориш і твій супротивник/ворог не знає, як ти будеш діяти, але він допускає, що ти можеш зробити будь-що. Так, влада Китаю спеціально відмовчується, показуючи: можливо ми колись і вирішимо надати їм зброю або колись їх підтримаємо, ми цього не виключаємо. І це починає тримати в напрузі всіх інших світових лідерів, це змушує їх їздити, обговорювати певні дії. Бо щойно керівництво країни визначається на 100 відсотків, країна втрачає на міжнародній арені альтернативну лінію поведінки.
Китай давно в цій політиці живе. В нього є периферійна дипломатія – зі всіма країнами навколо нього, і глобальна дипломатія – він не хоче сваритись з ЄС, тому що будує “один шлях”. Тобто він залишає за собою цю «стратегічну невизначеність» і це, з точки зору Китаю, найкраща стратегія в сучасному світі. При тому, що з ним всі починають рахуватись, тому що він може діяти по-різному і від нього багато залежить.
Вбачається перехід Китаю від минулої стратегії: «давайте рости, поки нам палки в колеса не вставляють».
Тепер лідер Китаю часто діє, як Путін і вони часто співпадають у підходах: продовжив собі термін, продовжив поведінку по Тайваню і так само дратує США. Влада країни використовує кібертехнології та соціальні репресії. Є інформація, що близько 40 китайських фахівців по репресивних моделях через кіберпростір знаходяться в росії, щоб допомогти росіянам так би мовити «репресувати російське суспільство». Китай нібито публічно засуджує і Росію, і Північну Корею за те, що вони розміщують ядерну зброю, але після цього нічого не відбувається: якби реально хотіли засудити, були б механізми.
Більше цікавої інформації про події в світі дивіться в інтерв’ю Вадима Черниша: https://youtu.be/cE9DduY6IPo