У сучасному світі, де безпекові загрози швидко трансформуються, розвідка стає не просто допоміжним елементом, а самостійним інструментом національної сили. Цей висновок проходить червоною ниткою через аналітичну статтю Голови Керівної Ради СЕНСС Вадима Черниша, опубліковану у Journal of Strategic Security у 2025 році.
Чому розвідка — окрема категорія сили держави?
Традиційно в політичних та військових дослідженнях переважав підхід, що ключові важелі державної могутності зводяться до формули DIME: дипломатія, інформаційний вплив, військова сила, економіка. Вадим Черниш аргументує, що такий перелік є неповним. Розвідка має розглядатися не як допоміжний елемент, а як окрема, унікальна складова могутності держави.
У статті наголошується, що розвідувальна діяльність є унікальною і становить собою потужний інструмент у руках державних лідерів. Часто політичне керівництво схильне недооцінювати розвідку або ж помилково ототожнювати її функції з функціями правоохоронних органів. Це призводить до неефективного використання інструментів національної могутності й ускладнює досягнення стратегічних цілей.
На відміну від поширеної думки серед студентів військових та дипломатичних студій, які часто розглядають розвідку лише як «забезпечувача» (enabler) інших інструментів сили держави, стаття керівника СЕНСС доводить: розвідувальні органи мають самостійну роль. Вони здатні діяти незалежно, таємно чи приховано, застосовуючи специфічні засоби, методи та стратегії. Це робить їх ключовою ланкою державної потуги, що може визначати хід подій не менше, ніж армія чи дипломатія.
Уроки інциденту в Банській (Косово)
Аналіз інциденту в Баньській 24 вересня 2023 року в Косово слугує переконливим
прикладом того, як держави можуть надмірно покладатися на одні інструменти влади, недооцінюючи інші, зокрема розвідку. У випадку Баньської, влада Косово покладалася на дії поліції, що продемонструвала себе позитивно на етапі швидкого реагування. Проте кримінальне розслідування для встановлення фактів та причетності Сербії поки що не принесло очікуваних результатів.
Як показує досвід, саме розвідка є більш пристосованою для ефективної ідентифікації ворожих і зловмисних дій іноземних суб’єктів, особливо тих, що проводяться приховано з можливістю правдоподібного заперечення. Так, правоохоронні органи зосереджені на доведенні вини особи в суді, тоді як першочергова мета розвідки – ідентифікувати загрозу та її джерело (державу чи організацію), що є ключовим для формування зовнішньополітичної позиції та мобілізації міжнародної підтримки. Більше того, лише розвідка може надати аналітичну інтерпретацію фактів із визначеною ймовірністю та залучити іноземні джерела інформації, що є необхідним для прийняття своєчасних стратегічних рішень.
Розвідка як основа дипломатії та оборони
Розвідувальна діяльність не завжди є «пасивною» (збір інформації для політиків); вона також є «активною», тобто спрямованою на прямий або опосередкований вплив на іноземне політичне керівництво. Вадим Черниш підкреслює зростаючу важливість двох нових концепцій, що демонструють активну роль розвідки:
- Стратегічна декласифікація, тобто навмисне розкриття певної конфіденційної інформації для послаблення конкурентів та зміцнення союзів, при цьому захищаючи джерела та методи збору розвідувальних даних.
- Розвідувальна дипломатія (Intelligence diplomacy). Нове тлумачення того, як розвідувальні агенції можуть підтримувати союзників та протидіяти ворогам, надаючи відповідну інформацію безпосередньо розвідувальним органам інших держав.
Прикладом унікальної оперативної спроможності розвідки є операція «золотий пейджер» Ізраїльської секретної розвідувальної служби (Моссад) у Лівані у вересні 2024 року. Ця операція не лише мала тактичний успіх, а й справила стратегічний вплив на Hezbollah, змусивши її змінити оперативні методи та уповільнивши процес прийняття рішень.
Необхідність функції «виявлення та попередження»
На тлі високої напруги між Косово та Сербією, особливо після виборів у квітні 2023 року та безладів у травні, Косово мало б покладатися на свою здатність збирати та аналізувати інформацію для завчасного прогнозування потенційної поведінки Сербії.
У статті наголошується на критичній важливості розвитку місії «виявлення та попередження» (Indications and Warning – IW). Основний зміст IW полягає у моніторингу дій супротивників для виявлення аномалій у їхній поведінці та запобіганні раптовим атакам. Здатність організувати та проводити місію IW, як продемонструвала Естонська Служба Зовнішньої Розвідки (EFIS) перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну у 2022 році, є досяжною навіть для малих країн і є життєво необхідною для забезпечення національної безпеки.
Висновки для державної політики
Головний урок, який висвітлено у статті, полягає в тому, що держава повинна розглядати розвідку як рівноправний елемент національної сили, здатний діяти як самостійно, так і в координації з іншими інструментами. Глибоке розуміння урядом унікальних особливостей, спроможностей та потенціалу розвідувального органу є основою для вибору оптимальної комбінації всіх доступних інструментів національної могутності для досягнення стратегічних цілей держави. В умовах тривалого конфлікту та протистояння з більшим супротивником, ефективне використання розвідки є вирішальним аспектом державного управління.
Повний текст статті доступний за посиланням: https://digitalcommons.usf.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=2425&context=jss
Джерело фото: Reuters